Фрагменти
Когнітивна стійкість чи каральна система: чому стаття Сирського про cognitive warfare викликала критику
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський опублікував статтю про когнітивну війну для видання The Military Science під назвою “The Evolution of Cognitive Warfare in the Global Security System”.
Експертка зі стратегічних комунікацій та фахівчиня з питань гібридних загроз в Україні Любов Цибульська проаналізувала цей матеріал та вказала на глибокий розрив між правильними теоріями у тексті та каральним стилем управління в нинішній системі Збройних Сил.
За її оцінкою, інформаційний та психологічний компоненти залишаються найбільш занедбаними напрямами, а сама публікація може мати прихований політичний контекст.
Теорія відірвана від практики
Як зазначає Любов Цибульська, «головком Сирський написав статтю про когнітивну війну. Саме це речення вже претендує на звання найкоротшого абсурдного оповідання».
Оскільки cognitive warfare — це її професійна тема, експертка дозволила собі кілька зауваг. Україна, за текстом Сирського, продемонструвала високу когнітивну стійкість і навіть когнітивну перевагу. Майбутні війни, пише він, виграватимуться не лише зброєю, а й смислами.
Цибульська констатує, що «усе це звучить правильно. Настільки правильно, що це вже багато років говорить професійне середовище. Про це давно пишуть західні й російські military studies. І приблизно те саме вам за хвилину сформулює будь-який штучний інтелект».
Проблема, на думку фахівчині, полягає в іншому: у тексті немає жодного практичного прикладу того, як апарат головнокомандувача працює в когнітивному домені.
Як пояснює експертка, там немає нічого «ні про роботу з моральним станом військ. Ні про психологічну стійкість. Ні про розвиток лідерства. Ні про систему довіри всередині війська. Ні про сучасні моделі військових комунікацій». І це не дивує Любов Цибульську, «бо важко назвати більш занедбаний напрям у нинішній системі ЗСУ, ніж інформаційний та психологічний компонент управління».
Експертка наголошує, що «когнітивна стійкість армії не будується постійними стягненнями, внутрішніми розслідуваннями та атмосферою страху (як відомо, саме це є фірмовим стилем нинішнього главкома). Вона будується довірою, лідерством, професійною суб’єктністю офіцерів, освітою, культурою відповідальності та справедливістю».
Натомість, як підкреслює фахівчиня, ми бачимо інше: «Частина сильних сучасних офіцерів або залишаються без достатнього мандату й підтримки (приклад Драпатого), або взагалі йдуть із системи через постійний тиск та неможливість працювати (приклад Сухаревського, Кащенка)».
За оцінкою Цибульської, «каральний стиль управління може забезпечити вертикаль страху (це ми бачимо особливо через механізм «не виконаєш те, що я скажу, завтра йдеш у штурм»), але не когнітивну перевагу». Тому їй «особливо дивно читати в статті про “когнітивну стійкість”, коли психологічний стан значної частини українських військових визначається не лише виснаженням від війни, а й виснаженням від власної системи: несправедливості, бюрократичного тиску, культури покарання та персональної лояльності як головної валюти».
Конфлікт систем цінностей
Окремо цікаво виглядає політичний контекст появи цієї статті, зауважує Любов Цибульська. Вона звертає увагу на те, що «останнім часом команда Михайла Федорова активно заходить у тему cognitive warfare, AI та нових моделей інформаційного впливу. Сам Федоров публічно називав когнітивний вимір одним із пріоритетів».
У зв'язку з цим, як пояснює експертка, складається враження, що стаття Сирського — це спроба також заявити суб’єктність у цій темі для західної аудиторії. На її переконання, «протистояння Федорова і Сирського — це не лише протистояння двох лідерів, це конфлікт двох абсолютно різних систем цінностей і систем управління».
Наприкінці Любов Цибульська підсумовує, що «когнітивний вимір — це не набір модних термінів у західному журналі. Це насамперед практика управління людьми, довірою, мотивацією та сенсами всередині власної армії. І тут нинішня система демонструє, мабуть, найглибшу кризу».