Державна влада безпідставно марнує час, безліч рішень і процесів у країні заблоковано (ПОГЛЯД)
Громадський діяч, співкоординатор руху "Простір свободи" Тарас Шамайда пише про проблему втрати часу владою, називаючи це справжнім злочином. Texty.org.ua публікують його думку у вигляді прямої мови.
"З усіх втрат втрата часу — найтяжча". Не знаю, чи справді Григорій Сковорода казав ці слова, але вони особливо гостро відлунюють у ці дні, коли час, від якого залежать людські життя і саме існування нашої держави, так бездарно марнується.
Коли будь-хто втрачає час для важливих і добрих справ — це завжди боляче. Мабуть, кожен з нас не раз картав себе за це.
Але коли час бездарно і безпідставно марнує державна влада, навіть не намагаючись щось з цим зробити — це є справжнім злочином.
Безліч рішень і процесів у країні заблоковано лише тому, що їх поставив на ручне гальмо президент. Бо йому щось не сподобалося чи він щось не зрозумів. Найчастіше просто тому, що одна людина фізично не може встигати займатися всім. А припинити спроби всім керувати й в усе втручатися, блокуючи нормальну роботу системи державного управління, цій людині чомусь не спадає на думку.
Навіть власні обов'язки, як от підписання законів (ухвалених його ж монобільшістю!) президент виконує з порушенням строків, а часто взагалі не виконує. Замість того щоб підписувати закони впродовж 15 днів, як пише Конституція, він їх не підписує місяцями, роками, а деякі — не підписує взагалі, створюючи величезні економічні, управлінські та правові проблеми. І крадучи час в України та українців.
Але не менш обурливим є те, як тупо гає безцінний час законодавча влада. Мало того, що вже кілька років Верховна Рада в пленарні дні витрачає на засідання в кращому разі лише по 3-4 години. Так і ці короткі пленарні засідання часто закриваються, ледь розпочавшись. А тим часом щонайменше сотні важливих законопроєктів місяцями й роками чекають своєї черги через таку абсолютно штучно знижену пропускну спроможність парламенту.
Читайте також: Головні проблеми — бюрократія і погана організація. Чому виснажується українська оборона: аналіз
От чому, скажімо, вчора Верховна Рада не могла розглядати важливі закони? Я все розумію — Міндіч, Єрмак, відставка уряду... Але чи не здається шановним народним депутатам як з більшості, так і з опозиції, що доки тривають суперечки про формат перезавантаження влади і керівники фракцій шукають виходу з політичної кризи, решта парламенту могла б ухвалювати закони, на які давно чекає країна?!
Не хочете під час кризи розглядати законодавчі ініціативи уряду, президента чи, навпаки, опозиційних фракцій? Не проблема! Є величезна маса законопроєктів, які одноголосно підтримані комітетами і не викликають застережень у жодної з парламентських політичних сил.
Чому б на період кризи і більшості, й опозиції у перервах між демонстративним змаганням у тому, хто більше любить Україну, не скласти порядок денний саме з таких законів, проти яких ніхто не заперечує, і ухвалювати ці закони, розв'язуючи важливі питання оборони, національної безпеки, економіки чи міжнародної політики?! Хто чи що заважає, крім безвідповідальності і звички бездарно гаяти час?!
І поверніть, нарешті, нормальний графік роботи в пленарні тижні — хоча б з 10 до 18 години з перервами через кожні дві години, як написано в регламенті, й присутністю депутатів у цей час під час голосувань.
Те саме стосується роботи хай не всіх, але дуже багатьох органів влади, установ та посадовців. Швидкість, а точніше повільність дій яких виглядає особливо обурливо на тлі подвигу людей, котрі кладуть на вівтар України увесь свій час, усі сили, здоров'я й навіть життя.
Виправдати цю перманентну втрату безцінного часу, мабуть, нескладно. Завжди винні якісь обставини, начальство чи політичні опоненти. Але насправді кожен з нас на своєму місці може заповнити максимум часу корисними справами. А всі ми разом можемо сформувати суспільну норму, відповідно до якої марнування часу буде вважатися тяжким гріхом для посадовців та політиків незалежно від кольорів та мотивів.
Бо з усіх втрат втрата часу — найтяжча.
