Американські вчені подолали важливий бар'єр на шляху до енергії синтезу
Дослідники з National Ignition Facility(NIF) в Ліверморській лабораторії (Каліфорнія, США), заявляють що вперше в історії отримали від штучного синтезу більше енергії, ніж та кількість, що була поглинена паливом під час його розігріву.
Працівники NIF використали схему, коли реакцію синтезу вдалося запустити після опромінювання спеціального мікро-контейнеру (таблетки з паливом) за допомогою 192 променів від найбільш потужного лазеру у світі.
фото: xRez Studio
Стінки контейнера з спеціального матеріалу після такого впливу випромінюють над-інтенсивні рентгенівські промені, які можуть запустити реакцію у верхніх шарах таблетки з водневим паливом.
Хоча дослідники отримали від палива більше енергії, ніж цим паливом було абсорбовано, про повноцінну реакцію говорити ще рано - загальні витрати енергії на весь пристрій все ще перевищують віддачу. Однак за оцінками фахівців, вони зараз знаходяться в одному кроці від так званого "запалення" - коли кількість енергії від лазерів буде дорівнювати кількості енергії, що отримуватимуть від реакції синтезу.
Практично необмежена і майже безкоштовна енергія синтезу є мрією фахівців з усього світу вже більше ніж 50 років. На відміну від атомної енергії, яку отримують за рахунок розщеплення ядер важких елементів типу урану, енергія синтезу виділяється в зірках - таких як наше Сонце - за рахунок об'єднання ізотопів водню у більш важкий хімічний елемент.
За своїми показниками реакція синтезу є значно більш дешевшою та екологічно чистою, ніж атомна, і здатна радикально змінити світову економіку.
Проте на шляху створення такої реакції лежать надзвичайно складні технічні проблеми - запуск реакції вимагає мільйонів градусів температури і дуже великого тиску, а після початку реакції потрібно підтримувати та контролювати робоче середовище.
Цікаво, що у Франції до 2020 року мають завершити будівництво міжнародного експериментального термоядерного реактору типу "токамак" - конструкцію, що була популярною серед вчених в 60-70 роках минулого сторіччя, де робоча зона реакції буде утримуватися магнітами у формі гігантського 10-метрового бублика.
