Фрагменти

Чому історія із законом про кримінальну відповідальність за антисемітизм не є нормальною, — експерт

Громадський діяч та співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда проаналізував підписаний президентом закон №2037-ІХ (законопроєкт №5110), який запроваджує кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму.

На його переконання, хоча «антисемітизм у будь-яких його проявах є злом, яке не може толеруватися у демократичній правовій державі», історія з ухваленням та підписанням цього документа містить низку правових та логічних суперечностей.

За словами Шамайди, закон лише додає слова «прояви антисемітизму» до чітко і грамотно написаної статті 161 ККУ, яка вже передбачає відповідальність за порушення рівноправності громадян за різними ознаками. Автор вважає таке нововведення сумнівним:

«Ініційований депутатом Бужанським і проголосований Верховною Радою закон про цю вставку виглядає з правової точки зору нелогічним, оскільки штучно виділяє одну національну групу. Причому у статті, яка покликана захищати рівноправність. Тобто закон порушує як логіку, так і дух цієї статті».

На практиці, на думку експерта, навряд чи щось зміниться, адже антисемітизм і раніше підпадав під дію цієї статті як частковий випадок порушення рівноправності. Шамайда також зауважує, що якщо антисемітизм згадано окремо, то «логічно було б тепер дописати в цю статтю через кому ще й українофобію», термін якої чітко визначений у законі про деколонізацію від 2023 року.

Шамайда наголошує, що реальних соціально-політичних підстав для окремого виокремлення антисемітизму в ККУ не було:

«Міф про антисемітизм українців є одним із витворів російської пропаганди. Насправді відповідно до авторитетного міжнародного дослідження, рівень антисемітизму в Україні — найнижчий серед 18 країн центрально-східної Європи».

Інфографіка Дослідницького центру PEW: % дорослих, які кажуть, що вони б не бажали приймати євреїв як громадян своєї країни

Порушення Конституції при підписанні

Найбільшу проблему автор вбачає не у змісті закону, а у процедурі його підписання. Володимир Зеленський підписав документ через 4 роки після ухвалення, хоча стаття 94 Конституції зобов'язує зробити це протягом 15 днів.

«Зеленський, користуючись нездатністю нинішнього складу парламенту відстоювати Конституцію і парламентаризм, запровадив дику практику не підписувати закони місяцями й роками. І мова зараз не про те, подобаються комусь ухвалені закони чи ні. Мова про руйнування президентом правових підвалин держави», — зазначає експерт.

Шамайда нагадує, що згідно з Основним Законом, якщо президент не ветував закон протягом 15 днів, він вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

«Тому не лише закон про відповідальність за антисемітизм, а всі закони, які лежать на підписі у президента понад 15 днів, є відповідно до Конституції ним уже схваленими і мають бути підписаними. Наприклад, закон про правильний переклад Європейської хартії мов, який нарешті виключає російську з числа мов, захищених Хартією, закон про право місцевого самоврядування напряму фінансувати потреби оборони й десятки інших», — пояснює він.

Майбутні запобіжники

На думку громадського діяча, «триваюче непідписання президентом багатьох інших законів є грубим порушенням Конституції і взагалі-то тягне на імпічмент».

«Це, звичайно, в нашій ситуації і недоцільно, і нереально, але це не значить, що президент має цим зловживати», — додає він.

Тарас Шамайда пропонує після завершення воєнного стану внести зміни до Основного Закону:

«Серед першочергових змін до Конституції після закінчення дії воєнного стану має бути уточнення норм статті 94, щоб позбавити президента можливості безкарно не підписувати закони. Найлогічніше запровадити для таких випадків ту саму процедуру, яка вже прописана в Конституції на випадок не підписання президентом закону про подолання вето: не підписаний вчасно президентом закон набирання чинності як є — з підписом голови Верховної Ради», — підсумовує експерт.

ВР антисемітизм закон конституція порушення президент