Фрагменти
Міфи про ксенофобію: як українці насправді ставляться до мігрантів
Останнім часом в інформаційному просторі активно поширюються тези про нібито вороже ставлення українців до іноземців. Ці наративи часто підживлюються штучно, створюючи враження глибокого суспільного розколу та зростання нетерпимості.
Проте соціологічні дані та фаховий аналіз демонструють іншу картину: рівень толерантності в Україні залишається вищим, ніж у багатьох сусідніх країнах ЄС, хоча саме ставлення часто базується на теоретичних уявленнях, а не на реальному досвіді щоденного співжиття.
Соціологічні показники
Соціолог та ректор університету «Київська школа економіки» Тимофій Брік наголошує, що цифри спростовують «галас у соцмережах», який часто не відображає реальну громадську думку.
За оприлюдненими ним соціологічними даними, станом на кінець 2025 року 61% українців вважають, що іммігранти сприяють розвитку країни. Порівняно з сусідами по Центральній Європі, Україна виглядає значно толерантнішою: на запитання про користь приїзду іноземців для економіки українці дають 6,1 бала з 10, тоді як в Угорщині цей показник становить лише 3,6, а в Словаччині — 3,9.
Брік зауважує, що динаміка ставлення в Україні є значно стабільнішою, ніж може здатися з коментарів у публічному просторі.
«Галас у соцмережах про «страх мігрантів» — це дуже гучна історія, але він не відображає громадську думку. Загальний індекс ксенофобії залишається стабільно середнім; погіршення з часом відбувається переважно за рахунок ставлення до росіян та білорусів», — пояснює експерт.
Він наводить моніторинг КМІС соціальної дистанції за шкалою Богардуса.
Це шкала від 1 до 7: допустити як члена родини, друга, сусіда, колегу, жителя країни, гостя, або не пускати в країну взагалі. Чим ближче до одиниці, тим ближче українці приймають якусь групу.
Це свідчить про те, що українське суспільство зберігає раціональний підхід до питання міграції, попри зовнішні спроби радикалізувати дискусію.
Відсутність досвіду як фактор вразливості
Водночас економіст і директор Інституту поведінкових досліджень American University Kyiv Володимир Вахітов звертає увагу на інший бік проблеми: українці часто оцінюють те, з чим ніколи не стикалися в реальності.
До повномасштабної війни іноземці складали лише близько 1% населення, і їхня присутність була локалізована навколо університетських гуртожитків. На відміну від мешканців Берліна чи Лондона, більшість українців не мають досвіду щоденного співіснування з представниками інших культур.
На думку Вахітова, це робить суспільні установки дуже вразливими до маніпуляцій, оскільки вони не підкріплені практикою. Експерт підкреслює:
«Ставлення до іноземців у країні, де іноземців майже немає, — це не досвід. Це уява і фантазії. В найближчі 20 років Україна не стане країною масової імміграції, але ми маємо вчитися співіснування, якщо хочемо залучати людей для відновлення».
Таким чином, хоча поточна соціологія виглядає оптимістично, головним викликом для України стане перехід від «уявної толерантності» до реальної міграційної політики, де досвід взаємодії замінить стереотипи та ІПСО.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися