Найчастіше журналістів б’ють правоохоронці (ІНФОГРАФІКА)
У 2013 зафіксовано 101 випадок, коли журналістів били. Показово, що найчастіше били журналістів працівники правоохоронних органів: кожен третій напад – справа рук міліціонера або беркутівця.
Своїми даними щодо нападів на журналістів протягом року, що минає, поділилася для "Телекритики" журналіст Інституту масової інформації Ірина Чулівська.
Журналістська професія в Україні стає все небезпечнішою. У 2013 році зафіксовано рекордну кількість фізичних нападів на журналістів - 101 випадок, тоді як минулого року - «лише» 65. Показово, що найчастіше били журналістів працівники правоохоронних органів: кожен третій напад - справа рук міліціонера або беркутівця.
Такими є дані «Барометра свободи слова», який складає Інститут масової інформації. До уваги бралися фізичні напади на журналістів та працівників ЗМІ (операторів, фотокореспондентів), які були скоєні під час або в результаті виконання ними професійних обов'язків та які вдалося зафіксувати й перевірити. Насправді ж журналісти зазнають нападів частіше, але іноді уникають розголосу події.
Така велика кількість побиттів пов'язана, безперечно, з проведенням масових акції протесту в Києві. Так, 70% нападів припадає саме на час висвітлення журналістами акцій протесту: «Вставай, Україно» 18 травня, мітинги під Київрадою, так званий врадіївський майдан 18-19 липня, євромайдан, а також акції проти незаконних забудов.
Та якщо до 1 грудня можна було сказати, що журналісти часто просто потрапляли під гарячу руку міліції чи силовиків, то, за свідченнями журналістів, під час подій на Банковій прицільно били саме працівників ЗМІ: не зважаючи на посвідчення, не реагуючи на крики «Преса!», навмисно вибиваючи з рук і трощачи техніку. Адже більшість постраждалих представників ЗМІ можна було чітко відрізнити від будь-яких провокаторів: у них не були закриті обличчя, у руках - вартісна фото-, відеоапаратура, та журналістське посвідчення на грудях.
Останньою краплею, що сколихнула журналістську спільноту, стало жорстоке побиття Тетяни Чорновол, яка напередодні виклала в мережу фото заміського будинку Міністра МВС Захарченка та готувала до публікації фото маєтку генпрокурора Пшонки.
Особливу увагу «Беркуту» до журналістів помітили ще під час розгону «врадіївського майдану», коли напали на знімальну групу 5-го каналу. Тоді бійці звалили з ніг оператора Дмитра Демишева, а підполковник міліції намагався вибити з його рук камеру та погрожував арештом. Журналіста Андрія Ковальова побили беркутівці попри наявність у руках мікрофона 5-го каналу та посвідчення. За словами Ковальова, один із бійців навіть крикнув: «Журналист, бл*ть! Да мне пох, шо ты журналист. Думаешь, ты Бог?». Ковальову тоді діагностували забої спини, грудної клітини, голови, рук та ніг. Справу закрили, прокуратура довела, що факти перешкоджання професійній діяльності не підтвердилися, а журналіст із оператором усе це самі вигадали.
Звісно, після подій на Банковій справа Ковальова здається квіточками. Переламані кінцівки, проламані черепи, численні опіки та гематоми - це ще не весь арсенал «подяки» журналістам від «Беркуту» за висвітлення акції протесту біля Адміністрації Президента. У працівників ЗМІ кидали каміння, били кийками по голові.
Фотокореспондента кримського інтернет-порталу «Новоросс.інфо» Сергія Юрченка били черевиками в обличчя. Журналісту зашивали голову, наклали 6 швів, виявилася зламаною ліва очниця та верхня щелепа, у лікарні він провів 21 день.
Оператору UBR Роману Купріянову «Беркут» наказав лягти, коли побачив, що той знімає, як б'ють лежачих. Оператор не виконав вимоги, за що його повалили на землю й нагородили численними ударами. «Камери я не вимикав, аж поки не розбили», - розповів Купріянов. У результаті - численні гематоми, струс мозку, забій грудної клітини, розсічення пальців.
Весь список постраждалих під час євромайдану журналістів наразі ще уточнюється й доповнюється.
На думку міжнародної організації «Репортери без кордонів», Україна цього року стала однією з гарячих точок для журналістів у Європі. Правозахисники наголосили, що на відміну від Росії й Білорусі, де існує цензура та юридичні способи тиску на журналістів, в Україні все частіше практикують фізичне насильство.
Серед нападників на журналістів, окрім правоохоронців, також фігурували приватна охорона та власники бізнесу (13 інцидентів), «тітушки» (9 випадків). Після акцій протесту найчастіше представників ЗМІ б'ють із комерційних мотивів (захищаючи власний бізнес, 13 інцидентів) та політичних (8 випадків).
Цьогоріч не було зафіксовано застосування сили з боку політиків та їхніх помічників, тоді як минулого - під час передвиборчої кампанії - було 8 випадків фізичної агресії кандидатів у депутати проти журналістів.
за порушення прав журналістів у нашій країні панує тотальна безкарність. Найчастіше навіть якщо відкривають кримінальні провадження за позовами журналістів, то інкримінують їх як «хуліганку», не визнаючи факту перешкоджання діяльності журналіста.
За 2013 рік лише 5 справ за 171-ю статтею (перешкоджання професійній діяльності журналіста) дійшли до суду.
Безперечним досягненням журналістської спільноти цього року стало притягнення до відповідальності Вадима Тітушка та ще кількох молодиків, які напали на журналістів Ольгу Сніцарчук та Владислава Соделя під час акції опозиції 18 травня в Києві. Це судове рішення без перебільшень стало прецедентом в історії захисту прав журналістів в Україні.
Цікаво також, що саме завдяки цій справі в Україні виник новий термін - тітушки, який уже описано у «Вікіпедії» чотирма мовами. Раніше, після виборів 2012 року, тітушок називали «журналістами Пилипишина» - одного з кандидатів у депутати по мажоритарному округу в Києві, який зробив своїм «охоронцям» (молодикам спортивної статури, типовим тітушкам) фальшиві журналістські посвідчення.
«Справа Тітушка» показала, наскільки важливо таки подавати заяви в міліцію про перешкоджання виконанню професійної журналістської діяльності. Проте багато журналістів відмовляються від цього, аргументуючи недовірою до правоохоронних органів і суду. Наприклад, постраждалий на Банковій журналіст «Цензор.нет» Іван Марусенко, який вів пряму трансляцію подій під АП та отримав опіки ніг від гранати, що летіла з боку «Беркуту», відмовився звертатися до міліції, бо на це потрібно витратити багато часу, до того ж це навряд призведе до результату.
Хоча деякі журналісти розповіли, що до них самі дзвонили прокурори з пропозицією подати заяву. Редактор інтернет-порталу «Аррата. Вікно в Україну» Валерій Колосюк отримав такий дзвінок від прокурора Києва і написав заяву, за якою відкрили провадження за двома статтями - перешкоджання журналістській діяльності та перевищення службових повноважень бійцями «Беркуту». Колосюка били кийками по голові й тілу, в результаті - обширна гематома скроні, зламана ліва рука, численні забої та розбитий фотоапарат.
Відкрили кримінальне провадження про перевищення повноважень «Беркутом» і за заявою журналіста «Українських новин» Євгена Головатюка, який біля АП знепритомнів від світлошумової гранати, яку кинули йому під ноги.
Інститут масової інформації постійно закликає журналістів скаржитися на порушення своїх прав та побиття й готовий надати для цього юридичну підтримку, а також стежитиме за належним розслідуванням подій.
2013 рік запам'ятається українським журналістам рекордною кількістю порушень їхніх прав за останні 10 років. Чи буде ця тенденція зростати та чи буде винуватців притягнуто до відповідальності, зараз залежить як від результатів майдану, так і від реакції журналістської спільноти.
