Чи хочуть підлітки залишатися в Україні та як оцінюють її майбутнє, — дослідження
З-поміж учнів 8-11 класів, їхніх батьків, учителів та представників шкільних адміністрацій підлітки найменш оптимістично налаштовані щодо майбутнього України. 46% з них вірять у майбутнє країни, 16% — песимістично налаштовані, 33% — не визначилися. Водночас більш оптимістично налаштовані учителі та представники адміністрацій — 67% і 88% відповідно.
Про це свідчать результати соціального дослідження “Війна, освіта та соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення”, проведеного у 2025 році Міжнародним благодійним фондом savED.
У питанні майбутнього працевлаштування 40% підлітків критично оцінюють можливість знайти гідну роботу у своїй громаді та в Україні загалом. Але така ж кількість школярів (40%) такі можливості для себе бачить.
У порівнянні з дослідженням savED, проведеним у 2023 році, кількість учнів, які хотіли б переїхати жити за кордон, майже не змінилася — 22% проти 26% у попередніх опитуваннях. Наразі в Україні точно лишатися хочуть 52% (у 2023 році — 53%), але з них у своєму місті/селі — лише 30%.
За даними дослідження, на бажання підлітків залишатися жити у рідному населеному пункті, тобто в Україні, впливає відчуття власної належності до громади. 53% учнів повністю або переважно відчувають свою належність до громади, тоді як майже третина (32%) не відчуває її взагалі або відчуває слабко.
Серед основних чинників належності — задоволеність навчанням, наявність друзів і легкість у встановленні нових зв’язків. Наприклад, 71% задоволених навчанням у школі учнів відчувають себе частиною громади, тоді як серед незадоволених таких лише 28%. Важливим чинником також є позакласна діяльність учнів. 69% підлітків, які вважають свою діяльність такою, що має сенс, мають високе відчуття належності до громади, тоді як серед тих, хто цього не відчуває — лише 20%.
Попри те, що загальна частка дистанційного навчання за останні два роки в країні скоротилась майже вдвічі — з 44% до 20%, дослідження наочно демонструє неоднорідний стан освітніх умов у різних регіонах країни, що у перспективі впливає на життєстійкість громад. У прифронтових регіонах 49% учнів продовжують відвідувати шкільні заняття виключно у дистанційному форматі. Це разюче контрастує з іншими областями, де близько 90% учнів навчаються завжди або переважно очно.
57% учнів, що навчаються очно, мають багато друзів у школі, тоді як серед учнів онлайн-формату цей показник становить 41%. Водночас лише 42% усіх учнів вважають, що в їхній школі є достатні можливості для участі в гуртках чи секціях, що є особливо обмеженим у дистанційному навчанні. При цьому, найбільша частка підлітків, які високо оцінюють роль школи у своїй самореалізації в майбутньому, — з прифронтових регіонів (52%).
Серед інших показників, автори дослідження “Війна, освіта та соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення” також проаналізували в динаміці зміни у психо-емоційному стані школярів та наявність у них освітніх втрат. 33% підлітків прямо зазначили, що мають підвищену тривожність (у 2023-му тривогу відчували 37%). У динаміці спостерігається позитивний зсув: два роки тому про потребу в психологічній підтримці заявляли 26% учнів, що на 5% більше, ніж у 2025-му.
Також, у порівнянні з 2023 роком, збільшилася частка представників адміністрацій шкіл, які визнають наявність у дітей освітніх втрат - 82% проти 66% у попередніх опитуваннях. Лише 29% адміністрацій бачать покращення успішності за два роки, 28% — вказують на погіршення, решта — не бачать змін. Серед учителів помітно зросла частка тих, хто вважає бар’єром для успішного навчання дітей відсутність підтримки з боку батьків — цей показник зріс із 9% до 24%.
Усього в опитуванні протягом травня-червня 2025 року взяли участь онлайн понад 120 шкіл з усіх регіонів, підконтрольних уряду України, включно із закладами з прифронтових територій та школами з високою часткою внутрішньо переміщених осіб. Серед різних категорій учасників, зі школярами безпосередньо проведено найбільшу кількість інтерв’ю — 1924. Крім національного кількісного опитування, аналітики провели поглиблене дослідження п’яти окремих громад на Миколаївщині, Київщині та Одещині.
