Скільки доларів можна купити за один день
Близько двохсот, але суто теоретично; на практиці – як пощастить.
Репортер INSIDER спробував купити долари 23 вересня: напередодні НБУ ввів обмеження на продаж валюти до 3000 грн на людину в день "у межах однієї банківської установи".
Доларів від цього більше не стало. Побільшало хіба що проблем для звичайних людей.
Виявилося: знайшовши й таки купивши валюту, можна просто піти до сусіднього обміника й купити ще. Якщо є.
Така ситуація сприяє власне перекупникам, у яких є час на пошуки валюти, і шкодить тим, хто відкладає зароблене.
У підсумку репортер таки купив долари, але це нагадувало лотерею й зайняло цілий день.
"Пх!"
Підозри закралися десять днів тому. Дружина отримала зарплату. Ми порахували, скільки можемо відкласти. Як завжди, я пішов купувати долари.
- Пх, – пирхнула блондинка років п’ятдесяти в обміннику на виході з "Лівобережки". – Я бы сама у вас купила.
Дорога додому через кілька обмінників і банків. Скрізь однаковий курс продажу долара – вже підозріло. Тоді я міг би купити долари по 12,9. Суто теоретично.
Минуло кілька днів. Зарплату отримав я. Теоретичний курс підвищився. Блондинка в обмінці на "Лівобережці" вже дивилася на мене з іронією.
Я обійшов близько 10 банків. Євро того дня також не знайшов.
"В обменнике за доллар просим..."
23 вересня НБУ вводить обмеження на продаж валюти, і я вирішую провести експеримент. Моя легенда – потрібні долари для доларового депозиту.
22 вересня ввечері, повертаючись з роботи, про всяк випадок перевіряю у блондинки на "Лівобережці". Жінка вже впізнає мене й нахиляє голову на один бік, дивлячись із осудом.
23 вересня зранку ллє дощ. Теоретичний курс долара в цей день – 13,5.
Перший мій клієнт – худорлявий дружній хлопець, у якого я минулого місяця з криком "Ну і ціни у вас!" усе-таки купив долари. Зараз не покричиш. Він курить, стоячи під навісом. Я поруч під парасолею.
- Все есть, кроме доллара, – каже хлопець. – А потому что все растет, а доллар сдерживают: у людей поступления в долларах. Сделали бы нам покупку по 14,5 – люди бы понесли. Мы бы, может, продавали где-то по 14,9.
Названий ним реальний курс нагадує мені віршик у соцмережах: "В обменнике за доллар просим – один четыре восемь восемь". Це давній віршик, але раніше він стосувався євро і тоді ще був смішним.
- Вот фунты покупайте, – радить худорлявий хлопець.
- Зачем мне фунты?
- Ну как же. Вчера мы их брали по 22,70, сегодня уже по 23,10. Не прогадаете.
- Я же не торгую валютой, я откладывать заработанное пытаюсь. У меня депозит в долларах – зачем мне фунты?
- Согласен, – усміхається він.
"Натуральний обмін"
На вул. Раїси Окіпної біля "Лівобережної" – по банку, а то й по два в кожному будинку. Вирішую обійти всі підряд.
- Валюты нет вообще никакой, – "Фінанси і кредит".
У "Фінансовій ініціативі" були фунти. В "Укрсиббанку" аж сто євро. Universal – "нет в наличиии". Platinum – нічого. "Альфа" й Idea у відчаї обминаю. UniCredit – "валюты нет".
Десять днів тому я йшов додому – і поруч зі мною, повертаючись з роботи, валюту шукали десятки інших людей. Зараз ллє дощ, початок робочого дня – порожньо.
Але у віділенні OTP велика черга. Це вселяє надію.
І – так! Лисий чоловік прямо переді мною здає 50 доларів!
- Дайте долари, – кажу я.
- Доларів немає.
- Як?! Чоловік щойно здав!
- Це він здав в іншій програмі. А в мене показує "мінуси".
У кількох банках я питав, чи можна бодай обійтися без готівки – прийти з гривнею й покласти на доларовий депозит. В усіх, крім одного, відповідь "ні".
- А що робити, щоби гроші не знецінилися?
Розводять руками.
Тільки в одному банку, де я питав, з 24 вересня спеціально знилизи мінімальну суму валютних депозитів до еквівалента 3 тисяч гривень. Раніше було 500 доларів чи євро, але зараз виходить, що депозит з нуля за день не відкриєш у принципі.
А практичну відсутність валюти в банках пояснила, дивлячись на мене з жалістю, сива жінка, яка тиждень тому продала мені фунти:
- Зараз тільки натуральний обмін.
- Це як?
- Ну... Що люди нам здають, те й продаємо.
Те саме потім підтвердили ще у двох банках:
- Работаем только с оборота. Что купили, то продаем.
"Я с него в шоке!"
Зате євро (на відміну від долара) є в обмінках за межами банків. І не просто є.
Для експерименту я купую євро на три тисячі гривень в одному обміннику – проходжу двадцять метрів і просто купую ще в сусідньому. Обидва належать тій самій ТОВ "Фінансова компанія "Абсолют фінанс". Власне, всі кіоски з жовтими табло, на які я натрпапляв, належать "Абсолют фінанс".
Я чотири рази за день купував валюту на загальну суму понад 6000 гривень – в усіх випадках беруть паспорт, але про попередні мої купівлі нічого не знають.
Іншими словами: встановлене НБУ обмеження лише нагнітає паніку та сприяє перекупникам, шкодячи звичайним людям.
Це чимось нагадує часи, коли видавали по два буханці хліба в одні руки, а ти мав купити чотири на велику сім’ю. Ти стояв у черзі, брав свої дві хлібини і просто ще раз ставав у чергу.
Уже двічі купивши євро, я добираюсь до знайомої блондинки на "Лівобережці" й вирішую довести експеримент до кінця. Жінка рахує товсту пачку російських рублів.
- Долари є?
- Ты смотри! Дня не проходит! Я с него в шоке! – вона припіднімається зі стільця. – Нету долларов, нет! И не будет!!!
Отакий оптимізм.
Bingo!
Щоб довести експертимент до кінця, вирішую пошукати "мінял". Долари я в них не купував би – страшно отримати фальшиві, але цікаво дізнатися їхній курс.
На "Лісовій", яку мені порадили, "мінял" не виявилося. Можливо, причиною був дощ. Зате в кіоску я втретє купую євро, знову перевищуючи встановлений НБУ ліміт.
На вокзалі я годину ходжу, зазираючи в обличчя людям найбільш барижного вигляду. Але заповітного "долларыеврорублименяем" не чую жодного разу. Лише – "такси-такси?"
Була думка для жарту пошукати "мінял" через знайомих міліціонерів. Чи можна для експерименту самому поблефувати, пройшовшись по вокзалу з криком "доллары!". Але в обох випадках побоявся, що міліціонери – навіть знайомі – жарту можуть не зрозуміти.
Словом, з нуля знайти "мінял" – не легше, ніж знайти долари.
Але долари я таки знаходжу! Йде тільки четверта година пошуків!
Неподалік виходу з вокзалу – обмінник із двома касами. Звідти виходять двоє чоловіків. Заходжу я і ще один молодий чоловік, який теж шукає долари. Він іде у праву касу, я – в ліву.
- Доллары есть? – питає хлопець у правій касі.
- П’ять, – кажуть йому.
- Долари є? – питаю я.
- Двісті п’ятдесят.
Bingo!!! Відчуття, як у трешових американських шоу, коли герою щастить чи він угадує, і його обсипають сріблястими зірочками. Лунають фанфари, зі стелі сиплеться конфетті.
Хлопець перед правою касою з заздрістю дивиться на мене:
- Вам сколько? А можно, я сто возьму? У меня на больше и нет.
Оскільки в мене інтерес радше пізнавальний, я з барського плеча пропускаю хлопця вперед. Потім кажу:
- Та ладно, я взагалі-то євро вже купив. Мабуть, долари не братиму.
- Вы не будете брать? – з надією каже хлопець. – Так я позвоню, мне сейчас на такси денежку подвезут.
"Добре тим, у кого частний сєктор"
Потім я обійшов решту обмінників на вокзалі – більше доларів не було.
Поїхав на Хрещатик. Знайома розповіла мені легенду, що там, у Grand Gallery, та ще в одному обміннику завжди є долари... У цій красивій легенді фігурували товсті пачки стодоларових купюр.
Зайшов у Grand Gallery.
- Канадські хочете? – зі сміхом подивився на мене поверх окулярів лисуватий дядько.
Я не здався й пішов по інших обмінниках на Хрещатику.
Прямо біля метро доларів теж не було, але я звернув увагу на недбалі жести гарно вдягненого чоловіка, який стояв у черзі за мною. Він чітко вирізнявся з-поміж моїх спраглих, невпевнених у собі колег, які валюту шукали.
Так і є. Я не відійшов, а підслухав, що гарно вдягнений чоловік – тадададам! – здає долари. І повторно став у чергу за ним. А за мною – ще один.
- А на мене ше хватить по ліміту? – запитав той, що став за мною.
- По какому лимиту? – недбало запитав гарно вдягнений.
О, цей щасливчик про ліміт і не чув! Ми йому розповіли.
- По такому лимиту хватит на всех, – недбало сказав гарно вдягнений.
Гарно вдягнений чоловік недбало відрахував більш ніж тисячу доларів і потім довго перераховував товсту пачку стогривневих купюр.
Тим часом у черзі ми, негарно вдягнені, розговорилися. Мій співрозмовник займався цілий день тим, чим і я:
- Вот зараз ше двєсті доларів куплю і піду далі шукати.
Він із сумом розповів, як мав можливість перевести гривневий депозит у долари по одинадцять гривень, але пожлобився, бо ж доти долар був по вісім. Тепер нарешті зняв свої гривні, ходить і шукає долари.
Я розповів свою легенду про доларовий депозит.
- А ви не боїтеся, що вам потім не дадуть зняти цей депозит?
- А що робити? – заперечив я. – У квартирі тримати? Он брата нещодавно пограбували.
- Да, – почухав голову чоловік. – Добре тим, у кого частний сєктор. У своєму дворі дєньгі хоть закопать можна.
