Як Москва змушує українців зраджувати свою країну, — Politico
Видання Politico пише про те, як Кремль вербує українців на вчинення злочинів проти України. Далі переклад матеріалу.
Олена, 19 років, та Богдан, 22 роки, усміхаються, заходячи до кімнати. Вони в кайданках та у супроводі озброєних співробітників Служби безпеки України.
Це перша зустріч пари за місяць, обох утримують у слідчому ізоляторі до початку судового процесу за обвинуваченням у державній зраді.
Олена — блондинка з м’якими, майже дитячими рисами, Богдан — спортивний юнак. Обоє зізналися, що співпрацювали з Росією, сподіваючись отримати 15 років ув’язнення замість довічного. Їхні прізвища не розголошуються.
СБУ звинувачує Олену та Богдана у використанні прихованих камер для стеження за постачаннями західної зброї та за поліцейським відділком, а також у підготовці передачі росіянам даних про розташування систем ППО в Києві та на Чернігівщині. Їх затримали співробітники СБУ.
Історія пари не є винятком. За даними пресслужби СБУ, від лютого 2022 року розслідувано понад 24 тисячі справ проти національної безпеки України, з них понад 4,100 — щодо державної зради; понад 2,300 нині перебувають у судах.
Злочини та проступки
«Усе почалося з оголошення в телеграм-каналі Jobs in Kyiv. Там обіцяли легкі гроші. Ми погодилися, бо дуже потребували коштів, як більшість людей в Україні зараз», — розповідає Олена.
«Ми дуже хотіли жити разом, але були в боргах, багато працювали, сварилися, бо грошей усе одно не вистачало», — додає Богдан.
Спершу їх просили розвідати місцеві супермаркети: фотографувати полиці, цінники, графіки роботи. Згодом завдання змінилися.
Вони дістали наказ встановити камери біля поліцейського відділку, а потім — на залізниці, якою перевозили західну зброю в Україну. Останнім завданням було встановлення камер для виявлення позицій ППО в Київській області.
Богдан зізнається, що зрозумів, для кого працюють, уже після перших двох завдань, але волів «думати позитивно».
Була й інша причина — страх перед тим, що Росія може зробити з ними, якщо вони спробують зупинитися. «Ті хлопці так просто не відпускають», — каже Олена.
За словами співробітника СБУ, який погодився говорити на умовах анонімності, росіяни зазвичай обіцяють різні суми своїм завербованим агентам в Україні — залежно від складності завдання.
Завдання можуть бути різними: від фотографування військових заводів, залізниць, енергетичної інфраструктури та нафтопереробних заводів — що допомагає росіянам визначати цілі та наводити ракети й дрони — до підпалів військових автомобілів та нападів на будівлі ТЦК й поліцейські відділки.
Через чотири роки жорстокої війни мотивацією для зрадників є радше гроші, ніж ідеологія. На території, контрольованій Україною, майже не лишилося відвертих союзників Росії. Натомість вона шукає агентів серед бідних і відчайдушних, хто потребує грошей, кажуть кілька співробітників СБУ.
Олена та Богдан зізнаються, що допомагали Росії за гроші. Вона працювала кухаркою у закладі швидкого харчування, іноді по 12–16 годин на день за мізерну платню, він — на тимчасових роботах.
«Винагорода може становити від кількох сотень до кількох тисяч гривень, без жодної гарантії, що її справді виплатять», — зазначив співробітник СБУ. «Олена та Богдан отримували від 400 до 3,000 гривень за одне завдання».
Кремлівська гра
СБУ заявляє, що Росія спрямовує значні ресурси на дестабілізацію України зсередини.
Державне бюро розслідувань від 2022 року зареєструвало 1,500 кримінальних проваджень за держзраду проти українських чиновників, суддів, військових та правоохоронців.
«Кожен факт державної зради, колабораціонізму, пособництва державі-агресору та інших злочинів ретельно розслідується правоохоронцями відповідно до їхньої юрисдикції», — повідомили в СБУ.
Окрема проблема — українці, які залишилися на окупованих територіях, де боротьба за виживання може змушувати їх порушити український закон.
«Я жодним чином не виправдовую справжніх колаборантів. Але багато тих, кого судять за колабораціонізм, — це просто люди, які намагаються вижити під окупацією», — каже Ганна Рассамахіна, керівниця департаменту «Війна і справедливість» у громадській організації «Медійна ініціатива за права людини».
«Ми бачимо, що будь-яка людина, яка залишилася на окупованій території й змушена шукати роботу, засоби існування, звісно, контактує з окупаційною владою проти своєї волі. Така людина не може бути на 100% впевнена, що її не звинуватять у колабораціонізмі згодом», — додає вона.
Суд і вироки
Деякі більш відомі підсудні можуть дозволити собі дорогих адвокатів, щоб уникнути покарання або зменшити строки. Для Богдана й Олени це малоймовірно.
«Професійного адвоката часто достатньо, щоб зруйнувати обвинувачення. Але багато хто просто не може його найняти. У результаті суди фактично приймають усі аргументи обвинувачення, і цих людей засуджують», — пояснює Рассамахіна.
Це змушує багатьох обвинувачених погоджуватися на угоди зі слідством, щоб пом’якшити суворість вироку.
Олена й Богдан змирилися з тим, що, ймовірно, не побачать одне одного щонайменше 15 років. Вони планують зустрітися знову після відбуття покарання.
Коли Богдана запитали про можливість звільнення з в’язниці в разі згоди служити в українській армії, він відповів, що краще залишиться у в’язниці.
«Я вже говорив із деякими ув’язненими про це, і, знаєте… Люди звідти не повертаються… А я не хочу марно витратити своє життя», — сказав Богдан.
