«Проблема в самій системі». Відгук військового на статтю про ситуацію в армії
Військовий-доброволець з бекграундом аналітика в цивільному житті та дописувач Texty.org.ua поділився своїм відгуком на статтю "Як військові ставляться до Сирського? Вони ненавидять систему брехні й залякування, створену ним".
"Совок" в армії був і при головнокомандувачі Залужному, пояснює наш автор. Але тоді у війську було багато мотивованих добровольців, які компенсували його і забезпечували інший рівень рішень і спілкування у своїх підрозділах. При Сирському "компенсаторів" майже не залишилося, тому "совок" розквітнув.
Брехня "про три дні", "другу лінію", "підтримку" була завжди з перших днів. Скажімо, на той час під Святогірськ ми заходили "на тиждень", а були десь півтора місяця. Просто зараз це призвело, що військовий, як правило, не вірить нікому вище свого взводного, якщо той досвідчений.
На "совок" накладаються "низькі моральні якості" та некомпетентність. Наприклад, командир однієї з рот став командиром батальйону. І він не може усвідомити, що батальйон не може перебазуватися на нове місце за три доби (умовний термін), як це робила рота. Людина цілком серйозно розповідала, що воювала у Югославії. На зауваження медика батальйону, що йому тоді було шість років, просто перевів тему. Така людина не дуже має авторитет.
Головна проблема в тому, що в українсько-радянській армії справді є бажання "обнулити" неугодних. Це була одна з причин СЗЧ для багатьох бійців.
Але є проблема самої системи. У нас "призначення на посаду" автоматично значить подальше підвищення звання. Навіть якщо людина ніяк не виявила себе, а просто була слухняним офіцером. От і виходить, що офіцер з бойовим досвідом може до майора йти три роки, бо вимагає належного планування, а той, хто кидав своїх людей на позиціях, тікав і впадав в паніку, дослужувався до майорів. Це певна корпоративна культура.
У нових корпусах спілкуються без приниження
У нових формаціях навіть спілкування відбувається по-іншому. Скажімо, зараз, коли доводиться працювати "в оперативному підпорядкуванні" з одним з відомих нових корпусів, я за два місяці не чув жодного матюка, приниження у спілкуванні, як між собою, так і з суміжниками. Навпаки, є завжди допомога у вирішенні різних технічних чи організаційних проблем. Але від загальної маси цих кілька корпусів становлять меншість.
Узагальнюючи — це не проблема виключно Сирського (хоча при ньому все загострилося, зросла кількість паперів). Це було і при Залужному. Просто, здається, тоді було менше "тилових заморожених" офіцерів, які сиділи десь там в тилу і робили "якусь роботу", або навіть у бойових частинах. Зараз їх повисували на посади. Відсутність досвіду, навиків компенсують хамством.
Якісні люди і кадри компенсовували "совок"
З цієї причини у нових формаціях нема довіри навіть до БЗВП загальних сухопутки чи ДШВ. Усі проходять ще його в частині. Це теж проблема.
Скажімо, зараз в одній з єгерських бригад, де служить знайомий, є помічник гранатометника, який жодного разу не стріляв з "живого" гранатомета. Зате в програмі був "ножовий бій".
Імітації стало більше після того, як трохи стабілізувався фронт у 23-му. Але зараз усі "задавнені" проблеми починають лізти нагору.
У 22-му було те саме, але було більше людей. Якісні люди і кадри компенсовували "совок". Тепер таких "компенсаторів" стало в рази менше. Людей просто немає.
