#яНеБоюсьСказати. Cексуальні домагання у Верховній Раді
Журналістка Любов Величко у своєму Фейсбуці звинувачує двох народних депутатів і одного помічника нардепа у сексуальних домаганнях. Зацитуємо допис:
Ситуація №1 – «парламентський риболов»
На третьому курсі інституту я влаштувалася на практику у парламентську прес-службу.
За обідом у парламентській столовці до мене підсів огрядний невисокий чоловік, котрому на вигляд було років 35. За розмовою запитував, чим я займаюся, де навчаюся та яку мету переслідую. І, дізнавшись про те, що я хочу стати помічником народного депутата, наче розцвів.
- Вам дуже пощастило. Я – негласний ейчар у парламенті. Мене ще називають риболовом. Допомагаю депутатам знайти хороших помічників. Давайте я запишу ваші контактні дані. В мене якраз кілька варіантів на днях буде для вас, - по-діловому сказав чоловік, і витягнув із коричневого шкіряного портфеля товстий записник.
Поки містер Риболов перелистував сторінки записника, я помітила, що якнайменше п’ять розворотів були списані жіночими іменами і телефонами.
- Бачите, який я комунікабельний? У кожного четвертого нардепа є помічниця, яку я пристроїв. Вже не перший рік працюю. Це значить, що мені можна довіряти, чи не так?, - зухвалості в тоні цього чоловіка не було меж.
Протягом місяця я тричі телефонувала «ейчару» і запитувала, чи готовий він дати для мене роботу. Щоразу відповідь була розпливчатою: «Днями вирішу це питання. Почекай ще трішки». А на четвертий раз розмова пішла зовсім в інакшому руслі:
- У мене є для вас один хороший варіант. Я із задоволенням заїду до вас додому на чай, і ми все обговоримо.
- Навіщо їхати до мене додому? Давайте зустрінемося в Раді, - я ще не розуміла, на що натякає Рибка.
- Ну, ви ж розумієте, бажаючих працювати багато… Я хочу, щоб ви запросили мене до себе на чай. Тоді робота у вас буде. Інакше ми з вами не домовимося.
- Я можу зустрітися тільки в Раді.
- Ні, так не вийде. Наберіть мене, коли передумаєте.
Шикарний спосіб пікапу! І якщо цей зухвалець так діє, то, певно ж хтось на це погоджується? Просто жах…
Випадок №2: одруження – не привід соромитись своїх сексуальних бажань?
У 2007-му році партія Наша Україна була потужною політичною силою. І в топовій десятці кандидатів у депутати за партійним списком був депутат К.– фаховий юрист, який і зараз, до речі, активно займається законотворчістю у складі фракції Блоку Петра Порошенка.
Мені, молодому журналісту, було дуже цікаво поспілкуватися із яскравим політиком. Після одного ток-шоу я підійшла до нього і запитала, чи може він приділити п’ять хвилин на інтерв'ю. Втім, К. сказав, що дуже поспішає, але може поговорити зі мною по дорозі, і запропонував мене підвезти.
Ми сіли у його сірий Хюндай. Усю дорогу ми обговорювали абсолютно нейтральні теми: про те, якою хоче бачити Україну молодь, та як розвивати в дітях патріотизм. Але щойно машина зупинилася біля метро «Університет», голос нардепа чомусь став тихішим та м’якшим.
- Було дуже приємно познайомитися. Можемо обмінятися контактами. Запиши мій телефон. У мене два номери.
Як тільки я витягнула свій мобільний із сумочки, депутат наблизився до мене і загадково напівпошепки промовив:
- Ми можемо зустрітися інакше.
В цей момент його права рука опинилася на моєму стегні і різко почала лізти під спідницю.
- Перестаньте!, - я прибрала його руку.
Моєму обуренню і злості не було меж. Адже дві хвилини тому ми розмовляли про державу і її майбутнє. До того ж, К. одружений! Хіба може себе так поводити одружений чоловік?!
- Мені треба йти. До побачення, - я намагалася розібратися, як відчиняються дверцята цього клятого автомобіля.
- Не хвилюйся ти. Подумай… - з нахабною посмішкою на обличчі промовив депутат, і розблокував двері.
З того часу щоразу як я бачила його по телевізору, мені хотілося розбити екран. Адже я знала – навіть якщо розкажу комусь про випадок в машині, мені скажуть «подумаєш, один раз лапнув», або «у тебе ж немає доказів, ти все вигадала», або «от уже ж накрутила себе, аж цілий нардеп на тебе запав, радій!».
А чого радіти? Відчуття огиди не залишає мене і досі, хоча минуло вже дев'ять років.
Випадок №3 – «алкоголік-патріот»
Фірмові вуса та вишиванка – таким нардепа-бютівця Ш. пам'ятають виборці. А от після випадку, який стався взимку 2010-го у моїй пам'яті ця особа асоціюється із нахабністю та алкоголем.
Тоді я саме збирала інформацію для статті про технології проведення масових акцій протесту. Ш. обіцяв розповісти щось по темі і запросив на зустріч до себе у кабінет до Верховної Ради. Щойно я зайшла, рука депутата потягнулася до дверцят шафи – там сховався бар.
- Бажаєте чогось?, - депутат жестом показав на добрий десяток пляшок з красивими етикетками.
- Ні, дякую. Я взагалі не вживаю алкоголю.
- Як це? Зовсім-зовсім? У мене чудовий коньяк, - здається, політика шокувала моя відповідь.
- Я своє здоров’я бережу…
Далі послідувала десятихвилинна лекція від випускника Львівського медичного інституту на тему корисності спиртних напоїв для організму людини.
А я між тим згадала, що у 2007-му, за кілька років до нашої розмови, нардеп потрапив у страшне ДТП, внаслідок якого загинуло двоє людей. Тоді винним у аварії називали водія автівки Mitsubishi, яка розверталася у неправильному місці, але деякі джерела стверджували, що БЮТівець був за кермом у нетверезому стані. (А у травні 2011-го автівка Ш. виїхала на зустрічну смугу і врізалався у Volksvagen. Тоді нардеп відмовився здавати кров на аналіз для визначення рівня алкоголю).
За двадцять хвилин Ш. з насолодою випив кілька чарок коньяку - на око – грамів 150-200. Розповідаючи про політичні будні, він із абсолютно серйозним виразом обличчя почав «рух на зближення».
Спочатку присів на диван впритул до мене й обійняв. А коли я рішуче встала і підійшла до вікна – пішов за мною і знову поліз обніматися – уже ззаду.
- А можна мені мінералки?, - може, хоч так він переключиться на інший об’єкт?!
Проте Ш. не вгавав. І поводив себе, мов набридлива муха: не відходив ні на крок і постійно намагався зблизитися - обійняти та погладити. Це було гидко.
Помітивши моє явне небажання зближуватися, нардеп підключив ще одну уявну зброю – обіцянки-цяцянки.
То пропонував оформити якусь перепустку у закритий клуб стрільби із вогнепальної зброї.
То на конях покатати.
То на роботу влаштувати.
В кінці поста Любов Величко закликає інших жертв сексуальних домагань, котрі сталися у стінах парламенту, ділитися своїми історіями у коментах під її дописом.
Повністю пост можна прочитати тут
