Невідома Дніпропетровщина (ФОТО)
Дніпропетровщина - це наймасштабніші техногенні ландшафти України, унікальний солоний лиман та очеретяні лабіринти в плавнях Самари.
Еколог Олексій Василюк для INSIDER обрав п’ять місць, які варто відвідати туристам у цьому регіоні. Скласти маршрут Дніпропетровщиною допомогли знавці краю - Петро Тєстов, активіст тур-клубу "Гряда", який організовує мандрівки невідомими куточками України, та Вадим Манюк, краєзнавець, доцент Дніпропетровського університету, автор сайту про Дніпропетровщину.
Плавні Самари
Прісноводний лиман і обширні плавні утворилися внаслідок підтоплення заплави річки Самари, що впадає у Дніпро в районі Дніпропетровська. Цьому сприяло підняття рівня води у Кременчуцькому водосховищі.
На площі 17 квадратних кілометрів можна побачити безліч очеретяних островів. Переміщатися тут можна лише на байдарці.
Щороку на початку літа сотні туристів з усієї України збираються в селі Новоселівка під Новомосковськом, аби взяти участь у змаганні зі спортивного орієнтування "Архіпелаг".
Учасникам необхідно відшукати контрольні пункти серед безкрайніх самарських плавнів, де лабіринти очерету змінюють обриси кожен рік.
Як доїхати: Автобусом від Дніпропетровська до Новомосковська, а звідти – у Новоселівку.
Де жити: Зупинитись і харчуватись можна у парку відпочинку "Новоселиця", де і розташований Центр змагань.
Коли їхати: Змагання проводять щороку з 31 травня та 1-2 червня.
Токівський водоспад
Поміж багатьох річок на півдні Середнього Придніпров’я тільки річці Кам’янці пощастило мати власний водоспад. Він вважається наймальовничішим, найпривабливішим природним об’єктом в області.
Єдиний на Дніпропетровщині шестиметровий водоспад утворився на виступах червоного граніту між селами Токівське і Шолохове. Він є пам'яткою природи й охороняється.
Водоспад є улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів та автотуристів, а з 2008 року на схилах річки Кам'янки проводиться щорічний фестиваль шанувальників мотоскутерів "Шолоховські водоспади", приурочений до Дня Конституції України.
Як доїхати: Зручніше їхати автомобілем через Нікополь-Шолохове-Орджонікідзе, або з Апостолового (з боку Кривого Рогу). Громадським транспортом слід доїхати від Дніпропетровська або Кривого Рогу до міста Апостолового, а звідти – автобусом у село Токівське.
Де жити: у наметовому таборі.
Коли їхати: наприкінці весни та влітку.
Солоний лиман
Найбільше солоне озеро в Україні розташоване під Новомосковськом. Для регіону, віддаленого від моря на 300 км, такий лиман – неабияка екзотика.
Мертва на перший погляд вода, позбавлена великих рослин, риб та інших видимих оку водних мешканців, насправді кипить незримим життям: міріади різноманітних водоростей та дрібних рачків. Теплі мілководдя, насичені мікроскопічним життям є ідеальним місцем для харчування водоплавних птахів, найперше – куликів. А великий острів посередині лиману – традиційне місце для пташиних колоній.
У посушливе літо прогріта сонцем вода випаровується, а важкі солі залишаються у водоймі й поступово накопичуються. Грязі Солоного озера використовують у лікувальних цілях – у 1930-х роках на його берегах збудували єдину в Степовому Придніпров’ї бальнеологічну лікарню-санаторій.
"Однак захоплення грязелікуванням і надмірний забір мулів з лиману негативно позначаються на здоров’ї самого озера. Тепер лиман, виліковуючи тисячі людей, сам потребує лікування", - каже краєзнавець Вадим Манюк.
Солоний лиман є ландшафтним заказником загальнодержавного значення, в якому охороняються як саме озеро, і так і всі організми, що його населяють. Лиман, зокрема, є важливим місцем гніздування птахів. "Цікавим і водночас нешкідливим видом туризму тут може бути бьодвочінг (організоване спостереження за птахами, - авт.)", – розповідає Вадим.
Як доїхати: дістатися до Солоного лиману найлегше власним транспортом – від Дніпропетровська у Новомосковськ, а там – до сіл Знаменівка та Новотроїцьке.
Де жити: оптимально зупинятися в місцевих турбазах, або обмежитись одноденним візитом.
Коли їхати: кінець весни та початок осені.
Кривбас: туристична "техномекка"
Масштаби індустріальних ландшафтів, які можна зустріти на Кривбасі, також розміщеного на Дніпропетровщині, не мають рівних в Україні. Пролітаючи літаком, Кривий Ріг не сплутати з жодним іншим місцем в Україні: відразу впадають в очі різнокольорові кар’єри.
У Кривому Розі є три центри міста. З розвитком промисловості центр щоразу переносили в нове місце, лишаючи на попередньому місці старі адмінбудівлі. Архітектура міста подекуди збереглася з 1930-х років.
Місто простягається на 126 кілометрів і є найдовшим в Україні. Це обумовлено покладами руд, які розтягнулися вздовж долин річок Інгульця та Саксагані. Для забезпечення швидкого перевезення великої кількості робітників у радянських містобудівників виникла ідея зробити в місті підземний трамвай. Він і досі залишається основною транспортною системою Кривого Рогу.
"На початку виникає враження, що ти заходиш у справжнє метро: з платформами і черговими по станціях. І тут раптом на станцію приїздить звичайний трамвай. Загалом систему підземного трамваю будували за стандартами метрополітену, тому цілком можливо, що колись замість чеських трамваїв криворізькими тунелями поїдуть поїзди метро", - розповідає Петро Тєстов.
Глеєватський кар’єр у Кривому Розі розтягнувся на чотири кілометри в довжину і займає площу понад 500 гектарів – це можна порівняти з площею кількох невеличких сіл. Сьогодні його днище видніється на півкілометровій глибині. Гірничі роботи тут ведуть одночасно на 22-х горизонтах і планують заглибитися ще вдвічі.
"Кар’єр настільки великий, що, стоячи зверху, бачиш, як десь далеко-далеко внизу їдуть "іграшкові" тепловози. Неможливо навіть сфотографувати панораму. Якщо десь в Україні і можна побачити шокуючий постапокаліптичний пейзаж, то це тут", – ділиться враженнями Петро.
Техногенний аж до обрію краєвид вінчає церква, облаштована на базі заводського Будинку культури.
Відвали шахти Гігант-Глибока та навколишні діючі кар’єри – ще один пункт туристичного маршруту Кривбасом.
"Уперше потрапивши сюди, згадуєш фантастичні фільми й уявляєш, що ти на Марсі. Навколо все червоне від залізної руди - червоні споруди, червоні рейки, червона трава, червона земля. Одяг стає червоним за лічені хвилини", – розповідає Петро.
Місцеві активісти намагаються перетворити руїни однієї з перших шахт Гігант-Глибока на один із найглибших підземних шахт-музеїв у світі. Але керівництво та міська влада – проти, вважаючи, що більш доцільно розібрати руїни шахти на брухт.
Ще одне цікаве місце, яке варто відвідати на Кривбасі, – штучний водоспад на річці Інгулець, що тече через усе місто.
Кривий Ріг отримує воду з Карачунівського водосховища. Води Інгульця виявилося недостатньо, щоб наповнювати таке водосховище, тому додатково побудували канал, який качає воду з Дніпра. Протягом року через старі шлюзи пробивається струмочок води, який спадає зі скелястих високих берегів каньйону Інгульця.
Декілька разів на рік воду з водосховища прокачують, аби розбавити води Інгульця свіжою водою з Дніпра. В ці дні струмочок стає справжньою річкою, а помилуватися на штучний водоспад, який прозвали "Білими каменями", приходять сотні мешканців Кривого Рогу.
Найкраща оглядова точка - залізничний віадук. Поряд розміщений гранітний каньйон - це чи не єдине місце Кривбасу, де можна безпечно купатися.
Як доїхати: до Кривого Рогу потягом або автобусом, на місці - трамваєм.
Де жити: у готелях Кривого Рогу.
Коли їхати: з кінця весни до початку осені, в час коли немає дощів.
Дніпродзержинськ
У місті розташований музей Дніпровського металургійного комбінату. Саме тут чи не вперше в Україні замислилися про технотуристів - біля музею, який облаштовано в старовинній будівлі колишньої управи, відкрили майданчик заводського обладнання, яке раніше стояло в цехах заводу.
Сьогодні тут можна простежити історію індустріального розвитку міста: експозиція містить верстати, імпортовані ще царською Росією. З майданчика відкривається панорама діючого комбінату, де з труб домен періодично виривається десятиметровий стовп палаючого газу. Жоден технотурист не проґавить можливості сфотографувати вогняний стовп.
За квартал від індустріальної експозиції "причаївся" старовинний готичний костел св. Миколая, збудований за кошти працівників Дніпровського заводу 1897 року. У 1929 році храм було закрито, і там розміщувалося все, що завгодно: польський клуб, військкомат, стайня, філія університету марксизму-ленінізму, планетарій, морська школа, майстерні художнього фонду, меблевий склад, кооперативи тощо.
Із 1990 року розпочалося відновлення храму. Наприкінці 1991-го тут відбулася перша меса. Побачити таку споруду поряд із промисловими гігантами – чималий дисонанс. Разом із тим, потрапивши до міста, варто все ж відвідати один із небагатьох костелів Східної України.
Охочим поїхати на Кривбас Петро Тєстов радить вирушати великою групою і не пересуватися поодинці. До кар’єрів спускатися дуже обережно і категорично не лізти у воду в кар’єрах, окрім Карачунівського.
