Українські війська відмовилися від ідеї контролювати кордон з Росією на окупованих територіях?
ОНОВЛЕНО 6 серпня 13:42 "Українські військовослужбовці продовжують контролювати позиції, покинуті напередодні бійцями 72-1 бригади", - повідомляє РНБО.
Після затяжних боїв, артилерійських обстрілів по наших частинах, проривів з підмогою, намагань доставити боєприпаси повітрям українська Армія вирішила відступити з довгого «апендицита», котрий відрізав південь бойовиків від Росії.
Наші відійшли від Червонопартизанська до лінії Маринівка – Степанівка, - пише журналіст Юрій Бутусов. Офіційні особи твердять, що кордон під спостереженням, проте чи залишилися там бойові частини не зрозуміло. Скоріше за все ні.
Про відхід від кордону були суперечливі повідомлення. Офіційна версія, розповідає, що одна частина військ пішла на прорив, а інша її прикривала вогнем і коли набої закінчилися, то підірвала залишки техніки і відійшла в Росію. Тимчук дав схожий опис.
Менш оптимістичну інтерпритацію оприлюднив Бутусов: «435 українських військовослужбовців перейшло до Росії всупереч наказу командира ударної групи, яка проривалася з Червонопартизанська. На жаль, перехід в РФ очолив один з офіцерів. У складі дезертирів - понад 200 військовослужбовців 72-ї». Тимчук називав іншу цифру бійців, які відійшли в Росію – 311.
За повідомленнями прес-центру АТО, сьогодні з Росії до України повернулися 195 бійців 72-ї бригади.
Утримання кордону було дуже важливим, але наші частини несли великі втрати. Їх обстрілювали з обох боків. З одного боку з території РФ армійська артилерія, а з іншого російські бойовики.
Подальше перебування в такій ситуації могло призвести до втрати боєздатності задіяних частин. Навіть, якщо бійці залишалися живими і не пораненими перебування під постійним артобстрілом за висловом одного з командирів «перетворювало мозок у кашу». Це не перебільшення, в таких умовах людина може зійти з розуму.
Частина солдатів героїчно виконувала свій обобов'язок, частина не витримала і втекла ще декілька тижнів тому. Оскільки іншого напрямку втечі не було, то тікали в Росію, згодом повернулися і тепер їх звинувачують у дезертирстві.
Попри складні умови позиці] на кордоні мало сенс, це не примха генералів, це сурова необхідність війни: триматися без підмоги, поповнення, під перехресним вогнем.
Наші частини не пропускали значну кількість бойовиків і озброєння з Росії, відтягували на себе сили ворога. Цим дозволили провести блискучу операцію, розрізати угрупування російських найманців і зайняти стратегічну висоту Саур-могилу.
Щоб збільшити зображення клікніть на нього. Чорним позначено напрям відступу
