Легенда про козаків і військовий парад. Веселяться хлопці та дівчата, над ними літають душі козаків. Чому парад потрібен (+Фото)
Знаєте, що на першій фотографії? Це – витинанка. Малюнок створений за допомогою паперу і ножиць. Я сфотав її у церкві Підкам’янського монастиря на Львівщині. Надбрамна церква там вся прикрашена витинанками, - пише Дмитро Вовнянко у себе на Фейсбуці
А що на ній висвітлено? Зараз розповім.
Мої предки – козаки з Уманщини. Мені малому, моя бабуся колись розповідала байки, що перейшли до неї від її предків. В часи совка її розповіді подекуди виглядали як така-собі альтернативна історія, де козаки-запорожці виступали з вельми цікавих боків.
Від бабусі я колись почув про Самсонів день, коли за її словами треба вшановувати пам’ять загиблих козаків. Була колись величезна битва під час якої загинула сила силенна козаків. У цей день козацькі родини нібито поминали тих козаків, а з ними й всіх хто загинув у бою – у вельми оригінальний спосіб.
Треба було накрити столи, покликати музик і веселитися, на скільки тільки фантазії вистачить. Робити так треба було тому, що козаки – самі хлопці веселі, що любили і оковитої випити, і з дівчатами гульнути, заповіли не плакати по них і не влаштовувати траурів, а гуляти й тішитися, аби їм самим на тому світі було веселіше і аби їхнє серце раділо так само.
Коли я підріс, звісно, я поцікавився що то за Самсонів день, такий? Глянувши які події відбувалися у цей день в історії, я зразу збагнув – Битва під Берестечком.
У червні 1651 р. біля містечка Берестечко на Волині зійшлися армії гетьмана Богдана Хмельницького і короля Яна-Казиміра. Вперше в історії Європи в битві зійшлися 100 на 100 тисяч вояків. У програній битві пали біля 10 000 козаків. Протягом кількох днів. Від шабель, сокир, самопалів та болотної води – Градів та 150-мм арти тоді не існувало. Програш перекреслив всі плани Хмельницького. Україна повисла в розкарячці між Туреччиною, Польщею та Москвою без статусу та визнання. Ще й без хліба.
Катастрофа військова… Катастрофа політична… Катастрофа!
Знову про цю історію я почув коли перебував у Підкам’янському монастирі, і коли чернець-екскурсовод пояснював нам, що зображено на цій витинанці. Церква у Берестечку. Біля церкви – танцюють хлопці та дівчата. Веселяться. А над ними літають душі загиблих колись козаків. Загиблих у бою. Зі зброєю у руках. Загиблих за свою вітчизну. Їхні душі літають над рідною землею – і тішаться. Їм радісно від того, що їхні нащадки веселяться. Бо життя – триває.
Їхня смерть – не даремна.
Під час Дня Незалежності над рідними місцями так само літатимуть душі нинішніх козаків, що загинули під Іловайськом, під під Луганськом, в ДАП, під Дебальцеве… І що вони мусять побачити? Тотальний траур? Сльозу величиною з кулак під кожним оком? Похмурих діточок? Рідну землю яка на кілька днів перетворюється на подобу монастиря в центральній Росії?
Ви переконані, що вони хочуть побачити саме це?
А може їхня душа втішиться видовищем маршу війська, яке неймовірно змінилося за ці роки і яке до бою – готове?
А може їхні души радітимуть від посмішок та захоплених поглядів співгромадян, за життя і здоров’я яких вони загинули? Може їм кортить бачити як українці щиро й радісно святкують ще один день народження своєї країни?
День Незалежності.
В цей день українські військові віддадуть шану побратимам загиблим в боях з ворогами. Вони покажуть, що вони – готові. Що вони – ладні битися. Що вони – зроблять те, що не зробили загиблі.
Вони віддадуть честь. Вони пройдуть парадом.
А громадяни – радітимуть й пишатимуться. Саме так як заповіли далекі предки.
Враження від вчорашньої репетиції параду на Хрещатику описує волонтер Ольга Худецька:
Кльово пройшло. По завершенню пробиралась між бійцями, які заполонили тротуар Хрещатика - жадібно пили воду, курили, перемовлялись.
ніякого десант-фонтан стайл, чи гучного вип*ячування своєї присутності.
Ввічливі і втомлені бійці то махали дітям, які радісно на них витріщались, то відсторонювали колег, аби дати дорогу перехожим, вчасно ловили під лікоть, як хтось оступався, тушили цигарку похапцем, коли малеча підбігала фоткатись.
я все думала, які події і яку атмосферу мені це нагадує... і такі да)
Збройні сили теж пройшли через свою революцію Гідності.
