Фрагменти

Які ризики має перенесення держсервісів за кордон через атаки РФ на дата-центри

Після російських атак на українські дата-центри проблеми виникали не лише з доступом до інтернету — зупинялася робота державних сервісів та оформлення документів.

Очільниця Українського альянсу цифрового суверенітету (DSUA) Тетяна Хабібрахманова в інтерв'ю Texty.org.ua пояснила, чому резервування критичної інфраструктури за кордоном необхідне, але не має перетворюватися на повне перенесення українських даних.

Резерв за кордоном потрібен для стійкості

За словами Хабібрахманової, українське законодавство вже передбачає можливість резервування державних сервісів за межами України. Під час війни це важливий елемент стійкості: якщо український дата-центр фізично пошкоджений, критичний сервіс має бути можливо відновити з іншого майданчика.

Водночас резервування інфраструктури за кордоном і її перенесення — різні речі. Ризик виникає тоді, коли критичні українські дані та сервіси стають залежними від іноземної інфраструктури, постачальника та законодавства іншої держави.

«Тоді ми потенційно втрачаємо частину контролю: над тим, де фізично перебувають дані, хто має до них доступ, за якими правилами вони обробляються і наскільки швидко ми можемо відновити сервіс у разі зміни умов або припинення доступу до інфраструктури», — пояснила вона.

Йдеться не лише про персональні дані

Для держави це питання стосується не тільки персональних даних. За кордоном потенційно можуть опинитися реєстри, податкова інформація, дані громадян і бізнесу, документи та інші державні інформаційні системи.

За словами очільниці DSUA, втрата контролю над такою інфраструктурою може означати не просто технічний збій, а залежність держави від зовнішнього постачальника.

«Критичні українські дані та контроль над критичними державними сервісами мають залишатися в українській юрисдикції», — сказала Хабібрахманова.

Водночас вона наголосила, що технологічний резерв за кордоном потрібен як додатковий захист від фізичного знищення інфраструктури. Оптимальною вона називає модель, за якої основні захищені потужності залишаються в Україні, є резервні українські майданчики, а за потреби — додатковий географічний резерв за кордоном.

При цьому держава має зберігати можливість у будь-який момент повернути контроль над даними та відновити роботу систем без залежності від одного зовнішнього провайдера.

Контекстом для розмови стали останні атаки Росії на українську цифрову інфраструктуру. Зокрема, дата-центр «Парковий» у Києві повідомив, що після серії атак 1 жовтня зазнав критичних пошкоджень і повністю припинив роботу. За заявою компанії, відновлення роботи на цьому майданчику неможливе.

безпека даних дата-центри інтернет