Фрагменти
В Україні діє тіньовий бізнес із «порятунку» мобілізованих: Колумбет розклав, як працюють групи швидкого реагування
В Україні сформувався тіньовий бізнес так званих «груп підтримки ухилянта». Основна послуга — транспортування свіжомобілізованої людини з військової установи до безпечного місця, де вона може зникнути з поля зору військових.
Про механізми цього бізнесу та розподіл ролей між учасниками розповів ветеран і громадський діяч Антон Колумбет.
Адвокат, лікар і блогер: як влаштовані групи «порятунку»
Основною тактичною одиницею такого бізнесу, за словами ветерана, є групи швидкого реагування (ГШР). Їхній типовий склад — адвокат, лікар, блогер, водій, група силової підтримки та команда SMM.
Робота починається із запиту від самого затриманого або його родичів. Учасники з'ясовують, де перебуває людина, який у неї правовий статус, як вона потрапила до ТЦК і які обставини її мобілізації. Після цього розробляють план операції.
Кожен учасник має свою роль. Адвокат на місці подає запити, шукає підстави для відстрочки, оскарження висновку військово-лікарської комісії та залучає поліцію. Лікар шукає підстави для госпіталізації, фіксує можливі ушкодження та вимагає медичної допомоги.
Блогер веде трансляції з місця події, знімає відео й поширює історію про нібито незаконні дії військових. Водій чекає на клієнта, а група силової підтримки залишається напоготові на випадок, якщо знадобиться фізичне втручання.
Окрема команда займається поширенням контенту в соцмережах та антимобілізаційних спільнотах. Її завдання — забезпечити максимальний розголос.
«Ця послуга коштує багато грошей і надається з перемінним успіхом», — пише Колумбет. За його словами, вартість залежить від правового статусу людини та набору залучених фахівців. Наприклад, послуги адвоката без блогера обходяться значно дешевше.
Чому історія на Борщагівці стала «ідеальним штормом»
Колумбет пов'язує описану ним систему з подіями на Борщагівці, які стали результатом збігу кількох обставин. За його версією, цього разу клієнтом групи був не новобранець, а військовослужбовець, який самовільно залишив службу.
Оскільки йшлося про чинного військового, група розшуку доправила його до пункту тимчасової дислокації військової частини, а не до батальйону резерву. Там його помістили до накопичувача.
Ветеран пояснює, що в таких пунктах новоприбулих можуть розподіляти за рівнем мотивації та обставинами потрапляння до війська. За його словами, це потрібно, зокрема, для адаптації людей, які прийшли добровільно або за контрактом, та окремої роботи з тими, хто має проблеми з мотивацією чи здоров'ям.
Саме до такого місця, стверджує Колумбет, і прибула група швидкого реагування.
Водночас її учасники змінили інформаційну тактику. Замість звичних звинувачень на адресу ТЦК у публічному просторі почали з'являтися твердження про існування таємної катівні.
Окремо Колумбет відзначив роль жінки, яка поєднувала функції блогерки та медика. За його оцінкою, вона використала одразу кілька емоційних тригерів: звинувачення у жорстокому поводженні, історію про дитину в небезпеці, образ людини, яку потрібно терміново врятувати, та одяг парамедика.
«З таким надривом натиснути одночасно на всі патерни вкраїнчиків — і "проти ТЦК", і "таємні катівні", і "дитина в небезпеці", і damsel in distress, і одяг парамедика, і приватна швидка», — написав він.
За словами ветерана, ситуацію ускладнило й те, що пункт тимчасової дислокації не був підготовлений до протидії таким групам. Військові не мали спеціалізованого персоналу для юридичної комунікації та реагування на медійні провокації. Їхні непослідовні дії, на думку Колумбета, лише посилювали підозри присутніх.
Російський слід, заробіток і проблеми мобілізації
Колумбет вважає, що російський вплив на такі процеси не обмежується поширенням антимобілізаційних настроїв у соцмережах. Він стверджує, що до роботи груп швидкого реагування залучають людей із проросійськими поглядами, однак наголошує: головним мотивом організаторів залишається заробіток.
«Та головною метою будь-якої комерційної структури є саме отримання прибутку. Ніхто не хоче любити Росію безкоштовно», — іронізує ветеран.
За його словами, такі групи регулярно з'являються біля ТЦК, навчальних центрів, пунктів тимчасового розміщення та батальйонів резерву. Їхня мета — забрати людину до того, як вона потрапить до військової частини, а в окремих випадках — допомогти військовослужбовцям, які самовільно залишили службу, уникнути повернення.
Водночас Колумбет застерігає від пояснення всіх таких випадків винятково російською діяльністю. Він називає кілька внутрішніх причин, які, на його думку, створюють сприятливі умови для цього бізнесу.
Серед них — несправедлива, як він її характеризує, мобілізаційна політика, сприяння таким схемам з боку окремих військовослужбовців, зокрема в ТЦК та навчальних центрах, а також недостатнє грошове забезпечення військових.
«Бо замість грошової мотивації всім пропонується самостійно придумати, як мотивувати заляканого рекрута», — зазначає ветеран.
Ще однією проблемою він називає відсутність дієвих наслідків для тих, хто дезертирує. Колумбет критикує підходи, за яких таких військовослужбовців намагаються повернути до війська без належної оцінки їхньої поведінки та реальної готовності служити.
На його переконання, поєднання комерційного інтересу, внутрішніх проблем мобілізації та інформаційних маніпуляцій створює умови, за яких подібні операції можуть повторюватися.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися