Фрагменти

Батьки загиблого азовця Олександра Гряника підкорюють вершини в пам’ять про сина

Олександр Гряник любив гори, мандри та свободу, але після російського вторгнення в Україну проміняв карпатські вершини на фронт. Після загибелі сина його батьки Ольга та Сергій почали ходити гірськими маршрутами, які так любив Сашко. Згодом до них приєдналися родини інших загиблих військових — тепер разом вони підкорюють вершини та залишають там фотографії своїх рідних.

Один із походів у Карпати, які організовують батьки Сергія Гряника на честь свого загиблого сина

Олександр був активним учасником Революції Гідності. А після початку війни у 2014 році вирішив долучитися до захисту країни.

«Він сказав мені: “У кожного хлопця, який зараз на фронті, є така ж мама — і вона також переживає за свою дитину”», — згадує мама Олександра Ольга Гряник.

Після завершення університету хлопець вступив до полку «Азов» та у 2015 році вирушив під Маріуполь. Згодом долучився до спецпідрозділу снайперів «Знаки».

На початку лютого 2022 року Олександр завершив службу та поїхав у Карпати — хотів відпочити та подумати про роботу воєнного кореспондента. Проте після початку повномасштабного вторгнення знову повернувся на фронт.

Він брав участь у боях за Бучу, Ірпінь і Гостомель, але прагнув потрапити до побратимів у Маріуполь. Коли ГУР запропонувало долучитися до спецоперації з польоту в оточене місто, погодився одразу.

«Я питала його, що він робить, а він відповідав: “Сиджу, кота глажу”. А в той час уже був у пеклі Маріуполя», — каже мама військового.

Військовослужбовець «Азову» Олександр Гряник. Загинув у травні 2022 року після атаки росіян фосфорними авіабомбами

У перший день в оточеному місті Олександр отримав поранення, але попри це ще понад місяць тримав оборону «Азовсталі». У травні 2022 року він загинув після атаки росіян фосфорними авіабомбами.

Після втрати сина Сергій Гряник почав ходити в гори маршрутами Олександра.

«Я хотів пройти його тропою. І в мене були такі відчуття, що Сашко йде поруч», — згадує батько.

Під час одного зі сходжень чоловік залишив на вершині фотографію сина. Згодом це стало традицією. Після допису у соцмережах до походів почали долучатися інші родини загиблих військових.

Тепер батьки разом із друзями та рідними полеглих захисників підкорюють українські вершини, проводять футбольні турніри, виставки та зустрічі у школах, щоб розповідати про своїх дітей.

Разом вони вже піднялися на Хом’як, Маковицю, Синяк та Ягідну, залишаючи там світлини своїх рідних.

«Коли ми вже піднімаємося на вершину, то закріплюємо фото наших дітей. Сашко та його побратими будуть зустрічати свої світанки на вершинах українських Карпат», — говорить Сергій Гряник.

Батьки Олександра разом із друзями та рідними полеглих захисників підкорюють українські вершини

Цей матеріал наданий редакцією «ШоТам» у межах проєкту «Код пам’яті», який розповідає про сучасні способи вшанування пам’яті загиблих українських захисників.

вшанування вшанування загиблих війна втрати меморіалізація пам'ять