Велична краса космічних трагедій. Фотогалерея залишків наднових

Спалах наднової – явище космічного масштабу. Фактично, це вибух колосальної потужності, в результаті якого зірка або взагалі перестає існувати, або переходить в якісно нову форму – нейтронної зірки або чорної діри. При цьому зовнішні шари зірки викидає в простір. Розлітаючись з величезною швидкістю, вони породжують красиві яскраві туманності.

(Усі фото збільшуються при натисканні).

Туманність Сімеїз 147 (вона ж Sh 2-240) - величезний залишок від вибуху наднової, що знаходиться на кордоні сузір'їв Тельця і Візничого. Туманність відкрили 1952 року радянські астрономами Г. А. Шайнам і В. Е. Газе в Симєїзській обсерваторії в Криму. Вибух стався близько 40000 років тому. Розміри туманності сягають 160 світлових років, а відстань до неї від Землі оцінюється в 3000 св. років. Особливість об'єкта – довгі зігнуті газові волокна, що дали туманності назву Спагеті.

Крабоподібна туманність (або М1) - один з найвідоміших космічних об'єктів. Туманність являє собою залишок від спалаху наднової зірки, що стався 1054 року. Згадки про появу в цьому місці дуже яскравої зірки збереглися в китайських хроніках. М1 знаходиться в сузір'ї Тельця, поряд із зіркою ζ; в темні прозорі ночі її можна побачити за допомогою звичайного бінокля.

Знаменитий об'єкт Кассіопея А, найяскравіший джерело радіовипромінювання на небі. Це залишок наднової, що спалахнула близько 1667 року в сузір'ї Кассіопеї. Дивно, але жодних згадок про яскраву зірку в анналах другої половини XVII століття немає. Ймовірно, в оптичному діапазоні її випромінювання було сильно ослаблено міжзоряним пилом. Тож останнім вибухом наднової, поміченим людством, є наднова Кеплера.

Крабоподібна туманність стала відомою 1758 року. Цей знімок туманності отримано за допомогою телескопу «Хаббл». На ньому видно безліч деталей: газові волокна, вузли, конденсації. Сьогодні туманність розширюється зі швидкість близько 1500 км /с, зміну її розмірів помітно на фотографіях, зроблених з інтервалом всього в декілька років. Загальні розміри Крабоподібної туманності перевищують 5 світлових років.

Крабоподібна туманність в оптиці, теплових і рентгенівських променях. У центрі туманності знаходиться пульсар – надщільна нейтронна зірка, яка випромінює радіохвилі і генерує рентгенівські промені в речовині, що її оточує (рентгенівське випромінювання показано блакитним). Спостереження Крабоподібної туманності на різних довжинах хвиль дали астрономам фундаментальну інформацію про нейтронні зірки, пульсари і наднових. Це зображення – комбінація трьох знімків, отриманих космічними телескопами «Чандра», «Хаббл» і «Спітцер».

Останній зі спалахів наднових, який можна було побачити неозброєним оком, стався 1987 року в сусідній галактиці – Великій Магеллановій Хмарі. Після вибуху на місці зірки залишилася туманність, що розширюється, і загадкові кільця у вигляді цифри «8».

7. Залишки наднової Тіхо. Зірка спалахнула в 1572 році в сузір'ї Кассіопеї. Її спостерігав датчанин Тіхо Браге, кращий астроном-спостерігач дотелескопної епохи. Вже в наш час астрономи довго полювали за цією туманністю за допомогою телескопів, і в 1952 році виявили її радіовипромінювання. Перший знімок в оптиці був отриманий лише в 1960-х роках.

Залишок наднової в сузір'ї Вітрил. Більша частина наднових в нашій Галактиці з'являється у площині Чумацького Шляху, оскільки саме тут народжуються та проводять своє коротке життя масивні зірки. Наднова у Вітрилах спалахнула приблизно 11-12 тис. років тому. Під час спалаху зірка викинула в простір величезну масу речовини, однак повністю не зруйнувалася: на її місці залишився пульсар, нейтронна зірка, яка випромінює радіохвилі.

Туманність Олівець (NGC 2736), частина оболонки наднової із сузір'я Вітрил. Туманність ця є ударною хвилею, що поширюється в космосі зі швидкістю півмільйона кілометрів на годину.