Чому протестує Іран і як режим довів країну до злиднів, ставши заручником «олігархів санкцій»
Директор Інституту близькосхідних досліджень Ігор Семиволос виклав на своїй сторінці у соцмережах матеріал перською мовою про роль санкцій та економічну ситуацію в Ірані. Texty.org.ua наводять цей аналіз з коментарями Семиволоса.
За часів правління Ахмадінежада (2005–2013) Іран уперше потрапив під жорсткі міжнародні санкції. Щоб продавати нафту в обхід ембарго, режим створив мережу тіньових посередників. У результаті, замість того, щоб гроші йшли до бюджету, вони почали осідати в руках «олігархів санкцій». Це створило паралельну економіку, яку не контролює навіть уряд.
Виникла парадоксальна (хоча, власне, очікувана) ситуація: олігархи, задіяні у тіньовому обході санкцій, виявилися зацікавленими в їх продовженні. Суть проста — їм не потрібен мир із Заходом, бо в нормальній економіці вони — ніхто, а в санкційній — королі. Це і є та сама «бомба», яка позбавляє народ ресурсів, провокуючи протести.
Часто в іранській опозиційній пресі цих олігархів називають «раковою пухлиною». Ключові особи цієї схеми добре відомі. Найодіозніший із них — Бабак Занджані, мабуть, найвідоміший «гаманець» режиму. Він допомагав КВІР продавати нафту через складні схеми. Його арешт і смертний вирок були спробою режиму «злити» пішака, щоб заспокоїти натовп, але активи залишилися в руках системи.
Родина Модаллель фактично монополізувала імпорт продовольства та зерна. Коли в Ірані дорожчає хліб — це безпосередній результат діяльності таких монополістів. Алі Ансарі, власник величезних торгових центрів (наприклад, Iran Mall), звинувачується у висмоктуванні ліквідності з банківської системи, що призвело до девальвації ріала. Алі Шамхані довго очолював Раду безпеки, а його сини займалися морськими перевезеннями нафти. Їхня розкішна власність за кордоном стала символом лицемірства влади: «смерть Америці» — для народу, яхти та Дубай — для синів адмірала.
Зрозуміло, що прибутки від продажу підсанкційної нафти не потрапляли до бюджету, а осідали у спеціальних фондах КВІР. Розпухлі від санкційних грошей олігархи почали вкладати «брудні нафтові гроші» в нерухомість, що роздуло ціни на оренду до небес. Сьогодні пересічний іранець витрачає 70–80% доходу лише на житло.
Через санкції та крадіжки олігархів ріал знецінився, люди втратили заощадження. Коли культурні вимоги середнього класу (свобода) збіглися з базовим голодом нижчого класу — «бомба» спрацювала. Олігархи, намагаючись врятуватися, лише посилюють репресії через КВІР, який самі ж і фінансують.
Отже, режим став заручником власних мародерів. Корупціонери часів Ахмадінежада виросли в монстрів, які сьогодні диктують умови самому Хаменеї. Для виживання режиму потрібно зняти санкції, але олігархи не дозволять цього зробити, бо це їхній основний дохід.
Власне, це вирок. У середньостроковій перспективі репресії не спрацюють. Дубинкою неможливо нагодувати голодну країну.
Читайте до теми: Протести в Ірані набирають обертів й поширюються на нові міста (КАРТА)
Від Texty.org.ua: Нагадаємо, в Ірані з 28 грудня тривають масові протести, які посилюються, водночас влада дедалі більше вдається до репресій. За даними правозахисної організації Human Rights Activists News Agency (HRANA), кількість загиблих у протестах в Ірані сягнула щонайменше 544 осіб, з яких 490 протестувальників.
10 січня президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати готові допомогти Ірану в боротьбі за свободу. Натомість Іран попередив Вашингтон в неділю, що будь-яка атака Сполучених Штатів призведе до того, що Тегеран завдасть удару у відповідь.
