Нацгвардія приїхала, взяла лопати й теж почала копати. Найкращі діалоги про бурштин
Не так давно довелося проїхатися північними районами Рівненщини. Тими, де бурштин… Скажу чесно, видовище грандіозне і практично незабутнє!
Тут можна побачити, як в одному з найбідніших українських регіонів з’являється прошарок дуже багатих людей! На тлі саморуйнації цього регіону, - пише журналіст Юрій Патиківський, якого цитує Новинарня.
Прості друзі-односельчани тепер діляться на дві великі підгрупи: хто копає і хто не копає. За визначенням перших, це поділ на розумних і дурних. За твердженням других – на тих, хто вліз, і хто не хоче бруднитися…
Перші вважають, що не по-пацанськи зібратися ввечері в кафе і не мати на кишені хоча би трьох тисяч доларів. Інші заробляють півтори-дві тисячі гривень у місяць.
І якщо влада не зуміла ввести туди Нацгвардію, то варто послати хоча би свого Джека Лондона – описувати цю нову українську Аляску!
…На подвір’ї сільської школи “лексуси” і “рейнджровери”. Це приїхали на заняття одинадцятикласники. Успішні – це фізично сильні хлопці, які можуть працювати з лопатою і помпою.
***
– От скільки ти заробляєш у своєму Києві як журналіст? Ну, тисяч 50 гривень максимум, правда?
– Це дуже хороша зарплата для журналіста, – ковтнувши слину, політкоректно відповів я.
– Во! А хлопцям це платять за тиждень роботи!
***
Власники обладнання для гідровимивання – найбільш шановані люди.
Недавній випадок. На перехресті – невелике ДТП. Зіткнувся сам заступник начальника районного СБУ і місцевий дядько. “Ти знаєш, хто я?!” – пішов в атаку силовик. “Та шо мені твоє себеу?! Та у мене три помпи працює!” – другий одразу ж переміг у цій словесній перепалці.
***
Втім, і його життя непросте. І головна загроза – старателів намагаються кришувати.
“Приїхали до нас п’ять джипів з бандюками. Вийшли з автоматами. А назустріч кілька сіл із родичами і сусідами. Тисячі півтори людей. З лопатами в руках.
Хтось у натовпі як крикне на весь голос: “Слава Україні!” Всі півтори тисячі: “Героям слава!» – і лопата до лопати, джух-джух-джух. І на них, повільно так, з лопатами… Ті по джипах – і додому”, – розповідає місцевий мешканець Олександр. Із тих, хто не копає.
***
Але це не значить, що бандити не з’являться завтра. Але вже локально.
“До одного приїхали вночі. Двері виламали, підняли його з ліжка – били по голові гумовим молотком. Забрали машину і з хати 35 тисяч доларів. Але казав, що [справжніх] грошей, на щастя, не знайшли”, – розказують у магазині.
***
– А міліція що? – питаю. – Чи то, як поліція…
– А шо міліція? Тоже хоче кришувати!
– А Нацгвардія? Були ж тут, здається? – уточнюю далі.
– Та були… Пару днів так постояли, а потім взяли лопати – і собі почали копати.
***
В Україні існує лише одне підприємство, яке видобуває бурштин офіційно. Кілька тонн в рік. Його нелегальні конкуренти – за деякими оцінками, кілька тисяч тонн.
Викопували поліщуки свій жовтий камінь споконвіку, але останнім часом, коли світова ціна на нього зросла, а доходи українців суттєво впали, Олевський, Володимирецький райони перетворилися на Клондайк.
Кілограм бурштину фракціями від 20 грамів продають у Польщу за 4 тис. доларів. Ті – у Китай за 7 тис. Відтак повз державну кишеню проходять мільярди доларів. Але народ, той, який не постраждав від гумового молотка по голові, – дуже навіть задоволений.
***
– Нарешті ми відчули, як шуршать оці комірці в американських президентів – на банкнотах-сотках! – каже веселий мужчина напідпитку у придорожньому кафе.
Ще п’ять років тому поліщуки розпалювали бурштином печі: застигла деревна смола горить дуже добре.
– Це красиве життя таке тимчасове, – парирує Олександр. – А ті молоді, що раптом стали з грішми – іноді такі дурні! Купив один БМВ Х5. Із салону. 60 тис. доларів віддав. Ввечері обмивав. Друзі, дівчина його з училища. Неповнолітня. Після ресторану навіть не пам’ятає, що було… Але вранці дівчина написала заяву. Шили 152-гу, зґвалтування, причому, групове. До кінця дня пацан продав свою “беху” – за 8 тисяч доларів. Грошей треба було терміново! І знаєш, всі задоволені! І дівчина, і її мама, і той, що купив так дешево машину. І навіть той, що продав – бо відірвалися на повну…
А той, що купив “беху” так дешево, вже передок встиг розбити. Буде продавати… Гроші йдуть поміж пальці…
