Фільм Ірини Сампан та Громадського радіо «10 втрачених років» вийшов на MEGOGO
Документальний фільм журналістки Ірини Сампан та Громадського радіо «10 втрачених років» вийшов на MEGOGO. Стрічка розповідає про велику п’ятирічну спецоперацію ГУР із повернення українських жінок та дітей із сирійських таборів. ГУР повернуло 89 жінок і дітей.
Дивіться документальний фільм журналістки Ірини Сампан та Громадського радіо «10 втрачених років» на MEGOGO за посиланням.
14 грудня у кінотеатрі «Жовтень» у Києві відбулася прем’єра документального фільму.
«Це була моя семирічна мрія — потрапити на Близький Схід і працювати в Сирії, Іраку, Ірані, Афганістані. Мене дуже захоплювала ця тема завжди. Коли почала «Ісламська держава» захоплювати території, почалися дуже важкі і виснажливі бої, битви, завоювання. Найбільша битва до повномасштабного — це битва за Мосул, яку ми також дуже ретельно аналізували. І мені так кортіло потрапити туди і побачити все на власні очі», — розповідає авторка фільму Ірина Сампан.
«Але все якось не траплялося, нагоди не було. І також мені дуже було цікаво попрацювати не лише на війнах близькосхідних чи конфліктах, а також і попрацювати з темою жінок. Тому що права жінок на Близькому Сході дуже сильно принижені, і можна сказати, що їх майже немає. Коли я почула, що існує взагалі така історія, що наші розвідники ГУР займаються поверненням українських жінок, які потрапили в Сирію, я просто їх питала, думаю, що вони там роблять, чого вони туди поїхали, навіщо, як їх звільняти, хто їх звільняє. І ставало більше і більше питань, і я зрозуміла, що це більше, ніж репортаж, це більше, ніж одна людська історія. Тому що на даний момент ідеться про 89 врятованих життів», — продовжує розповідь Ірина.
Про зйомки та ідею авторка фільму детально розповідала в ефірі Громадського радіо. Також Ірина Сампан розповідала про відрядження до Сирії, під час якого знімали найважливіші кадри документального фільму.
«Коли я почала працювати над цим фільмом, мені здавалося, що я розповідаю історію далеких подій, далеких людей. Але насправді — це історія про нас. Про Україну. Про те, ким ми є в найтемніші часи. Попри повномасштабну війну, Україна не відвернулася від своїх людей на «краю світу». І як сказала одна з героїнь фільму, звільнених із табору: «Там все не таке. Йдеш до річки — а вона не така. Повітря не таке. А тут воно своє. І його хочеться захищати, — розповідала про свої враження Ірина Сампан після прем’єри. — Своє треба захищати. Особливо в часи, коли його з кожним днем стає все менше й менше. І тоді ти ще сильніше тримаєшся за те, що лишилось. За людей. За землю. За право повернути додому своїх. Я була вражена такою кількістю людей, які зацікавилися темою, раніше невідомою широкому загалу. Я дуже вдячна за теплі відгуки. Розкажіть цю історію своїм близьким, аби ніхто більше не потрапив у таку пастку. Тому що ціна дуже велика»
Документальний фільм «10 втрачених років» також можна переглянути на YouTube.
