Фрагменти
Як Росія намагається налаштувати чехів проти українців: результати нового дослідження Texty.org.ua
Дезінформація працює як отрута. Її дія часто непомітна на початку, але якщо вчасно не знайти протиотруту, наслідки можуть виявитися незворотними. Найшвидше ця отрута проникає через уже наявні тріщини в суспільстві: внутрішні конфлікти, політичну поляризацію, невдоволення урядом чи керівництвом ЄС, економічну тривогу або культурне роздратування, пов’язане з ліберальними змінами.
Про те, як ця отрута працює у Чехії, говорили в Києві під час презентації дослідження Texty.org.ua «Як російська дезінформація проникає в чеський інформаційний простір». Наша команда дослідила, які російські наративи поширюють російські проксі-медіа — низькоякісні сайти та коментарі на YouTube, що ретранслюють або підсилюють російську дезінформацію.
Це дослідження не лише окреслює карту російського впливу в Чехії, а й може стати основою для подальших дій — зокрема для ефективнішої протидії російській пропаганді та дезінформації. Презентація в Києві стала початком ширшої розмови: наприкінці червня результати цього дослідження планують представити на конференції в чеському парламенті.
Російська пропаганда — це система
Один із головних висновків дослідження: проросійська пропаганда в Чехії — це не серія випадкових інформаційних атак, а системна й тривала робота з наповнення інформаційного простору потрібними Кремлю сенсами. Для такої пропаганди важливі безперервність і повторюваність: Росія роками просуває одні й ті самі великі меседжі, підлаштовуючи їх під локальний контекст.
«Мета цієї системи — не обов’язково зробити суспільство проросійським. Часто достатньо зробити його втомленим, роздратованим, недовірливим і байдужим, а відтак сприйнятливим до ворожих наративів», — говорить співавторка дослідження та програмна директорка Фундації Пилипа Орлика Ярина Ясиневич.
Один зі способів такого підлаштування — проксі-медіа, які маскують російські наративи під локальний контент. Керівник дослідження Сергій Міхальков пояснив, що поява цих ресурсів стала однією з відповідей Росії на обмеження ЄС проти головних російських пропагандистських каналів.
«Після того, як Європейський Союз наклав обмеження на головні російські пропагандистські інформаційні канали, вони почали шукати інші шляхи. Створення таких проксі-сайтів — один із них. Це адаптація, маскування під локальний контент і ефект підсилення», — сказав Міхальков.
За його словами, саме тому так звані сайти-сміттярки не варто сприймати як щось маргінальне й неважливе. Частина з них працює не лише на людську аудиторію, а й на інформаційну екосистему загалом — зокрема на дані, з яких навчаються моделі штучного інтелекту.
«Частина цих сайтів задіяна в мережі Pravda. Вони наповнюються для того, щоб моделі штучного інтелекту, які навчаються на корпусах даних, також отримували звідти підсилення наративів», — зазначив він.
Медіаюрист і заступник директорки Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай також звернув увагу, що в умовах поширення штучного інтелекту важливо думати не лише про людську аудиторію, а й про те, які джерела бачать пошукові системи та ШІ-моделі.
«Одна з речей, яку держава може робити навіть малими ресурсами, — це адаптація сайтів для штучного інтелекту. І це треба було робити вже вчора», — сказав Розкладай.
Найпопулярніші наративи про Україну
Найстійкішим і найпоширенішим у проаналізованих чеських медіа виявився наратив про те, що Україна нібито програє війну, а Росія виграє.
«Цей наратив Росія просуває системно й послідовно. Він не лише домінує в російському інформаційному середовищі, але й проштовхується в інформаційні системи інших країн, зокрема європейських», — пояснив Сергій Міхальков.
Практична мета цього меседжу — посіяти сумнів у доцільності подальшої підтримки України. Якщо Україна нібито все одно програє, допомога їй починає виглядати не як внесок у безпеку Європи, а як марнування ресурсів.
Ще один популярний наратив — ЄС і Британія нібито затягують війну в Україні. У російській логіці викладу подій саме вони «підштовхують Україну воювати до останнього українця», блокують переговори й перетворюють війну на власний політичний проєкт. За словами Міхалькова, це важлива зміна, адже раніше головним зовнішнім ворогом у кремлівській пропаганді були США, а тепер, зокрема, у чеському сегменті дедалі помітнішими ворогами стають Брюссель і Лондон — центри підтримки, які залишаються критично важливими для України.
Також російські пропагандисти часто згадували про Дональда Трампа. Зокрема, після його інавгурації проросійські медіа в Чехії демонстрували сплеск надій на те, що новий президент США домовлятиметься з Путіним і тиснутиме на Україну, щоб вона прийняла російські умови. Коли ж у риториці Трампа з’являлася критика Росії, тон цих медіа змінювався.
«Ми зіставили наші дані з чеських сайтів і побачили: коли була команда з Кремля критикувати Трампа, він критикувався по всіх медіа, які афілійовані з Росією, контролюються Росією або поширюють російську пропаганду», — розповів Сергій Міхальков.
Серед інших помітних наративів — «жорстокість і злочини України», мінімізація українських воєнних успіхів, твердження про «проксі-війну» ЄС і Британії проти Росії, а також тези про «ерозію демократії» та «традиційних цінностей» у Європі. Як пояснює Міхальков, коли українські успіхи неможливо повністю замовчати, російські проксі-медіа намагаються зменшити їхнє значення: мовляв, удар був не таким результативним, як спершу повідомлялося, а сама Україна лише провокує ескалацію. Так майбутні російські атаки подаються вже не як продовження агресії, а як «відповідь».
Українські біженці — удар по болючих точках
Одна з найчутливіших тем у чеському інформаційному просторі — міграція. Вона працює в Чехії, як і в інших європейських країнах, бо зачіпає реальні страхи суспільства: безпеку, соціальні виплати, навантаження на освіту й медицину, конкуренцію на ринку праці.
Російська пропаганда активно розкручує окремий наратив про українських біженців, де їх описують як тягар для європейських суспільств: мовляв, вони забирають ресурси, перевантажують медицину й освіту, претендують на соціальну допомогу і погіршують життя місцевих мешканців.
«Один із улюблених російських наративів — міграція. Він має локальний характер і присутній у багатьох країнах. По суті, для кожного суспільства це болюча точка, і Росія її роздмухує», — зазначив Сергій Міхальков.
Під час презентації дослідження Надзвичайний і Повноважний Посол Чеської Республіки в Україні Любош Весели навів приклад, як така пропаганда працює на рівні повсякденних розмов.
«У маленькому чеському селі люди скаржилися на українських біженців, хоча не могли навести жодного конкретного прикладу. А коли згадали українця із сусіднього села, сказали: він працює, допомагає людям, його діти ходять до школи, дружина теж працює, він хороший, хай залишається. Це добре показує, як пропаганда створює загальний страх, навіть коли особистий досвід людей йому суперечить», — розповів Любош Весели.
За словами Сергія Міхалькова, саме в цьому й небезпека таких наративів: пропаганда не вигадує тривогу з нуля, а підхоплює реальні страхи й підштовхує аудиторію до потрібного Кремлю висновку. У цьому випадку — що українці є проблемою, підтримка України стала тягарем, а Європа нібито має насамперед «зайнятися собою».
Чому це не лише питання свободи слова
Одна з головних проблем у протидії російській дезінформації — те, що вона часто прикривається мовою демократичних свобод. Росія намагається використовувати свободу слова не для дискусії, а для виправдання агресії й підриву довіри до демократичних інституцій. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці Василь Зварич під час дискусії наголосив, що інформація, маніпуляція фактами та пропаганда давно стали для Росії зброєю.
«Перед тим, як рушають танки, працює пропаганда. Так було за часів нацистської Німеччини, так само діє і путінська Росія. Спочатку словами готують ґрунт для агресії, а вже потім приходить зброя», — сказав Зварич
Народний депутат і історик Володимир В’ятрович також наголосив, що російський інформаційний вплив не можна розглядати лише в категоріях freedom of speech. Йдеться не про «альтернативну думку», а про інструмент війни.
«Це не про свободу висловлювання, це про зброю. Це про те, що інформація використовується як зброя. Якщо розглядати це лише в контексті дотримання демократичних свобод, то в Росії руки просто розв’язані», — сказав В’ятрович.
Чому чеський кейс важливий не лише для Чехії
Чеський політолог Ян Шір звернув увагу, що дослідження Texty.org.ua фактично виконало роботу, яку мали б робити чеські дослідники й контррозвідка.
«Дякую українським колегам, дослідникам, бо те, що вони зробили, — це справа для чеських дослідників і контррозвідки. Ви зробили цю роботу за нас», — сказав Ян Шір.
Водночас, за його словами, проблема не обмежується так званими сайтами-сміттярками чи коментарями під відео в YouTube. Небезпека починається тоді, коли наративи з маргінального середовища просочуються в медіа, політичні заяви й повсякденну мову публічної дискусії.
«Мені було б дуже цікаво прочитати схожий аналіз, зроблений по мейнстримних медіа. Я дуже боюся, що ці результати не були б іншими», — зазначив політолог.
Як протидіяти російським впливам
За словами керівника Центру стратегічних комунікацій Ігоря Солов’я, універсальної «пігулки» від російської дезінформації та пропаганди не існує. Працює не один інструмент, а поєднання дій: обмеження майданчиків для російських пропагандистів, якісна альтернатива російському контенту й системний розвиток медіаграмотності.
«Інформаційна війна — це процес, який не має початку і не має кінця. Він буде існувати до того часу, поки в нас існує такий сусід», — наголосив Соловей.
Окремо він говорив про потребу міжнародної координації. Кожна країна може боротися з російською пропагандою окремо, але ефективнішою відповідь стає тоді, коли держави діють разом.
Водночас, за його словами, самої оборони недостатньо. Демократичним країнам потрібен не лише «когнітивний щит», а й «когнітивний меч» — здатність діяти активніше, заходити в інформаційний простір противника й пропонувати власний порядок денний.
«Якщо лише захищатися, в інформаційній війні перемоги не буде. Ефективна оборона може бути не тільки глухою, а й активною. Активно оборонятися означає також заходити на територію противника, працювати з його інформаційним простором і пропонувати свою повістку», — сказав Соловей.
Заступниця директора Департаменту стратегічних комунікацій та промоції української культури Міністерства культури та стратегічних комунікацій України Юлія Янчук наголосила, що сучасна російська дезінформація використовує не лише медіа, а й технологічну інфраструктуру: соціальні мережі, алгоритми платформ і контент, згенерований штучним інтелектом.
«Росія використовує соціальні мережі, алгоритми платформ і контент, згенерований штучним інтелектом, щоб підірвати довіру до України, зменшити підтримку західних країн та дестабілізувати демократичні інституції. Жодна країна не може вирішити це самостійно — необхідна міжнародна співпраця, обмін даними та досвідом заради стійкості наших суспільств», — каже Янчук.
Що далі
Учасники дискусії зійшлися на тому, що російська дезінформація — це не проблема лише України, а інструмент війни проти демократичного світу. Вона працює через страх, втому, внутрішні конфлікти, недовіру до інституцій і бажання простих відповідей на складні питання.
Саме тому відповідь не може зводитися лише до спростування фейків. Потрібні системні дослідження, постійний моніторинг, робота з платформами, розвиток медіаграмотності, якісний альтернативний контент, міжнародна координація та готовність діяти на випередження.
Голова правління Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук підкреслив стратегічне значення таких досліджень.
«Захоплення культурного простору та умів еліт завжди було для Москви не менш важливим, ніж захоплення територій. Саме тому Фундація Пилипа Орлика підтримала це дослідження — ворожу пропаганду треба виявляти, досліджувати і протидіяти їй», — сказав Артем Миколайчук.
Посол Чехії в Україні Любош Весели підсумував це як спільне завдання України й Чехії: «Це наша спільна боротьба. Нам потрібно більше контактів і більше конкретних пропозицій, що ми можемо робити разом».
Презентація в Києві стала початком ширшої розмови: наприкінці червня дослідження Texty.org.ua планують представити також у Чехії — зокрема на конференції в чеському парламенті.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися