Як жінка за 5 місяців здобула понад 100 тис. фоловерів, імітуючи в соцмережі життя
У рамках соціального експерименту аргентинська художниця Амалія Ульман півроку імітувала у своєму Instagram розкішне життя.
Дослідниця Каденс Кінсі намагається з'ясувати, що ця історія розповідає про те, як ми створюємо свій імідж у соціальних мережах.
З квітня по вересень 2014 року аргентинська художниця Амалія Ульман вела сторінку в соціальній мережі Instagram, на якій презентувала себе як "Instagram Girl". Користуючись популярними хештегами місцевих знаменитостей, дівчина створила перформанс, метою якого було дослідити, як жінки представляють себе в соцмережах.
Проект під назвою "Бездоганність і досконалість" (Excellences & Perfections) складався з трьох частин, у кожній з яких художниця приміряла на себе три різних образи: "мила дівчинка", "лялечка" та "богиня".
На думку Амалії Ульман, ці образи символізують "найбільш популярні типи жіночої поведінки в мережах".
Розташувавши їх у "порядку, який нагадував би історію життя", на своїй сторінці Амалія переїжджала до великого міста, розлучалася зі своїм хлопцем, пробувала наркотики, робила пластичні операції, зникала, вибачалася, видужувала і знаходила нового бойфренда.
Коли 19 вересня 2014 року дівчина зробила останній допис, її профіль налічував 88 906 підписників (зараз їх понад 110 000). Тільки тоді художниця розповіла, що все це було лише твором мистецтва, перформансом, а не реальним життям.
Нещодавно проект "Бездоганність і досконалість" представили водночас на двох виставках у Лондоні, присвячених впливу сучасних технологій на мистецтво: "Електронні магістралі" ( Electronic Superhighway) у галереї Whitechapel і "Гра перед камерою" ( Performing for the Camera) в музею Tate Modern.
"Бездоганність і досконалість" отримали широку увагу ЗМІ за висвітлення двох серйозних питань сучасності: маніпуляції у соціальних мережах і відображення гендерних стереотипів.
"Це перший шедевр мистецтва в Instagram?" – питає британське видання The Telegraph, а американський онлайн-журнал Slate називає проект "сенсацією арт-світу". В центрі уваги роботи – взаємозв'язок між іміджем онлайн і реальною особистістю.
Як розповіла Ульман мистецтвознавцю Алістеру Суку, коли вона зробила перші дописи в Instagram, "люди почали ненавидіти мене. Деякі галереї, в яких я виставляла свої роботи, обурились і вимагали, щоби я припинила постити, тому що "люди більше не сприймають мене всерйоз".
Амалія Ульман – у ролі милої дівчинки (стадія 1)
Проект Амалії Ульман викликав жорстку критику й з боку користувачів Facebook та Instagram, які назвали його "містіфікацією" й "обманом".
Одкровення художниці шокувало багатьох, тому що її поведінка спочатку цілком відповідала її попереднім постам у соцмережах і не викликала підозри.
Амалія розповідає, що спочатку постила в стилі "неформальної, трохи дивакуватої художниці", щоби перетворення не виглядало надто помітним. Навіть образ "лялечки" не був таким вже неприродним для неї, бо дівчина зізнається, що коли вивчала мистецтво в Лондоні, іноді працювала в ескорт-послугах. На думку художниці, звинувачення в обмані своїх фоловерів насправді демонструє "помилку" соціальних медіа, яка виражається в помітному розриві між нашим справжнім життям і іміджем онлайн.
Створи собі імідж
Справжність є центральною ідеєю в культурі соціальних медіа, яка поширюється за допомогою таких битих фраз, як "будь самим собою" і "роби те, що тобі подобається". Ці ідеали підкріплюються технологіями, так як майже всі соціальні медіа-платформи зараз вимагають або, принаймні, заохочують, використовувати своє реальне ім'я та мати єдину ідентичність у профілях. Це контрастує з ранньою добою інтернету, за якої існувало більше можливостей для збереження анонімності онлайн.
Як зазначив антрополог Даніель Міллер в огляді 2013 року, який він зробив на замовлення британського уряду, "спочатку здавалось, що інтернет відкриває широкі можливості для анонімності. Люди могли досліджувати нові форми особистості, змінювати свою ідентичність або мати багато різних ідентичностей онлайн. На відміну від цього Facebook не лише позбавив користувачів анонімності, але й взагалі став загрозою всім аспектам їхнього особистого життя".
Втім, незважаючи на значну пропаганду автентичності в інтернеті, нікого не здивує той факт, що профілі в соцмережах є чудовим інструментом маніпулювання та створення іміджу тією чи іншою мірою. Іншими словами, це завжди перформанс. У такому сенсі, роль, яку зіграла Ульман, балансуючи між своїм справжнім і вигаданим образами, є не більшим обманом, ніж поведінка будь-якого користувача мереж.
У зв'язку з цим виникає питання про те, чого ми очікуємо від мистецтва: як воно має виглядати і яку роль воно повинно виконувати. "Бездоганність і досконалість" розлютила декого, тому що проект продемонстрував стереотипне уявлення про жінок.
Лялечка з багатим папіком (стадія 2)
Якщо це твір феміністського мистецтва, то він помітно відрізняється від естетики кіберфеміністок 1990-х років, які за допомогою інтернету досліджували багатогранність жіночої ідентичності. Натомість, авторка проекту взяла за основу збірний імідж відомих жінок, як-от Аманда Байнс, і відтворила їхню стереотипну поведінку онлайн – депресія, нервовий зрив, вибачення і порятунок, – яку так добре живлять "лайки" і "шери".
Як зазначає Ульман, "чим сумніша дівчина, тим щасливіший троль".
Проект "Бездоганність і досконалість" сприймає гендер як певну поведінку, яка залежить від оцінки жіночих зображень в інтернеті. Героїня Ульман в Instagram стала популярною, саме тому, що відповідала такому стереотипу. І саме завдяки цьому її профіль виглядав таким правдоподібним, бо цей образ був знайомий користувачам. Чим більше поведінка людини відповідає очікуваним стереотипам, тим більше "лайків" і "поширень" отримують її дописи.
Оберіть потрібне
Схвалення поведінки в такий спосіб є основою бізнес-моделі в соціальних медіа. Самопрезентація в сучасному інтернеті значно обмежена стандартними можливостями налаштувань профілю, звужуючи багатогранність нашої особистості до єдиної категорії в меню сайту.
Соцмережі, як наприклад, Facebook та Instagram, продають інформації про своїх користувачів, а чітка категоризація є важливим механізмом збору даних.
Як пише у статті 2013 року професор з Амстердамського університету Хосе ван Дейк, який займається порівняльним аналізом медіа, "стандартизоване введення даних гарантує найкращі результати". Оскільки інтернет не може протистояти соціальним стереотипам, загальноприйнятій поведінці та формам самовираження, він доволі часто відтворює їх. Це важливе нагадування про те, що інтернет не є "віртуальною" сферою, цілком відокремленою від реального життя.
Всє баби как баби, а я - Багіня (стадія 3)
"Бездоганність і досконалість" – це вже не перша спроба Амалії Ульман дослідити, як створюється популярний онлайн-імідж. В своєму есе 2012 року "f/f" художниця аналізувала південноамериканські соціальні мережі Fotocumbia і Fotolog.
Проект "Бездоганність і досконалість" – це також відображення її власної ролі як молодої художниці. Презентуючи свій проект у рамках програми First Look: New Art Online у Новому музею Нью-Йорка в жовтні 2014 року, Ульман питала: "Як має виглядати жінка-художниця? Як вона має вести себе? Адже вартість ваших творів зростає залежно від вашої зовнішності".
Широка популярність проекту "Бездоганність і досконалість" свідчить про те, що створення іміджу влади, престижу і привілеїв у соціальних мережах схожим чином відбувається й у світі мистецтва.
