Україна розробила власну стратегію виснаження російської військової машини, — Енн Епплбом

В одній секції великого складу, розташованого в центральній Україні, працівники акуратними рядами склали те, що нагадує маленькі крила літаків. В іншій секції група чоловіків зібралася навколо чогось, схожого на фюзеляж, підганяючи електронну панель. Так Енн Епплбом побачила виробництво безпілотників в Україні. За її словами, в імпровізованих цехах в різних місцях України працівники виробляють ці електронні панелі з нуля: ця компанія хоче використовувати якомога менше імпортних деталей, уникаючи будь-чого американського, будь-чого китайського.

Як їй розповіли, ювеліри виявилися добре придатними до такого копіткого виробництва. Заслужено відомі українські манікюрниці, наголошує авторка, теж добре з цим справляються.

Як зазначає Енн Епплбом, вони не єдині, хто є новачками на цій роботі. Усі на цій фабриці мали іншу професію три роки тому, бо її тоді ще не існувало. Як і української індустрії дронів, частиною якої вона є. Хай ким вони були до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тепер усі на цьому виробництві стали частиною великого зсуву в політиці та економіці війни – зсуву, який досі не до кінця усвідомили всі союзники України.

Колись майже повністю залежні від імпорту зброї з-за кордону, українці тепер щороку виробляють мільйони дронів, великих і малих, а також інші види зброї, наголошує авторка. Вони використовують їх якнайкраще на лінії фронту, де цього року, попри тривожні заголовки, не дали росіянам зробити масштабні прориви, і де забезпечили аби будь-який зайнятий росіянами клаптик землі діставався їм за жахливої ціни – у техніці та в життях. Українці також використали морські дрони, щоб очистити своє чорноморське узбережжя від російських кораблів – досягнення, яке здавалося немислимим ще на початку війни.

Нарешті, як зазначає авторка, Україна використовує дрони для ураження віддалених цілей глибоко всередині Росії, і останнім часом завдає ударів по такій кількості військових об'єктів, нафтопереробних заводів та трубопроводів, що деякі українці вірять: можна завдати достатньої шкоди, аби змусити росіян завершити війну. Вона нагадує, що в цей понеділок українці знову вдарили по газопереробному заводу "Газпрому" в Астрахані, одному з найбільших газохімічних комплексів у світі та важливому джерелу бензину й дизеля. У вівторок влучили по ключовій ділянці нафтопроводу в Брянську. Ймовірно, зазначає Енн Епплбом, президент Володимир Зеленський передав цей оптимізм президенту Дональду Трампу, який знову перевернув попередню політику своєї адміністрації і заявив, що Україна "у стані битися і перемогти, повернувши всю Україну у її первісних межах".

Енн Епплбом розповідає, що відвідала Fire Point, як спеціалізується на озброєнні для таких далекобійних ударів, виробляючи великі дрони, що можуть долати до 1 400 кілометрів і триматися в повітрі сім годин. Нещодавно компанія привернула увагу своїм новим продуктом – крилатою ракетою Flamingo, здатною уражати цілі на відстані 3 000 кілометрів; компанія також тестує балістичні ракети. Ці спроможності, як зазначає авторка, вивели Fire Point на передній край найамбітнішої стратегії України: кампанії з ушкодження російських НПЗ, нафтопровідних станцій та інших економічних активів, передусім пов’язаних із нафтою.

Трамп досі так і не чинив справжнього тиску на Росію й поступово розмиває санкції доби Байдена, відмовляючись їх оновлювати. Націлюючись на нафтогазову галузь Росії, українці фактично запроваджують "санкції" власними силами, констатує Енн Епплбом.

Авторка розмовляла з українським офіцером, відповідальним за координацію далекобійних  ударів, і він нагадав їй, що "епізодичні" спроби вражати цілі глибоко в Росії почалися відразу після початку вторгнення. Після того як українці отримали кілька американських дронів у рамках програми Phoenix Ghost, їхні зусилля стали серйознішими.

Створені для інших типів воєн, американські дрони виявилися вразливими до російських засобів РЕБ, до того ж США наклали обмеження на їх використання. Один колишній військовий, який тепер займається виробництвом дронів, розповів Енн Епплбом, що українці теж не зовсім були готові їх використовувати. Ще в перший рік війни він з колегами знайшов коробки з дронами на складі разом з іншим американським обладнанням і розібралися як їх використовувати за відео з інтернету. Лише згодом вони отримали справжню інструкцію.

Попри всі недоліки, ці американські поставки надихнули створення підрозділів далекобійних дронів, зауважує Енн Епплбом. Деякі є частиною збройних сил; інші пов'язані з українською розвідкою. Коли командири цих підрозділів краще розібралися в технологіях, вони, як і команди, що застосовують фронтові та морські дрони, дійшли висновку, що їм потрібні власні дрони, а також власні дослідження й розробки, із постійним зворотним зв’язком між операторами на передовій й інженерами на виробництві.

Як розповів авторці український офіцер: "Усе цікаве почалося рік тому, коли ЗСУ почали масово отримувати дрони українського виробництва". Коли їхні власні конвеєри запрацювали, вони вже не були заручниками технологій, вигаданих деінде, і могли постійно оновлювати їх, аби нівелювати прогрес російської тактики та РЕБ: "Те, що ми мали два роки тому або рік тому, разюче відрізняється від того, чим ми оперуємо зараз". Зброя, що працювала взимку, влітку могла вже не бути корисною, зазначає авторка.

Унаслідок і нових технологій, і розширення спроможностей кількість ударів по території Росії зросла. Українські підрозділи далекобійних дронів тепер щоночі запускають кілька десятків атак по Росії, пише Енн Епплбом зі слів співрозмовника.

До недавнього часу, зауважує вона, вплив кампанії далекобійних дронів було важко виміряти. Українці не завжди визнають свої удари по цілях глибоко всередині Росії, а багато з цих цілей розташовані у віддалених місцях, де поруч немає нікого, хто міг би зняти ураження на телефон. Російська влада також докладає великих зусиль, аби приховати ці удари та завдану ними шкоду як від власного населення, так і від решти світу. Одного разу українці дізналися з супутникових знімків, що їхні дрони успішно вразили військовий аеродром. Вони могли бачити уламки, розливи нафти та інші докази вдалого удару. Втім, за якихось три години всі ці сліди зникли: росіяни очистили аеродром і відмили бетонку.

Читайте також: Дипстрайки по об'єктах у Росії. Скільки влучань і який ефект: підрахунок «Роніна»

Іноді докази все ж з'являються, зазвичай через домашнє відео, викладене в Telegram, яке зняв росіянин поруч із палаючим заводом чи вибухаючим НПЗ і кричить дружині, щоб та підійшла подивитися. Проте навіть у таких випадках важко точно сказати, чи спричинені ці видовищні пожежі дронами, чи ще більш таємничою диверсійною кампанією України всередині Росії, до якої, як стверджують, причетні і росіяни, і українці. Такий вакуум залишив простір для того, що український офіцер назвав "фальшивими експертами", а іноді й для хибних заяв від тих, хто хоче привласнити собі заслуги.

Втім, зазначає Енн Епплбом, українські військові ретельно відстежують завдані збитки та уважно продумують пріоритетність цілей. Вони виводили з ладу аеродроми, били по збройових заводах і складах. Український офіцер розповів авторці, що на початку війни його колеги зрозуміли: росіян не стримують втрати їхніх солдатів: "Росія може витримати надзвичайно високі рівні втрат і загиблих. Їм байдуже на людські життя". Натомість "для них болісно втрачати гроші". Їм потрібні гроші, щоб фінансувати свою олігархію, а також підкуповувати своїх солдатів, щоб ті воювали: "Тож природно, ми повинні зменшити кількість грошей, доступних для них". Нафта та нафтопродукти забезпечують більшість державних доходів Росії. Саме так, за словами Енн Епплбом, нафтова промисловість стала найважливішою ціллю українців.

Кампанії проти нафтової промисловості посприяла деградація російської ППО, яку відтягнули ближче до кордону з Україною, і наразі її просто не вистачає, щоб покрити кожну можливу економічну ціль у цій гігантській країні. З серпня 16 з 38 російських НПЗ зазнали ударів, деякі – по кілька разів. Серед них підприємства в Самарі, Краснодарі, Волгограді, Новокуйбишевську та Рязані, а також нафтобази в Сочі; нафтовий термінал у Приморську на Балтиці; насосні станції ще одного нафтопроводу, що постачає сиру нафту в Усть-Лугу у північній частині Балтики. В серпні українці також ударили по перекачувальній станції в Унечі, критично важливій ланці нафтопроводу "Дружба", який з’єднує Росію з Європою і досі постачає нафту до Угорщини та Словаччини, двох європейських країн, які намагаються блокувати санкції на підтримку України (і єдині дві країни НАТО в Європі, які, поряд із Туреччиною, взагалі імпортують російську нафту), наголошує Енн Епплбом.

За її словами, в результаті загальний експорт російської нафти зараз на найнижчому рівні з початку війни, а в самій Росії закінчується пальне. Командувач Сил безпілотних систем України заявив, що понад п'яту частину російських переробних потужностей знищено. Кремль заборонив експорт нафтопродуктів, бо їх недостатньо для внутрішнього ринку. АЗС зачинені або погано забезпечені по всій країні, включно з передмістями Москви та Санкт-Петербурга. Telegram-акаунти публікують відео з величезними чергами автомобілів. На початку цього місяця державна газета "Ізвестія" навіть визнала, що суворі перебої з пальним поширюються по центральній та східній Росії, а також у Криму, при цьому смішно пояснивши це "сезонним зростанням попиту на пальне та збільшенням туристичної активності".

За словами Енн Епплбом, непублічно європейці підтримують стратегію України. Німці інвестують $10,5 млрд на підтримку України цього року та наступного, значну частину яких спрямують на виробництво дронів. Швеція пообіцяла $7,4 млрд. Рішення Європейського Союзу інвестувати $6 млрд у "Стіну дронів" з Україною переважно призначено на створення систем протидії дронам уздовж східного кордону Європи, але ці кошти також прискорять виробництво й принесуть користь Україні.

І українці, і їхні європейські союзники, зазначає авторка, пильніше придивляються до так званого тіньового флоту – нафтоналивних танкерів, що курсують світом під зручними чи фальшивими прапорами або взагалі без прапорів, перевозячи підсанкційну російську нафту. Багато з них – старі, небезпечні судна з недосвідченими екіпажами та мінімальним або жодним страхуванням. Деякі вже потрапляли в аварії, і вони можуть завдати реальної екологічної шкоди в Балтійському морі.

Швеція, Німеччина та Данія оголосили, що перевірятимуть документи цих тіньових танкерів і запроваджуватимуть санкції проти незастрахованих, додаючи їх до зростаючого списку підсанкційних суден. Мета наразі не лише захист довкілля, а й підвищення витрат на експорт російської нафти, щоб зменшити фінансові потоки до Росії й підтримати повітряну кампанію України. Розглядають і жорсткіші кроки, зокрема повну заборону для таких немаркованих, незастрахованих суден заходити в Балтику.

"Але це потребує часу, який в Україні ніхто не хоче витрачати. І ніхто не хоче чекати, поки Трамп запровадить нові санкції проти Росії. Дрони, які можуть захищати лінію фронту й переносити бій углиб Росії, здатні на більше. У зверненні до нації 14 вересня Зеленський сформулював це гранично чітко: "Найефективніші санкції – ті, що діють найшвидше, – це пожежі на російських нафтопереробних заводах, її терміналах, нафтобазах". За відсутності американської політики, яка пропонує щось більше за риторику, українці, заручившись підтримкою Європи, просуватимуть власне рішення", – завершує статтю Енн Епплбом.

дрони епплбом протидія рф удари по РФ