«Боїмося за своє життя». Ніхто не хоче бути сусідами притулку для безхатченків
У Дніпропетровську мешканці одного з мікрорайонів протестують проти діяльності Центру соціальної реабілітації бездомних громадян. Заклад розташовується прямо у житловому будинку, у центральній частині міста.
Про це йдеться на сайті Радіо Свобода.
При створенні установи, обурюються мешканці, їхньої думки не спитали: тепер їхній район перетворився на велику громадську вбиральню і розсадник інфекційних хвороб. Але притулок дає сякий-такий дах над головою трьом десяткам людей не з тільки Дніпропетровська, а й з інших міст і закрити його взимку просто неможливо, стверджує влада.
60-річну Євдокію привезли з Павлограда. Дах над головою втратила ще 12 років тому: після смерті чоловіка, розказує, хата відійшла його родичам. З того часу жінка знаходила прихисток у чужих людей, заробляла, допомагаючи з будівництвом, бо за професією – муляр-штукатур. Рік тому, коли через хворобу відібрались ноги, вже стала зовсім нікому не потрібна. У притулку для безхатьків розраховує перебути деякий час – доки влаштують до будинку літніх людей.
Мешканка притулку Євдокія
«Отак поневіряюся я з 2000-го року. Рідних нікого немає. Свого кутка немає, це дуже важко, та ще й хворі ноги, без палички не ходжу» – ділиться проблемами Євдокія.
Центр соціальної реабілітації бездомних громадян у Дніпропетровську діє більше десяти років. Він дає притулок, можливість помитись і поїсти гарячого трьом десяткам людей. У морози кількість охочих ночувати тут зростає: співробітники центру дістають додаткові тапчани. Умови більш, ніж скромні: тісна кімната, облущені стіни, старі ковдри. Однак чимало людей раді тому, кажуть у центрі.
Сусідство з притулком не влаштовує мешканців будинку, де він розташувався, та довколишніх багатоповерхівок. Коли заклад створювали, думкою людей не поцікавились, скаржаться мешканці. Тепер, кажуть вони, їхнє подвір’я нагадує громадську вбиральню: безхатьки з усього міста влаштовують тут зборища. Написали десятки скарг у різні інстанції, у відповідь – тільки відписки, розповіла керівник ініціативної групи мешканців Любов Паршикова.
«Люди, які приходять до нічліжки, – асоціальні. Це колишні ув’язнені, п’яниці, бабусі й дідусі, яких вигнали з дому. Їх запускають о шостій вечора і виставляють на вулицю о сьомій ранку. Їм нікуди піти. Вони сплять, їдять, вибачте, справляють нужду – і все в нашому палісаднику. Вони матюкаються, це все лунає в наші відкриті вікна. Це ще півбіди, але вони нам погрожують. Ми пишемо заяви до міліції – їх не фіксують. У нас цього року вже був випадок побиття, жінці накладали шви. Щоразу боїмось за своє життя, за те, що принесеш додому соціальні хвороби – туберкульоз, гепатит», – обурена мешканка будинку, де розташувалась нічліжка.
Керівництво Центру соціальної реабілітації бездомних зауваження мешканців вважає слушними, однак зазначає: принаймні деяких час їм ще доведеться потерпіти. Облаштування окремої будівлі притулку в іншому районі ще не скінчили. Та й там, зізнався Радіо Свобода керівник центру Вадим Комаров, місцеві мешканці проти сусідів-безхатьків.
«Як я розумію, громадські слухання повинні бути. Але з іншого боку, за Конституцією, у нас люди рівні, незалежно від соціального статусу, і безхатьки мають право на притулок, на допомогу держави. А тут громада мешканців, які нормально живуть, диктує нам щось, типу «за 101 кілометр їх всіх». У Києві, приміром, чотири таких притулки, а у нас все дещо по-іншому», – зазначив Вадим Комаров.
Copyright © 2011 RFE /RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа /Радіо Свобода
