Чому іржання коня унікальне у тваринному світі і як воно виникає, — дослідження
Коні іржуть, щоб знайти нових друзів, привітати старих і відсвяткувати радісні моменти, як-от час годування. Те, як саме коні створюють цей характерний звук, довго залишалося загадкою для науковців.
Нове дослідження, опубліковане у журналі Current Biology, проливає світло на ці процеси, пише АР.
Іржання — це незвичне поєднання високих і низьких тонів, своєрідний мікс між хрипким бурмотінням і пронизливим писком, які звучать одночасно.
Низькочастотна складова не була великою таємницею. Вона виникає, коли повітря проходить повз складки тканини в гортані, що вібрують і створюють звук. Це механізм, подібний до того, як люди говорять і співають.
Але високочастотна складова є значно загадковішою. За нечисленними винятками, більші тварини мають більші голосові апарати й зазвичай видають нижчі звуки. Тож як це вдається коням?
Згідно з новим дослідженням, вони свистять.
Дослідники ввели невелику камеру через ніс коней, щоб зафільмувати, що відбувається всередині, коли ті іржуть або видають інший поширений звук — м’яке привітальне пирхання. Вони також провели детальні сканування та пропускали повітря через ізольовані гортані мертвих коней.
Як з’ясували дослідники, загадкові високі тони іржання — це різновид свисту, який виникає в гортані коня. Повітря змушує тканини в гортані вібрувати, тоді як ділянка трохи вище скорочується, залишаючи невеликий отвір, крізь який і проривається свист.
Це відрізняється від людського свисту, який ми створюємо за допомогою рота.
Деякі дрібні гризуни, як-от щури й миші, теж можуть свистіти подібним чином, але коні — перші відомі великі ссавці з такою здатністю, зазначають дослідники. Ба більше, це єдині відомі тварини, які можуть свистіти через гортань, одночасно «співаючи».
«Знання того, що іржання насправді складається з двох різних основних частот, створених двома різними механізмами, — це захопливо», — зазначила Аліса Гербст із Центру кінної науки Університету Ратгерса.
Водночас залишається велике питання: як саме сформувалися ці двотональні звуки у коней. Дикі коні Пржевальського здатні на щось подібне, так само як і лосі. Проте більш віддалені родичі коней — віслюки та зебри — не можуть відтворювати високочастотні звуки.
Двотональне іржання може допомагати коням передавати кілька сигналів одночасно. Різна висота тону в іржанні, ймовірно, дає їм змогу виражати ширший і складніший спектр емоцій під час соціальної взаємодії, зазначила авторка дослідження Елоді Мандель-Бріфер з Університету Копенгагена.
