Невідома Луганщина, яку нам не можна втрачати: Туристичний гід
Луганщина лишається однією з найбільших terra incognita України. Цей регіон не сприймається як перспективне місце для мандрів ні самими мандрівниками, ні місцевими жителями. А дарма - дуже дарма.
Донецький кряж
Про це пише еколог Олексій Василюк для Інсайдера.
Найбільша біда цих місць - відсутність туристичної інфраструктури. Поза великими містами навряд чи вдасться знайти готель, тому мандрівникам доводиться обходитись наметом і багато ходити пішки.
Втім, жоден інший регіон України не поєднує в собі настільки різноманітні ландшафти одночасно. Тут є крейдяні схили над обширними заплавами річок, піщані дюни і ліси над Сіверським Дінецем, степові балки і незвичайний ландшафт Донецького кряжу зі скелями і глибокими байраками.
Донецький кряж
Кам’янисті степи Донецького кряжу простягаються на південь від долини Сіверського Дінця. Сюди варто поїхати, щоб побачити безкрайні степи і дику природу.
Колись кряж був горами, але багато тисяч років тому потужні природні катаклізми згладили гірські форми рельєфу, обернувши його в пагорби на монгольський манер, з глибокими балками та виходами скель. Саме близькість кристалічних порід до поверхні землі стала причиною розвитку тут найбільшого центру гірничо-видобувної промисловості в Україні.
Донецький кряж перейменували в Донецький вугільний басейн, Донбас. Вугільна промисловість швидко понівечила краєвиди відчутної частини кряжу. Проте ділянок зі степом до обрію тут досі лишилось чимало.
Гарне місце для мандрів - великі байрачні ліси. Навесні днищем кожної балки під пологом байрачного лісу стікають неочікувано повноводні степові річки. Вода в таких річках практично крижана.
А от маленькі байрачні ліси, які тягнуться по днищу кожної з балок та у заглибинах рельєфу, часто виявляються заростями дикої груші, терену, вишень та інших степових дерев, подолати які пішому туристу практично неможливо.
Як доїхати: Потягом до Луганська, звідти – автобусом до міст Свердловськ, Краснодон, Антрацит, Лутугине, Попасна, або Перевальськ. Далі – рюкзак, карта, GPS. Щоб опинитись в самому центрі кряжу, слід їхати автобусом Луганськ-Свердловськ, але вийти на півдорозі - на ділянці Краснодон-Свердловськ. Саме тут пряма траса перетинає кряж посередині.
Коли їхати: Щоб побачити квітучий степ, слід їхати виключно навесні – з кінця березня до кінця червня. Степові рослини розквітають щойно зійде сніг, у червні розгортаються довгі коси на колосках ковил. Влітку тут стає дуже спекотно і сухо. А взимку навпаки – надто холодно.
Де жити: в наметах
Село Нагольно-Тарасівка: козацька архітектура
Луганська область була заселена порівняно недавно, тому тут не знайти замків та княжих палаців. А всіх кочівницьких баб, які були встановлені багато століть тому у степах, перенесли до краєзнавчих музеїв. Попри це, тут теж є на що подивитись любителям давньої архітектури.
В одному зі стародавніх сіл Нагольно-Тарасівці знаходиться Свято-Успенська церква, яка має 225-річну історію і є найстарішою дерев’яною церквою в області. Однак подивившись на прості сільські будинки, стає зрозуміло, що чи не кожен з них – пам’ятка історії та архітектури.
Як і інші села на кряжі, Нагольно-Тарасівка розвивалась поряд зі скелями, складеними зі сланцю. Більшість будинків у селі збудовані саме з нього, найстаріші складені "на суху", без жодного кріплення між "цеглинками". Товщина стін сягає 60 сантиметрів. Таку стіну неможливо ні зруйнувати, ні підпалити. Найбільш старі будинки зберегли також і дахи, повністю складені з каменю.
Замість парканів старі вулиці села мають суцільну кам’яну стіну, що переривається лише будинками.
Кожен будинок з фасадного боку має незвично високу і широку призьбу і дах, підпертий дерев’яними стовпами. Така призьба вигадана козаками ще 300 років тому для того, щоб було зручно злізти з коня і прив’язати його до стовпа, не стрибаючи.
З фасадної частини будинків розміщуються маленькі вузькі двері. Сьогоднішні мешканці села не знають, чому їхні будинки збудовані саме так. Насправді ж призначення маленьких вузьких дверей - оборона будинків від татарських набігів, що було актуальним у часи, коли український степ лишався неосвоєним Диким Полем, яким лише подекуди були розкидані невеликі поселення.
Коли до села зненацька вривалися татари на конях, вони були змушені прямувати вздовж вулиці, адже вся вона – суцільна камінна стіна. Потрапити всередину оселі також було проблематично. Через вузькі двері можна заходити лише по одому, пригнувшись. Таку оселю могла захистити навіть жінка, яка лишилася на момент нападу вдома одна. Отож кожен будинок і все село в цілому – фортеця.
Новобудови у Нагольно-Тарасівці продовжують споруджувати у звичному селу стилі. Камінними стінками огороджені і старі цвинтарі. В деяких селах можна знайти і старі церкви, складені зі сланців.
Як доїхати: автобусом з Луганська до м.Ровеньки, а з Ровеньок - до Нагольно-Тарасівки.. Шлях займе біля 3 годин.
Коли їхати: Навесні і на початку літа, як і всюди у степ, щоб побачити як історичні памятки, так і квітучі пагорби.
Де жити: в наметах на пагорбах над селом, звідки відкривається краєвид на степи, село, стару церкву та козацьку башту.
Садиба Казіміра Мсциховського
Однією з унікальних перлин стародавньої архітектури Луганщини є садиба Казіміра Мсциховського у селі Селезнівка Перевальського району неподалік від Алчевська та Перевальська. Це унікальний архітектурний комплекс 19 століття.
Казимир Мсциховський, засновник селища і останній власник садиби, був статським радником і інженером шляхів. Під його керівництвом були побудовані основні будівлі садиби – власне будинок поміщика і храм на честь Св. Олександра Невського
Після революції поміщики не повернулись, в маєтку заснували Будинок сиріт. Переказують, що сам Нестор Махно дорогою в Гуляй-Поле заїжджав сюди і привозив гроші на утримання сиріт. Пізніше тут відкрили Будинок відпочинку, після Великої Вітчизняної Війни - протитуберкульозний диспаснсер, а згодом - наркологічний санаторій.
Сьогодні маєток перебуває у занепаді. Проте для туриста годі знайти більш маштабний історико-архітектурний об’єкт в Луганській області, який буде цікаво пофотогрувати з усіх сторін.
Як доїхати: З Луганська автобусом до Алчевська. Далі від автостанції "Алчевськ АС2" на автобусі Алчевськ - Селезнівка.
Де жити: в наметах
Сіверський Донець
Найбільша річка на сході України, після злиття з Осколом, що на Харківщині, стає дуже великою і створює потужну заплаву. На відміну від Дніпровської, яка нині похована під каскадом водосховищ і забудовами, заплава Сіверського Дінця знаходиться в природному стані.
Весною, як і на більшості річок Луганської області, тут бувають потужні водопілля, які затоплюють ліси і луки талими водами. Найкраще милуватися річкою з високого берега. Коли поводок сходить, мандрувати можна і самою заплавою. Вона переважно залісена і добре зволожена. Вздовж річки утворююся потужні масиви лісів.
Природний комплекс Дінця широким шлейфом простягається через всі три східні області, утворюючи найпотужнішу у регіоні зону відпочинку на природі. Велика річка утворює мікроклімат, щоб зробити комфортним перебування тут протягом всього теплого сезону.
Як доїхати: Потрапити до заплави Дінця можна, діставшись автобусом від Луганска до міст Кремінна, Станично-Луганське, Славяносербськ.
Коли їхати: У будь-який місяць весняно-літнього періоду. Майте на увазі, що в серпні тут буде чимало комарів.
Де жити: в наметах
Крейдяні кручі
Північ Луганщини відома своїм специфічним ландшафтом. Тут, по інший бік Дінця від Донецького кряжу, протікають великі річки, назви яких відлунюють історією кочових племен - Євсуг, Айдар та інші.
Вздовж цих річок також тягнуться шлейфом широкі заплави. Проте дійсно зволодені вони лише у період весняного танення снігу. Вздовж берегів кожної з цих річок тягнуться високі крейдяні пагорби. Навесні на цих пагорбах розквітають воронці.
В нижній частині схилів живуть бабаки, найбільші в Україні звірі, які підпускають до себе людину на невелику відстань.
Бабак – найбільш вдалий кандидат для анімалістичної фотосесії: він стоїть, струнко випроставшись біля нори та дзвінкими вигуками повідомляє сусідів про наближення чужинців. Втім, варто фотографу переступити невидиму межу, після якої закінчується уявлення бабака про безпеку, як звір миттю зникне у норі.
Як доїхати: автобусом від Луганська до міст Старобільск, Новопсков, Сватове, Новоайдар, Білолуцьк, Білокурапкине. Всі вони стоять на річках із крейдяними берегами.
Коли їхати: навесні, але не пізніше серпня. В кінці серпня бабаки лягають у зимову сплячку. В травні особливо цікаво побачити дитинчат бабаків, які вперше вилазять з нори і ще не дуже лякливі.
Де жити: в наметах
Поради тим, хто вперше їде до Донецького кряжу:
1. Пам’ятайте про проблеми з водою. Пити воду можна з колодязів, якими користуються місцеві мешканці сіл.
2. Візьміть з собою теплі речі - протягом доби можуть бути перепади температури до 25 градусів.
3. Прокладайте маршрут в обхід маленьких байрачних лісів.
4. Їдьте великою групою і ставте намети подалі від населених пунктів.
