Фрагменти

Росія атакує мости, тисячі інших потребують ремонту: чому Україні потрібні Єврокоди

Прицільні атаки ворога на мости України, що активізувалися в жовтні 2026 року, загострили питання й збереження наявних мостів, й майбутньої відбудови мостової інфраструктури. Ситуація була катастрофічною ще до повномасштабного вторгнення.

За оцінкою аналітика Центру транспортних стратегій Віктора Загреби на основі державних даних, не менш як 5 тисяч мостів в Україні (із 28 тисяч наявних) терміново потребують капітального ремонту або реконструкції. Ці тисячі мостів незворотно пошкоджені внаслідок тривалого терміну служби, корозії, навантажень й, головне, браку робіт з експлуатаційного утримання, поточних і капітальних ремонтів. Як наслідок, звичним явищем стало й падіння мостів – так званий “мостопад”, зазначає автор. Texty.org.ua наводять його аналітичну статтю у повному обсязі.

Північний міст у Києві після дронової атаки / © Associated Press
Північний міст у Києві після дронової атаки / © Associated Press

Величезні потреби та обмежені ресурси: це означає, що реконструкція мостів повинна бути максимально ощадливою – уникати надмірного дизайну, надмірних затрат бетону та сталі, надмірної вартості за квадратний метр.

Надмірність – типова ознака мостів України у 2019–2025 роках: дослідження автора виявило, що нові мости в Україні обходилися платникам податків на 48% дорожче (4930 євро за 1 кв. метр), ніж у сусідній Польщі (3349 євро). Те ж дослідження виявило, що “овердизайн” (overdesign - надмірний дизайн) теж є типовим явищем для України: квадратних метрів площі й тисяч тонн матеріалів на один міст в нас зазвичай закладалося значно більше, ніж у сусідів.

Ці часи достатку тепер позаду: в Україні немає й не очікується достатніх ресурсів для “Великого будівництва-2”. Про цей брак ресурсів відверто говорять на міжнародних конференціях представники уряду. Відтак, уряд (а) сподівається на фінансову підтримку з боку ЄС, окремих держав-членів та міжнародних фінансових організацій, таких як ЄІБ та ЄБРР; та (б) намагається готувати привабливі проєкти публічно-приватного партнерства (ППП) відповідно до нещодавно прийнятого закону. Перехід на євростандарти має бути обов’язковою передумовою, щоб ці два напрямки пошуку ресурсів дали реальні результати, що відповідають масштабам виклику. 

Проблема мостів із нами надовго. Хто хоче її розуміти, рано чи пізно почує слово “Єврокоди”. Перехід України на Єврокоди затримався на 15 років. Тим часом на Єврокоди перейшли не лише усі 27 держав-членів ЄС, а й країни Балканського регіону та Казахстан. 

Неймовірно складні обставини війни та феноменальні виклики післявоєнного відновлення дають ще більше причин, щоб перехід на Єврокоди нарешті відбувся, й то якомога швидше. Для цього політики мають поставити це питання на порядок денний державної політики, зокрема у двох профільних міністерствах: відродженому Мінрегіоні та оновленому Мінрозвитку. 

Що таке “Єврокоди”

Єврокоди (European Codes, Eurocodes) – це набір із 10 європейських стандартів, присвячених конструктивному проєктуванню. Вони позначаються EN 1990–EN 1999 та розділені на 58 частин (книг). Їх розробив Європейський комітет зі стандартизації (CEN) через свій технічний комітет CEN/TC 250 “Конструктивні Єврокоди”. Це – систематизована квінтесенція досвіду європейських країн, результатів досліджень і напрацювань міжнародних наукових організацій, а також величезний масив інтелектуальної й політичної роботи із міжнародного узгодження.

Перелік чинних Єврокодів, що вже прийняті в Україні. Схема автора за допомогою ШІ
Перелік чинних Єврокодів, що вже прийняті в Україні. Схема автора за допомогою ШІ

Єврокоди стосуються несних (несучих) конструкцій, тобто тих, які утримують власне й додаткове навантаження. Вони НЕ регулюють дорожнє будівництво, архітектуру, планування та переріз доріг, планування й проєктування тротуарів та велодоріжок, ліній рейкового транспорту й таке інше. Хімічний склад бетону, виробництво опорних частин, вимоги до марок сталі та правил монтажу конструкцій описані в інших європейських стандартах, на які Єврокоди посилаються. Єврокоди стосуються, звісно, не лише мостів, а будь-яких споруд із несними конструкціями: офісних і житлових будівель, терміналів аеропортів, цехів, складів, стадіонів, концертних й спортивних холів, а також комунікаційних й освітлювальних споруд, наприклад, веж і щогл. Цей список не вичерпний.

Навіщо вони з'явилися

До Єврокодів кожна країна Європи мала власні будівельні норми. Німецький інженер рахував міст за DIN, французький – за правилами BAEL і Fascicule 61, італійський – за міністерськими технічними нормами (Norme Tecniche), британський – за British Standards. У кожній системі були свої навантаження, свої коефіцієнти безпеки і навіть свої позначення. Фірма з Італії не могла просто податися на тендер у Франції: спершу їй треба було опанувати чужу нормативну базу. Такі відмінності в правилах були технічними бар'єрами для торгівлі послугами й будівельними продуктами.

Тому Єврокоди – це насамперед про перехід до єдиного ринку. Європейська комісія розпочала цю роботу ще 1975 року, згодом передала її CEN. Усі 58 частин були підготовлено й поступово опубліковано до 2007 року. Від березня 2010 року Єврокоди сталими єдиними нормами проєктування конструкцій у більшості країн ЄС, а старі національні норми поступово втратили чинність. В деяких нових членах ЄС, таких як Польща, період транзиції тривав довше. Крім ЄС, Єврокоди запровадили й використовують на практиці й країни, які не належать до Союзу, наприклад, Норвегія та Ісландія.

Мапа застосування Єврокодів в Європі (з сайту Єврокомісії)
Мапа застосування Єврокодів в Європі (з сайту Єврокомісії)

Механізм європейської стандартизації CEN варто описати детальніше. Стандарт ухвалюють консенсусом і зваженим голосуванням національних органів зі стандартизації. Після цього кожна країна-член CEN мусить прийняти його як свій національний стандарт без змін, навіть якщо голосувала проти, і скасувати норми, що йому суперечать. У підсумку, як формулює CEN, один європейський стандарт замінює 33 національні і відкриває доступ до ринку, в якому мешкають понад півмільярда людей. Про це йдеться, наприклад, в матеріалах технічного семінару про Єврокоди, який Європейська Комісія проводила в Росії у 2013 році – в ті роки та країна активно наближалася до впровадження Єврокодів, й Брюссель її всіляко підтримував. 

Як влаштовані Єврокоди

Якщо спрощено пояснювати, Єврокоди побудовані як піраміда з трьох рівнів, в якій  інженер рухається згори вниз:

  1. Загальні правила (EN 1990). Головний документ, який визначає, що таке "безпечна споруда", які ситуації треба перевірити і як поєднувати навантаження. Окремий додаток до нього присвячений мостам.
  2. Навантаження та впливи: що діє на споруду? (EN 1991). Вага самої конструкції, вітер, сніг, спека й мороз, вантажівки й потяги, навантаження під час будівництва, а також позаштатні ситуації.
  3. Як цьому опирається матеріал (EN 1992–1996, EN 1999), а також як поводиться грунт (EN 1997) і як досягти стійкості на випадок землетрусу (EN 1998).

Головна перевага такої системної архітектури – узгодженість. У старих національних системах норми для різних матеріалів часто писали різні колективи (інститути), і вони не завжди були узгоджені між собою. Хоча транспорт, вітер чи сніг на міст діють однаково, незалежно від того, з якого матеріалу цей міст збудовано.

Ще одна риса – поділ на принципи і правила застосування. Принципи (в тексті позначені літерою P) обов'язкові. Правила застосування – це визнані способи їх виконати, але інженер може застосувати інший метод, якщо доведе, що він дає не меншу надійність. Це залишає місце для інновацій.

Для мостів у Єврокодах є окремі «другі частини»: EN 1992-2 для бетонних мостів, EN 1993-2 для сталевих, EN 1994-2 для сталезалізобетонних, EN 1998-2 для мостів у сейсмічних зонах. EN 1991-2 задає навантаження від автомобілів, пішоходів і потягів, зокрема швидкісних. 

Спільні правила і національний вибір

Єврокоди не забирають у держав повноважень вирішувати, наскільки безпечними мають бути їхні споруди. Безпека в ЄС залишається національною відповідальністю, і клімат чи сейсмічність у Фінляндії та Греції різні. Тому система має два шари.

Перший шар – сам текст Єврокоду, однаковий для всіх. У ньому є сотні параметрів, для яких стандарт пропонує рекомендоване значення, але дозволяє країні обрати своє. Другий шар – національний додаток, який кожна держава публікує до кожної частини. У ньому вибрані значення цих параметрів та “національні дані”: карти вітру й снігу, сейсмічне районування, температурні діапазони, а також коефіцієнти, що підвищують чи знижують транспортне навантаження на мости.

На практиці це означає, що міст, розрахований за Єврокодами для Польщі, не можна без перевірки перенести в Німеччину. Але німецькому інженерові достатньо відкрити польський національний додаток і подивитися, за якими показниками відрізняються розрахунки. Логіка, формули й терміни залишаються однаковими. 

Управління ризиками та розрахункове навантаження

У основі Єврокодів лежить метод граничних станів, відомий і з радянських та українських норм, але Єврокоди довели його до єдиної логіки для всіх матеріалів. Є два головні типи граничних станів:

  1. Граничні стани за несною здатністю стосуються безпеки людей: руйнування, перекидання, втрата стійкості грунту, руйнування від втоми металу. EN 1990 розрізняє шість таких станів.
  2. Граничні стани за придатністю до експлуатації стосуються зручності й довговічності: надмірні прогини, тріщини в бетоні, відчутні коливання. Єврокоди окремо виділяють незворотні пошкодження, для яких вимоги суворіші, ніж для зворотних.

Ще два поняття добре показують філософію та логіку застосування Єврокодів:

  1. Розрахункові ситуації. Споруду перевіряють у звичайній експлуатації, у тимчасових станах (будівництво, ремонт), в аварійних подіях і під час землетрусу. EN 1990 вимагає, щоб ситуації були достатньо суворими й різноманітними, щоб охопити все, що можна обґрунтовано передбачити.
  2. Проєктний строк служби. Для мостів це зазвичай 100 років. Від цієї цифри залежать розрахунки щодо вітру й температури, товщина захисного шару бетону над арматурою та перевірки (моделювання) на втому. 

Розрахунки динамічних навантажень в Єврокодах виведені з реальних вимірювань, проведених на європейських дорогах. Модель навантаження LM1 символічно показана на візуалізації та описана далі в тексті. 

Ілюстративна візуалізація для пояснення моделі LM1. Містить похибки й технічні неточності. Підготовлено автором за допомогою ШІ
Ілюстративна візуалізація для пояснення моделі LM1. Містить похибки й технічні неточності. Підготовлено автором за допомогою ШІ

У моделі навантаження LM1 за Єврокодом 1 (ДСТУ-Н Б EN 1991-2:2010) на найбільш завантаженій смузі руху стоїть умовний візок із двох осей (віддалених на 1,2 м), із загальною вагою 600 кН (близько 60 т). На додачу, вся площа цієї смуги завантажена рівномірним навантаженням 9 кН на квадратний метр, що символічно означає ситуацію, за якої вся площа смуги зайнята завантаженими вантажівками, бампер до бампера. На другій смузі стоїть такий самий візок вагою близько 40 тон, а в третій – вагою близько 20 тон. Додатково на всій площі цих смуг розміщене навантаження 2,5 кН/м² (близько 0,25 т). Зрозуміло, що ця модель передбачає надмірні, завищені навантаження.

Як це виглядає на практиці: один міст через усі Єврокоди

Наочно систему Єврокодів показує навчальний посібник Спільного дослідницького центру Єврокомісії Bridge Design to Eurocodes – Worked examples (2012, 438 с.). Його підготували інженери, які самі розробляли Єврокоди, з Іспанії, Франції, Італії, Греції, Німеччини та Великої Британії. Вони взяли один умовний міст і провели його через усі дотичні Єврокоди послідовно.

Ілюстрація із публікації «Bridge Design to Eurocodes – Worked examples» (2012)
Ілюстрація із публікації «Bridge Design to Eurocodes – Worked examples» (2012)

Це автомобільний міст довжиною 200 м із трьома прольотами 60 + 80 + 60 м. Прогонова будова сталезалізобетонна: дві сталеві балки висотою 2,8 м і залізобетонна плита шириною 12 м, на якій дві смуги руху. Проєктний строк служби складає 100 років. Опори розглянуто в двох варіантах: низькі (10 м) і високі (40 м), щоб показати різні підходи до землетрусу. Шлях цього мосту через норми виглядає так:

Шлях одного мосту через Єврокоди відповідно до підручника «Bridge Design to Eurocodes – Worked examples» (2012). Схема автора, підготовлена з використанням ШІ
Шлях одного мосту через Єврокоди відповідно до підручника «Bridge Design to Eurocodes – Worked examples» (2012). Схема автора, підготовлена з використанням ШІ

Автори прямо пишуть, що це не оптимальний проєкт, а навчальна модель. Але саме вона показує, що жоден аспект не перевіряється ізольовано. Рішення про опори впливає на сейсміку й фундаменти, а порядок будівництва – на напруження в балках.

Єврокоди за межами ЄС

Єврокоди давно вийшли за межі ЄС. Коли Велика Британія близько 2010 року перейшла з British Standards на Єврокоди, за нею пішли її колишні колонії в Азії. У Сінгапурі з квітня 2015 року Єврокоди стали єдиними нормами для конструктивного проєктування. На шляху впровадження Єврокодів стоїть й Малайзія. Єврокомісія підтримує їх впровадження в країнах АСЕАН і на Західних Балканах, а в американській фаховій пресі їх регулярно порівнюють з нормами США.

Найближчі до України приклади – інші країни-кандидати. Північна Македонія з вересня 2024 року проєктує конструкції лише за Єврокодами. Чорногорія з серпня 2023 року застосовує для сейсмостійкого проєктування тільки Єврокод 8 із національним додатком, а з 2027 року повністю перейде на Єврокоди. Сербія й Боснія і Герцеговина вже спираються на них у своїх технічних регламентах і стандартах. Молдова формально прийняла всі 58 частин Єврокодів ще в 2010–2011 роках, але довго залишалася без національних додатків. У цій роботі країнам допомагають партнери з ЄС. Зокрема, Чехія через свою програму розвитку Czechaid сприяла запровадженню Єврокодів у Боснії і Герцеговині (2014–2018) та в Молдові (2016–2020).

Навіть далекий від Європи Казахстан пройшов цей шлях до кінця. Політичний намір перейти на європейські стандарти конструктивного проєктування там вперше озвучили 2013 року – на 8 років пізніше, ніж Україна. 2015 року перехід став частиною урядової програми реформ, й від липня 2015 року Єврокоди в Казахстані діяли паралельно зі старими нормами. До кінця 2017 року скасували 186 радянських СНіП, до кінця 2019-го – ще 70 казахстанських норм, ухвалених після 1992 року. З 1 січня 2020 року паралельне застосування припинили, і будівлі, мости й інші споруди там проєктують лише за Єврокодами. Перехід виявився непростим, але тривав лише 5 років. 

Друге покоління Єврокодів

Перше покоління Єврокодів близько 20 років не переглядали по суті, і в цьому ознака їхньої стабільності. Однак назріла потреба оновлення, і воно буде не фрагментарним, а, як і самі Єврокоди, узгодженим і цілісним. У 2026 році триває перехід до другого покоління Єврокодів, остаточні тексти яких уже затверджені й передані країнам. Це покоління має бути зручнішим у використанні, менше залежати від національних відмінностей і покривати нові теми, зокрема перевірку й оцінку існуючих споруд. Для мостовиків це особливо важливо, бо більшість проєктів в Європі – це не нові мости, а ремонти й реконструкції старих.

Календар переходу, визначений CEN:

Для полегшення впровадження й поширення знань Єврокомісія постійно підтримує насичений сайт про Єврокоди з величезною кількістю матеріалів: навчальні звіти, презентації авторів норм, розрахункові приклади. Регулярно відбуваються технічні вебінари, до яких можуть долучатися і українські інженери. У жовтні–листопаді 2026 року Спільний дослідницький центр Єврокомісії проводить серію з 13 безкоштовних вебінарів про друге покоління, зокрема окремий вебінар про проєктування мостів 13 листопада. 

Довгий шлях України до Єврокодів

Україна обрала курс на європейську інтеграцію ще 2005 року прийняттям Закону України “Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”, зробила багато підготовчої й технічної роботи в цьому напрямку й у 2014 зафіксувала цей перехід із конкретним терміном виконання в Угоді про асоціацію із ЄС. Однак 12 років по тому держава досі втілила це офіційне міжнародне зобов’язання (див.схему).

Виконані й невиконані кроки до переходу на Єврокоди. Схема автора за допомогою ШІ
Виконані й невиконані кроки до переходу на Єврокоди. Схема автора за допомогою ШІ

Попри значний прогрес, досягнутий у 2006–2012 роках, наступних 14 років “перехідного періоду” Україні не вистачило, щоб перейти на проєктування за Єврокодами, тоді як Казахстану вистачило 5 років. Виглядає, що не вистачало саме політичної волі. 

Після 2022 року потреба завершення цього “замороженого періоду” на євростандарти мала би стати очевидною, але й у 2022-26 роках (5 років) кроків до цього завершення зроблено не було. Наслідки повномасштабного вторгнення 2022 року змусили уряд нарешті перейти на євростандарти щодо будівельної продукції, однак не щодо проєктування конструкцій.

Хоч Єврокоди теоретично дозволені для застосування в Україні, в практиці проєктування мостів вибір завжди падає на ДБН.

Нещодавній приклад - проєктування нового мосту через Дністер в Тернопільській області на дорозі Н-18, тендер на яке проведено восени 2026 року за фінансування ЄС (Ukraine Facility). В завданні на проєктування, оформленому із великим прапором ЄС у “шапці” документа, український замовник, що представляє державу-кандидата на прискорене членство в ЄС, ставить вимогу проєктувати новий міст за кошти ЄС за нормами національної гілки ДБН, а не за європейськими стандартами EN, які вже давно прийняті й чинні в Україні. Очікувана вартість майбутнього мосту наразі оцінюється в три мільярди гривень, але, безсумнівно, значно зросте на наступних етапах.

Нині перше покоління Єврокодів вже відходить в історію: 2028 року воно втратить чинність у всій Європі. Але це дає шанс для України: друге покоління доведеться освоювати всім європейським інженерам, і Україна може стартувати разом із ними. Слід знайти ресурси, щоб знову пройти шлях перекладу Єврокодів та розробки національних додатків. Однак це цілком реально, якщо мати політичну волю.

Висновки для України

Щоб свій шанс не втратити, неминучими виглядають кроки та рішення на рівні державної політики та міжнародної співпраці:

  1. Політичне лідерство відновленого Мінрегіону на чолі з міністром Віталієм Безгіним. Відповідно до Положення про Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України, саме це міністерство формує й реалізує державну політику у сфері будівництва та нормування у будівництві. Профільна заступниця нового міністра, давно відома спільноті пані Наталія Козловська, ще восени 2025 року позитивно коментувала перехід на Єврокоди: “Перехід на Єврокоди — це не лише виконання євроінтеграційних зобов’язань. Це крок до сучасних практик у будівельній інженерії, які дозволяють проєктувати надійні, довговічні конструкції — для житлових будинків, промислових об’єктів і для ключової інфраструктури. Це той стандарт, за яким сьогодні працює Європа, і який нам потрібен для якісної відбудови”. Минув рік, новин не було. Важливо, щоб за словами слідували дії: прийняті рішення, підготовлені накази й постанови. Такі рішення приймає міністр.
  2. Державницьке рішення із конкретною датою переходу. Період “анабіозу” затягнувся на 15 років. Прийшов час прийняти рішення  про конкретну дату й закріпити її в документі, або як зміни до постанови КМУ № 547 від 2011 року, або як нову постанову. Приклади Північної Македонії, Чорногорії й Казахстану показують, що політичне рішення має вирішальне значення. Це політичне лідерство може проявити або Президент, або Прем’єр-міністр, або ж вже згаданий Міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України Віталій Безгін.
  3. Технічна підтримка з боку міжнародних партнерів у підготовці ДСТУ EN та національних додатків до другого покоління Єврокодів. У статті згадано, що Єврокомісія та уряд Чехії активно сприяють впровадженню Єврокодів по цілому світу. Зараз в Україні втілюються тематичні проєкти за підтримки уряду Великої Британії, а міжнародна організація ITF/ OECD із урядами Литви, Швеції та Канади створила й координує Фонд підтримки транспорту України. Також втілюється великий проєкт EU4Reconstruction на 37 млн євро до 2028 року (головні втілювачі - GIZ від Німеччини, Expertise France, МЗС Данії та CPVA Литви), із бенефіціарами в особі Держвідновлення та Мінрозвитку. В мандат проєкту входить сприяння реформам та гармонізації із ЄС у сфері регулювання в будівництві. Інтерес, компетенції й ресурси для підтримки України в остаточному переході на Єврокоди точно є, головне – щоб був політичний запит.
  4. Переклади, навчальні матеріали, тренінги й семінари. Потрібні не лише стандарти ДСТУ EN, але й якісні українськомовні посібники з розрахунковими прикладами, настанови, рекомендації, підготовлені й проведені (українськими інженерами) технічні семінари та тренінги, програми додаткового навчання для проєктувальників, оновлення академічних програм для університетів. Тут теж можуть підставити плече міжнародні проєкти й програми – й змістовно, й фінансово, адже переклади, адаптацію й тренінги варто замовляти в українських інститутах. Відомо, що українські інженери вміють швидко навчатися, адаптуючись до досить частих змін до ДБН, та ДСТУ. Однак єврокодам не можна навчитися “з інтернету”. Навчальні програми, підручники, тренінги й семінари є обов’язковими, щоб сучасні й майбутні інженери навчилися працювати за Єврокодами.
  5. Нові мости проєктуємо лише за Єврокодами. Нормативна база дозволяє Україні вже зараз готувати та втілювати проєкти мостових переходів, розраховані за Єврокодами. Це можна було робити й раніше, однак ніхто навіть не пробував. Ймовірно, перші практичні кейси виявлять юридичні чи технічні прогалини й неузгодженості, які слід буде вирішувати політичними, юридичними й технічними рішеннями. Перші мости за Єврокодами можна проєктувати вже зараз й будувати вже у 2028 році. Ними можуть стати проєкти на умовах ППП – або точкові великі мости через Дніпро, або ж масова відбудова 500-600 звичайних аварійних мостів, як це зараз робить сусідня Словаччина. В цій площині вирішальним буде політичне лідерство Прем’єр-міністра та Міністерства інфраструктури, в якому напрямок ППП веде перший заступник міністра Сергій Деркач.

Єврокоди – це спільна “міжнародна мова”, якою українські інженери зможуть проєктувати більш ощадливі, раціональні мости без втрати надійності для України, й в майбутньому – працювати на єдиному європейському ринку. Українське інженерне середовище є готовим до європейського майбутнього, розуміє його неминучість та стратегічну користь. Бізнес також готовий до переходу й навіть неодноразово просив уряд завершити цей перехід, про що свідчить, зокрема, послідовна й змістовна робота галузевої асоціації “Український центр сталевого будівництва”. Вкрай бажано, щоб поточний уряд надолужив втрачений попередниками час, й Україна наздогнала Казахстан на шляху євроінтеграції в сфері технічної стандартизації.

атаки на мости будівництво досвід Заходу мости інженери інфрастуктура