Фрагменти

Як легальна зброя впливає на рівень убивств і чому ми помиляємося щодо легалізації (ПОГЛЯД)

Стрілянина у Голосіївському районі столиці знову спровокувала запеклі дискусії довкола легалізації вогнепальної зброї та права громадян на самозахист. Андрій Лаврик – журналіст, який спеціалізується на криміналістиці, аналізує юридичні колізії українського законодавства, розвінчує міфи про кореляцію кількості зброї та рівня злочинності, а також пояснює, чому в реальних умовах довести факт необхідної самооборони майже неможливо. Публікуємо його думку у вигляді прямої мови.

18 квітня у Голосіївському районі Києва чоловік відкрив на вулиці стрілянину по перехожих, а потім увірвався у супермаркет, де утримував присутніх у заручниках. Нападника ліквідували під час штурму магазину. Внаслідок стрілянини сім людей загинули і понад 10 поранено. СБУ кваліфікує розстріл цивільних як теракт. Фото: Суспільне/Іван Антипенко

Шутінг у Голосіївському районі прогнозовано викликав грандіозний спалах хоплофагії. Іще до того, як вистиг ствол гвинтівки кордівця, що ліквідував стрільця, ледь не з кожної праски і чайника полізли учайкіни зі старими закликами легалізувати «короткоствол».

Дуже поважні і зовсім ні персонажі із мордокнижки знову надриваються про право на самозахист. І, звісно, право на захист дорівнюють до права на зброю.

Але давайте будемо відвертими і точними у формулюваннях. Адже мова йде не про самозахист як такий, а про право застосування зброї під час самозахисту. Тобто, на вбивство.

І тут у мене для вас три новини. Одна хороша, інша не дуже, третя – ще гірша.

Почнемо з хорошої. Українське законодавство ніколи категорично не забороняло добропорядним громадянам убивати зловмисників, які зазіхають на їхнє життя і здоров’я. І не тільки їхнє, а й рідних, близьких, друзів, знайомих і випадкових перехожих. І застосовувати для цього не тільки легальні (дозволені) засоби, а й не легальні.

Тобто, в теорії, якщо зловмисника, що становить загрозу життю та здоров’ю вашому й оточуючих, ви переїдете незареєстрованим танком, то вас судитимуть не за умисне вбивство, а за незаконне поводження зі зброєю. І, швидше за все, перевищення меж необхідної самооборони. Втім, тут, якщо у вас немає непогашеної судимості за насильницькі злочини, ви відбудетесь роком апробації.

Але теорія неодмінно зіштовхується з практикою. І в цьому друга, не дуже хороша новина. Бо коли під час самооборони або захисту життя і здоров’я оточуючих ви застрелите, заріжете чи приб’єте цеглиною нападника, виникне юридична колізія.

Ви, можливо, бачитимете це наступним чином: ось стоїте ви, ось валяється труп зловмисника, ось – зброя, за допомогою якої ви його зупинили. Але сторонній спостерігач, швидше за все побачить вас, знаряддя вбивства і тіло потерпілого. Це виглядатиме не як самозахист, і навіть не перевищення необхідної самооборони. А як подія, що підпадає під кваліфікацію статті 115 Кримінального кодексу. Умисне вбивство.

У суді вам доведеться не просто спростовувати обвинувачення. Вам доведеться також доводити провину вбитого

За Конституцією, найвища цінність – життя людини. З одного боку, ви захищали найвищу цінність, з іншого – порушили фундаментальне конституційне право – право на життя. Тож в суді вам доведеться не просто спростовувати обвинувачення. Вам доведеться також доводити провину вбитого. Що він становив екстремальну небезпеку, і єдиним способом зупинити його було позбавлення життя. Що досить складно, коли на процесі ви виступаєте не прокурором, а обвинуваченим. (Принагідно можете поцікавитись «кейсом Стерненка»).

Розглянемо гіпотетичну ситуацію на основі реальної події. Ось голосіївський стрілець, він іде по Деміївській, вбиває перехожих. Цілком випадково (або ні) ви (я або ще хтось), озброєний вогнепальною зброєю, опиняєтесь поруч. Ви (чи я) адекватно реагуєте на ситуацію, блискавично вихоплюєте свою зброю і робите один чи кілька влучних пострілів. Нападник падає замертво.

Що тут у нас є? У нас є військовий пенсіонер з тривожним розладом особистості, що влаштував масове вбивство людей. Що підтверджують докази і свідчення свідків. Є ви, який зупинив його подальші суспільно небезпечні дії, що, знову ж таки, підтверджують докази і свідчення, наприклад, отих двох копів, що спостерігали з кущів. Питання, чи могли ви зупинити масове вбивство якось інакше, окрім як пострілами на ураження, відпадає саме по собі. Тут очевидно, що ви не просто скористалися правом на захист життя свого і оточуючих. Ви виконали громадянський обов’язок.

У більшості випадків, коли людина вбиває іншу, захищаючись від її нападу (чи захищаючи когось), де-юре довести самозахист (майже) неможливо

І тепер настає черга третьої, поганої, новини. Бо описана вище ситуація суто гіпотетична. В реальності у більшості випадків, коли людина вбиває іншу, захищаючись від її нападу (чи захищаючи когось), де-юре довести самозахист (майже) неможливо. Бо нападник раніше не влаштовував шутінги і колумбайни, свідків зазвичай немає (або їхні свідчення виглядають сумнівно), а докази… Ось вам труп, а ось вам знаряддя вбивства.

Це коли двоє знайомих бухають на гаражах до зелених чортів, один через криве слово (чи взагалі без причини) починає гамселити іншого, а той з переляку за власне життя хапається за ножа. Коли жінка, що вже не ладна терпіти знущання домашнього тирана над нею і дітьми, забиває його табуретом, коли той спить. Це занадто вдала двійка в голову нічному грабіжнику, що не надто вдало спробував спустошити кишені самотнього перехожого з розрядом по боксу в анамнезі. Додайте у ці рівняння «вогнепал», і там уже не від 10 до 15, а до довічного.

Дискусія про «легалізацію» раз за разом виникає через хибне уявлення: більше легальної зброї = менше злочинності

Взагалі ця дискусія про «легалізацію» раз за разом виникає через хибне уявлення: більше легальної зброї = менше злочинності. Це – псевдонаукова херня, яку намагаються підкріпити фейковими дослідженнями. Це почали розганяти за океаном приблизно ті самі кола, які тепер напарюють рудого маразматика з деменцією як рятівника світу. До нас воно прийшло років з двадцять тому приблизно тим же шляхом, що і будь-яке гівно – транзитом через рашку.

Кількість легальної зброї на руках ніяк не корелюється з рівнем злочинності. Якщо раптом видати кожному добропорядному (і не дуже) українцю по «глоку», рівень злочинності загалом і убивств зокрема практично ніяк не зміниться. Можливо, істотно збільшиться кількість нещасних випадків від необережного поводження з вогнепальною зброєю, але насильницьких злочинів – у межах статистичної похибки. Ну, наприклад, жінка, якій судилось бути забитою до смерті партнером-неадекватом, буде застрелена. Або буде застрелений партнер-неадекват.

Але, як ви вже здогадались, злочинності від того теж менше не стане. Бо, як пише книжка, насправді рівень злочинності залежить від «фундаментальних соціально-економічних, політичних та ідеологічних явищ, що впливають на суспільство в цілому». До них належать криза економіки, глибоке соціальне розшарування, політична нестабільність і правовий нігілізм населення.

У цьому плані в нас «фулхауз» потроху збирається. Економіка через війну, м’яко кажучи, не росте (на відміну від соціальної нерівності). Рівень правосвідомості населення яскраво ілюструють оці теракти за тридцять срібняків та збройні напади ухилянтів на ТЦК.

І буде ще гірше. Тож, якщо вірите у зброю – придбайте. Бережіть себе і нехай щастить!

вбивства зброя кримінал легалізація самооборона