Ризик цензури й наджорсткі вимоги до медіа: що не так із законопроєктом № 14057
Законопроєкт № 14057 “Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку з оновленням (рекодифікацією) розміщення книги другої”, зареєстрований у парламенті 21 вересня 2025 року групою народних депутатів, становить ризик цензури й містить надмірно жорсткі вимоги до медіа.
Про це повідомляє Інститут масової інформації.
Зокрема, законопроєкт розширює можливість “попередньої цензури”, тобто можливість заборонити публікацію ще до виходу у світ (зокрема, в онлайн-медіа, соціальних мережах та на інших “вебресурсах”). За оцінкою експертів ІМІ, це класичний приклад prior restraint (попереднє обмеження свободи слова або цензура. – Ред.), який створює загрозу порушення ст. 10 Конвенції з прав людини.
Далі законопроєкт як захід такої “попередньої цензури”, а також як реагування на “порушення особистих прав” пропонує блокування доступу до матеріалу (наприклад, блокування сторінки онлайн-медіа). Це може призвести до надмірного тиску на медіа з метою видалення контенту, а також до зростання самоцензури й зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій. “Такі вимоги мають містити гарантії пропорційності, бути вузькотаргетованими, і це має бути крайнім заходом: пріоритет має віддаватися демократичнішим альтернативам – заходам досудового врегулювання”, – вважає юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук.
Ще одним дуже проблемним моментом законопроєкту є розширення права на спростування та права на відповідь у медіа. Тобто будь-яка згадка в медіа про особу означає, що ця особа має право на відповідь, якщо, на думку особи, у публікації порушено її “особисті права”. Водночас ця особа може навіть не бути названа прямо – досить, “щоб з інформації можна було встановити конкретну особу або щоб вона включалася до кола осіб, яких стосується інформація”. Право на відповідь пропонується незалежно від провини поширювача й навіть незалежно від достовірності інформації, що зачепила особисте право.
“Це, безсумнівно, знищить редакційний контроль, професійні стандарти журналістики й перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно і непрямо, але хто вважатиме, що згадка в медіа порушує його чи її “особисті права”. І цей будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом”, – вважає директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
“Очевидно, запропоновані зміни посилюватимуть позиції тих людей, які зловживають процедурами спростування недостовірної інформації та захисту честі й гідності як формами захисту від обґрунтованих звинувачень журналістів. Як не дивно, багато посадовців та топкорупціонерів, викритих у журналістських текстах, зрідка визнають свою провину і десь так само зрідка отримують вироки суду, наявність яких свідчитиме про дотримання презумпції невинуватості. А тому якісні журналістські розслідування, що стають підставами для досудових розслідувань, теж можуть стати таким надзвичайним явищем”, – зазначив Володимир Зеленчук.
