Український фронт: Підсумки тижня 29 липня - 5 серпня
Загальні висновки:
Україна надалі нарощуватиме активність проведення АТО, звільнюючи від терористів нові території Донеччини та Луганщини. У Росії залишається єдиний аргумент у вигляді прямого військового вторгнення, яке має низьку вірогідність відбутися з причин неможливості втримання захоплених територій. Україна нарешті стала ключовим гравцем у війні на Донбасі, здивувавши Захід, який відчуваючи нову українську силу починає схилятися до доцільності реальної підтримки Києва у відбитті агресії Кремля. Українська влада шукає шляхи виходу з енергетичної пастки через режим жорсткої економії.
Нам своє робити:
Активний наступ українських силовиків на сили російських терористів в Донецькій та луганській областях не видихнеться. Причина проста – в України наразі немає іншого шляху. Лише перемога. Постійний наступ – єдиний шлях порятунку тих військових, що нині тримають український кордон, перебуваючи під багатостороннім вогнем. Головне не копіювати досвід радянських генералів і не прив’язувати військові операції до показних дат, розплачуючись за це життями бійців. Українська армія, Національна гвардія та інші силові підрозділи щодня вдосконалюються і підвищують ефективність. Свідчення тому – постійне звуження території підконтрольної російським терористам, що нині в чотири рази менше ніж на момент початку АТО в квітні цього року. Ця тенденція триватиме і надалі. Ступінь інтенсивності може бути різний. На черзі – звільнення великих міст, де поспіху не повинно бути. Єдине, що може тимчасово врятувати терористів від неминучої поразки – пряме вторгнення РФ. Сили в Росії для вторгнення є, для втримання хоча б частини української території бодай протягом місяця – немає. Чи піде Путін на цей самогубний крок – спрогнозувати неможливо з огляду на ірраціональність поведінки російського лідера. В будь-якому разі Україна вже свій вибір зробила і тепер триматиметься його до кінця. На подив ворогам і усім зневіреним. Надалі очікуємо розбиття анклаву терористів на окремі групи з подальшою їх ліквідацією.
Захід допомагає лише переможцям:
Європейські і американські експерти щиро здивовані рівнем опору, який продемонструвала Україна російській військовій агресії. Напевно Європа готувалася до перемовин з Росією після поразки України. Відтак, стає зрозумілим причина небажання Заходу надавати потужну допомогу Києву, в тому числі військовими засобами. Ризикувати контрактами з Росією заради слабкої України ніхто не хотів. Нині, схоже Захід починає розуміти неминучість військової перемоги України щодо відновлення повного контролю за Донецькою та Луганською областями. Крим залишаємо на середню перспективу. Україна втрималася і відновлює свій суверенітет і територіальну цілісність незалежно від «глибокої стурбованості» чисельних європейських столиць. Відкрите питання для багатьох європейців – яку політику проводити з новою Україною. Втім, готовність посилювати санкції і надавати допомогу у вигляді військового обладнання та фінансових траншів свідчить про головне – нині Захід впевнений у захисті своїх інвестицій в Україні. Чекаємо на новий «План Маршалла –2» для України вже у вересні. Крім того, для США і ЄС краще зрозуміти нову українську специфіку нині, ніж потім жалкувати про свою пасивність. Українці вміють дивувати.
Вихід з енергетичної пастки:
Наївно сподіватися, що ведучи з Україною повномасштабну «гарячу» війну, Росія зробить послаблення на енергетичному фронті, навіть під соусом «порятунку Європи від енергетичної кризи» взимку 2015 року. Шанси на домовленість щодо купівлі фіксованих обсягів російського газу (наприклад, 6-10 млрд. куб. м.) до кінця 2014 року за світовою ціною (340-360 доларів за тис. куб. м.) є, але вони невисокі. Крім того, слід усвідомити, що Москва піде на продаж фіксованих обсягів газу лише за умов повної передоплати. Чи є в України на це кошти – питання риторичне. Відтак, слід покладатися виключно на максимально можливе заміщення російського газу реверсними обсягами «блакитного палива» з ЄС, а також нарощуванням власного видобутку газу на материковій Україні (після тимчасової втрати значної частини чорноморського шельфу). Для цього немає іншого шляху як через підняття цін на газ для населення до ринкового рівня з одночасною адресною підтримкою і пільгами соціально незахищених верств. Після цього до внутрішнього нафтогазового видобутку слід допустити західних інвесторів, які зможуть видобувати ресурси за ринковими цінами під жорстким державним контролем. Зробивши внутрішній видобуток газу прибутковим (а не обкладаючи його додатковими податками), українська влада зможе суттєво збільшити обсяги видобутого в Україні газу, знайшовши вихід з російської енергетичної пастки. А поки режим економії в енергетиці є продовженням української війни з північним агресором. Уряд робить ставку на економію, зволікаючи з реальними енергетичними реформами.
Джерело: Майдан
