Україна має «план Б» у разі нового нападу РФ, якщо гарантії безпеки виявляться порожніми, — Politico
Україна побоюється, що не зможе покладатися на гарантії безпеки від союзників у будь-якій потенційній мирній угоді, і розглядає сценарій, за якого їй доведеться самостійно забезпечувати захист від можливого нового нападу Росії.
Про це пише Politico.
Видання нагадує, що президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн торік закликала Київ перетворити країну «на сталевого їжака, неперетравного для теперішніх і майбутніх агресорів».
Це означає постійно велику армію, значні інвестиції в найсучасніші технології дронів і ракет, а також розвиток власного виробництва озброєнь.
«Україна здійснила фундаментальне переосмислення того, що означають гарантії безпеки і на чому вони мають ґрунтуватися», — каже Альона Гетьманчук, керівниця місії України при НАТО. «Раніше бачення було зосереджене переважно на зобов’язаннях партнерів щодо захисту. Сьогодні ж є чітке розуміння, що ядром будь-яких гарантій безпеки має бути українська армія та оборонна промисловість».
Але, зауважує Politico, для цього Україні потрібно створити стійкий оборонний сектор, реформувати систему закупівель, оновити підхід до мобілізації, продовжити вдосконалення технологій дронів, нарощувати виробництво ракет дальнього ураження, забезпечити війська сучасними танками, артилерією та літаками і отримати мільярди доларів допомоги для створення армії, яку Росія побоюватиметься атакувати знову.
«Майбутня безпека України — це насамперед про стійкість виробництва», — наголосив Ігор Федірко, генеральний директор Української ради оборонної промисловості. «Не окремі системи озброєнь і не разові технологічні прориви, а здатність оборонної індустрії працювати тривалий час, під тиском, із передбачуваним результатом».
Гарантії безпеки потрібні, адже президент США Дональд Трамп відкинув варіант, якого прагнула Україна, — запрошення до НАТО, що захищає своїх членів завдяки статті 5 про колективну оборону.
«Окрім сильних збройних сил, Україні потрібні надійні гарантії безпеки», — заявив у Києві у вівторок генеральний секретар НАТО Марк Рютте.
Але без НАТО Україна змушена покладатися на індивідуальні домовленості, які можуть не мати такої ваги, як зобов’язання альянсу. Київ ставиться до них насторожено, маючи гіркий досвід обіцянок США та Великої Британії, коли у 1994 році Україна відмовилася від ядерного арсеналу — а ті гарантії виявилися порожніми, йдеться у статті.
«Деякі європейські союзники оголосили, що після укладення угоди розмістять війська в Україні. Війська на землі, літаки в небі, кораблі в Чорному морі. Сполучені Штати будуть страховкою», — сказав Рютте, додавши, що ці гарантії є «міцними».
Але Росія вже надсилає сигнали, що виступатиме проти будь-яких гарантій безпеки для України, зазначається у публікації.
Основою українських побоювань є ненадійність обіцянок Дональда Трампа, з огляду на його різкі зміни політики.
«Чи пішов би Трамп на війну з Росією через Україну? Абсолютно ні. Чи запровадив би він санкції проти Росії за порушення перемир’я? Дуже малоймовірно», — написав аналітик Тимоті Еш, який досліджує Росію та Україну.
Оскільки будь-які гарантії безпеки виглядають хиткими, «план Б» України — покладатися на власні сили.
«Чим довше триває війна, тим більше українців переконуються, що вони повинні покладатися насамперед на себе», — сказала Альона Гетьманчук. «Це відображає як розчарування попередніми зобов’язаннями щодо безпеки, так і скепсис щодо перспектив членства в НАТО, а також зростаючу впевненість у власній здатності України чинити опір ворогові».
Нарощування оборони
Ключовим елементом майбутньої сили стримування є велика армія.
Під час мирних переговорів Україна наполягала на збереженні війська чисельністю 800 тисяч солдатів.
За словами міністра оборони Михайла Федорова, нині 2 мільйони українців перебувають у розшуку за ухилення від мобілізації, а 200 тисяч військових самовільно залишили частини. Якщо перемир’я буде досягнуто, багато нинішніх військових захочуть демобілізуватися.
Це означає величезні й дорогі зусилля для створення та утримання великої армії в мирний час, яку потрібно буде організувати й належно оплачувати. Для цього, як зазначив військовий аналітик і керівник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут, Україні слід покращити військову підготовку на всіх рівнях, а також трансформувати організаційну та кадрову структуру.
Смертоносні дрони
Україна заявляє, що Росія щомісяця зазнає близько 35 тисяч втрат, переважно завдяки українським дронам. Цю спроможність потрібно нарощувати, щоб запобігти новій атаці з боку Росії. За словами міністра оборони Михайла Федорова, Україна створила ринок дронів, безпілотний флот, ракети, системи радіоелектронної боротьби, боєприпаси та перехоплювачі. «Але неможливо воювати новими технологіями, спираючись на стару організаційну структуру», — наголосив він.
У 2025 році Міністерство оборони замовило 4,5 мільйона FPV-дронів і витратило понад 110 мільярдів гривень (€2,1 млрд) на закупівлі, що утричі більше, ніж роком раніше.
«У сфері дронів, РЕБ, боєприпасів і ударних систем виробництво вже вимірюється сотнями й тисячами одиниць. На цьому етапі ключове завдання — стабільність від партії до партії та контроль якості, щоб виробничі лінії працювали без перебоїв і втрати ефективності», — зазначив Ігор Федірко.
Україна також розробляє власні ракети; якщо їх буде достатньо, вони зможуть завдавати нищівних ударів по російських нафтопереробних заводах, інфраструктурі та військових об’єктах у разі нової агресії.
Politico пише, що попередні обіцянки компанії Fire Point — виробляти близько 200 ракет Flamingo FP-5 на місяць із бойовою частиною вагою 1150 кг і дальністю 3000 км — не справдилися, хоча деякі ракети вже застосовувалися проти російських цілей.
Втім, додає видання, Україна має інші крилаті ракети й далекобійні дрони, здатні бити глибоко в Росії, а також працює разом із Великою Британією над тактичною балістичною ракетою з дальністю 500 км і бойовою частиною 200 кг.
Усе це потребує потужної оборонної промисловості та здорових державних фінансів.
Торік українські оборонні компанії мали потужності для виробництва обладнання на $35 млрд, але уряд, який відчуває брак коштів, зміг укласти контракти лише на $12 млрд, зазначив Федірко.
«До 60% потужностей залишаються невикористаними. Без довгострокових контрактів, передбачуваного фінансування, захищених виробничих майданчиків, автоматизації там, де це можливо, та власної бази для тестування серійне виробництво неможливо підтримувати», — сказав він.
Окрім забезпечення власних сил, Україна прагне експортувати зброю, хоча чинні воєнні правила це ускладнюють.
Нові програми оборонних витрат ЄС, зокрема SAFE на €150 млрд у форматі кредитів на зброю, відкриті для українських підприємств. Блок також планує надати Україні кредит на €90 млрд, дві третини якого підуть на оборону.
Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також потенційна присутність багатонаціональних сил «коаліції охочих» є важливими темами мирних переговорів.
«Втім, їх здебільшого розглядають як доповнення до української армії, а не як її заміну», — підсумовує Альона Гетьманчук.
