Фрагменти

Спосіб ведення війни Україною вже не відповідає рівню загрози, що на нас насувається, — Ерік Шмідт

Видання The Washington Post опублікувало колонку колишнього генерального директора та голови Ради директорів Google Еріка Шмідта, в якій він аналізує зміну тактики Росії у війні проти України та застерігає Захід від зволікання. Texty.org.ua наводять повний переклад його матеріалу.

Однієї ночі цього літа, коли ми з колегами їхали поїздом зі сходу України до Києва, ми отримали попередження про наближення десятків російських балістичних ракет. Ми прибули до Києва і приєдналися до натовпу, що поспішав до укриттів. За лічені хвилини поблизу пролунали численні вибухи, коли ракети посипалися дощем, струшуючи залізничний вокзал, у якому ми ховалися. Сотні пасажирів тіснилися там разом із нами, багато з них — сім’ї з дітьми, і всі чекали, коли припиниться російська атака.

Я їздив до України впродовж усієї її тривалої війни з Росією, допомагаючи українським військовим розробляти передові технології для поля бою. Але з цієї останньої поїздки я повернувся більш стурбованим, ніж у будь-який час від перших днів повномасштабного вторгнення.

США потрібно визнати, що Росія рухається до стратегії тотальної війни, мобілізуючи свої заводи та людські ресурси

Росія стає значно вправнішою у веденні цього конфлікту, і Вашингтону потрібно визнати, що вона рухається до стратегії тотальної війни, мобілізуючи свої заводи та людські ресурси, щоб повітряним терором змусити Україну підкоритися. Поразка Росії тепер вимагає більшого, ніж просто передачу зброї. Україні потрібно, щоб Захід мобілізував свої колективні ресурси в масштабах, достатніх для того, щоб перевершити ворога за обсягами виробництва та вистояти довше за нього.

Протягом більшої частини конфлікту великою перевагою України була її здатність адаптуватися та впроваджувати інновації. Росія мала більше солдатів, більше грошей і значно більшу промислову базу, але винахідливі українські інженери могли розробити нову зброю чи систему, протестувати її на передовій і модифікувати протягом кількох тижнів. Її децентралізовані мережі військових, інженерів та оборонно-технологічних компаній оновлювалися швидше, ніж неповоротна російська військова бюрократія могла за ними встигнути.

Роками стратегія Кремля полягала у протиставленні промислової маси українським інноваціям, але тепер він поєднує цю масу з власними інноваціями

Ця перевага стрімко зменшується. Коли Україна розробила перехоплювачі, здатні знищувати російські рої дронів типу Shahed, Росія адаптувалася, розгорнувши швидші реактивні «Шахеди», які значно важче перехопити. Росія перебуває в процесі розгортання супутникового угруповання, щоб конкурувати зі Starlink, який українські підрозділи безпілотників використовують для ударів по російських силах на окупованих територіях України. Роками стратегія Кремля полягала у протиставленні промислової маси українським інноваціям, але тепер він поєднує цю масу з власними інноваціями.

В Україні я побачив поле бою, яке було неможливо уявити, коли ця війна починалася. Командири сидять глибоко під землею, спостерігаючи за трансляціями з відеодатчиків, поки тисячі безпілотних апаратів здійснюють розвідку, доставляють забезпечення та полюють на солдатів і техніку. Пересування над землею стало майже самогубним. Аж 80 відсотків втрат України відбувається під час переміщення військ між позиціями. Потрапивши на передову, дехто залишається під землею місяцями, тому що перебування на відкритому просторі є дуже небезпечним.

Проте ця війна аж ніяк не є статичною. Вона супроводжується найдинамічнішою технологічною конкуренцією, яку ми коли-небудь бачили. Дрон може бути надзвичайно ефективним на початку, а вже за кілька місяців стати непридатним. Ворог може змінити радіочастоти, на яких працює, створити пристрій для створення перешкод або швидший перехоплювач, або ж інакше змінити тактику. І тоді цикл адаптації починається знову.

Самі лише інновації не можуть розв'язати проблему масштабування виробництва війни високої інтенсивності

Україна чудово справляється з цим процесом, але самі лише інновації не можуть розв'язати проблему масштабування виробництва, потрібного для задоволення величезних потреб повномасштабної війни високої інтенсивності. Я розмовляв із командирами, які знають, що їм потрібно робити, щоб зупинити росіян, але не мають для цього необхідних систем. Один із них розповів мені, що його підрозділ припинив пошук цілей, оскільки у них забракло дронів, щоб вразити всі цілі, які вони вже виявили. Це є ключовою особливістю сьогоднішньої війни. Геніально зроблений безпілотник, випущений сотнями, — це цікаво, але саме хороший безпілотник, випущений сотнями тисяч, змінить хід війни.

Росія мобілізується для тотальної війни. Вона розглядає можливість ще однієї масштабної мобілізації військ, якої Україна очікує цієї осені, і будує промислові потужності для виробництва зброї у надзвичайних кількостях. Україна не може зрівнятися з такими величезними потужностями самотужки. Майбутня зима буде критичною. Росія вже використовує відсутність в України засобів протибалістичної оборони для ударів по електростанціях, щоб незабаром занурити український народ у темряву, холод і злидні.

Захід має ставитися до оборонної промисловості України як до продовження власної

Україна має інженерів, рішучість і дух інновацій, щоб оборонятися у цій тотальній війні. Чого їй бракує, так це промислового масштабу, який можуть надати лише її західні партнери. Україні терміново потрібні перехоплювачі, боєприпаси та зброя дальнього радіуса дії, а також інвестиції для розширення власних виробничих потужностей. Захід має ставитися до оборонної промисловості України як до продовження власної, спільно виробляючи зброю, усуваючи вузькі місця в постачанні та гарантуючи, що українським командирам ніколи не доведеться заощаджувати на цілях.

Загартовані в боях і надзвичайно ефективні Збройні сили України щодня на передовій формують майбутнє військової справи. Завдяки тіснішій взаємодії з ними західні збройні сили можуть сприяти забезпеченню перемоги України, засвоїти важливі, здобуті важкою ціною уроки сучасної війни та зміцнити міжнародний порядок у протистоянні загрозам, які визначатимуть наступні десятиліття.

Вихваляння української стійкості — це не стратегія

Коли того вечора в Україні безпосередня загроза минула, ми вийшли з нашого підземного укриття. Тоді Росія випустила по Києву десятки крилатих, а також балістичних і гіперзвукових ракет, 17 людей загинули й понад 40 отримали поранення, людей діставали з-під завалів школи та дитячої лікарні. Понад чотири роки Україна бере на себе удари, які зламали б багато країн. Вона відмовляється здаватися.

Але вихваляння української стійкості — це не стратегія, і сама лише хоробрість не може захистити її міста чи виграти цю війну. Україна купила Заходу чотири роки кров'ю своїх воїнів та винахідливістю своїх інженерів. Ми не можемо дозволити їй зустріти ще одну зиму наодинці під російськими обстрілами.

війна технології повітряний терор рф протидія рф підтримка україни стратегічна адаптація