Фрагменти

Від розвідки до удару — без зайвих штабів: чому в США зацікавилися українською DELTA

У публікації американського Інституту сучасної війни при Вест-Пойнті (MWI) льотчик-інструктор AH-64E та фахівець з інтеграції безпілотних систем Джеймс Андреасен пропонує армії США скористатися українським досвідом побудови цифрової системи управління боєм та розглянути можливість прийняття на озброєння системи DELTA. Військовий аналітик, старший лейтенант сухопутних військ Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін зібрав найголовніше з матеріалу.

Ключові тези статті:

Автор провів шість місяців у складі Групи сприяння безпеці України (SAG-U), створеної Пентагоном для координації поставок озброєння, підготовки українських військових та іншої військової допомоги Україні, і вивчав роботу української екосистеми.
На його думку, США не варто створювати чергову систему з нуля, а слід придбати та використовувати українську систему DELTA як вже перевірену в умовах масштабної війни основу та інтегрувати її з наявними американськими платформами.
Головною перевагою українського підходу Андреасен називає так звану «горизонтальну мережу ураження». У ній розвідувальний розрахунок, аналітик, командир та ударний підрозділ можуть одночасно працювати з одним і тим самим цифровим записом про ціль, не передаючи дані послідовно через кілька штабів.
Наприклад, оператор відстежує відеопотоки через Vezha, система Avengers за допомогою штучного інтелекту виявляє ймовірну техніку, людина підтверджує ціль і додає її в DELTA разом із координатами, часом, зображенням та джерелом.
Після цього підрозділ, що має відповідний засіб ураження та необхідні повноваження, може практично відразу використати ці дані для завдання удару.
В армії США аналогічні функції зараз розподілені між кількома системами. ATAK використовується для обміну тактичною інформацією, CPCE формує загальну оперативну картину, AFATDS відповідає за управління вогнем, а Maven від Palantir застосовується для аналізу великих масивів даних і пошуку цілей за допомогою штучного інтелекту.
Проблема, за словами Андреасена, полягає у слабкій взаємодії між цими інструментами. Інформація про одну ціль може проходити через кілька додатків, штабів і мереж, а військовослужбовцям доводиться вручну переносити координати, надсилати скріншоти та використовувати голосовий зв’язок або чати.
У системі DELTA різні люди одночасно бачать одну й ту саму ціль: поки розвідники продовжують спостереження, аналітики уточнюють її тип, фахівці з радіоелектронної боротьби додають свої дані, а командир та ударний розрахунок уже оцінюють можливість ураження.
Як приклад автор наводить нещодавні навчання в Німеччині, де український підрозділ безпілотних систем чисельністю приблизно у взвод зміг зупинити дії американської бронетанкової бригади.
Він пов’язує цей результат українських військових із безперервною розвідкою, зв’язком між спеціалізованими розрахунками, загальним інформаційним середовищем DELTA та повноваженнями, заздалегідь переданими командирам нижчого рівня.

Андреасен наглолошує:

«Армії слід негайно укласти ліцензійну угоду та домовитися про розгортання системи DELTA. Чотири роки використання у повномасштабних бойових діях дають досвід, з яким не може зрівнятися жодна вітчизняна програма. Система DELTA застосовувалася в умовах постійного використання, радіоелектронної боротьби, кібератак, виснаження сил, швидкої адаптації військ та підтримки коаліції. Вона використовувалася підрозділами, які мають щодня досягати результатів, а не готуватися до демонстрації».

delta війна технології досвід України розвідка україна-сша