Чи здатне НАТО захистити своє небо від Росії, — The Economist
Чи здатне Європа захистити своє небо від Кремля? — запитує в статті британський журнал The Economist. Видання аналізує, з чого складається повітряний щит НАТО і констатує, що він має вразливості. Texty.org.ua наводять дещо скорочений переклад матеріалу.
10 вересня НАТО зазнало найсерйознішого порушення свого повітряного простору за понад 75 років існування: 19 російських дронів увійшли в повітряний простір Польщі. Генеральний секретар альянсу Марк Рютте назвав реакцію «дуже успішною», зазначивши, що в операції брали участь італійські літаки-заправники та німецькі батареї Patriot. Однак польські та нідерландські винищувачі збили лише незначну частину дронів.
13 вересня Румунія повідомила про порушення її повітряного простору російським дроном. У той самий день президент Дональд Трамп виявив байдужість до цієї перевірки надійності НАТО, заявивши, що конфлікт в Україні «не є війною Трампа». Чи здатне НАТО захистити своє небо від Кремля?
Повітряний щит НАТО складається з кількох компонентів. Першим завданням є виявлення загроз. Альянс спільно володіє та експлуатує флот із 14 літаків раннього попередження та управління (AEWC), які зазвичай базуються в Гайленкірхені, Німеччина. Ці літаки здатні «заглядати» далеко на схід, відстежуючи російські винищувачі, дрони та ракети, що пролітають над Україною та Білоруссю.
Їх доповнює група дронів RQ-4D Phoenix, які здійснюють тривалі місії на великій висоті з бази в Сігонеллі, Сицилія.
Деякі країни звертаються до менш традиційних способів спостереження за небом. Торік Польща підписала контракт приблизно на 1 мільярд доларів на закупівлю американських аеростатів, оснащених радарами та системами, здатними визначати, чи є літак союзним чи ворожим.
Американські сили в Європі також експериментують з акустичними сенсорами, подібними до тих, що використовуються в Україні для виявлення звуку наближення дронів.
Друга складова повітряного щита НАТО — це винищувачі, розміщені у Східній Європі. Країни-члени альянсу по черзі направляють свої літаки. Наразі Італія, Іспанія та Угорщина охороняють повітряний простір над Балтійськими країнами; Італія також патрулює Румунію, а Нідерланди та Норвегія — Польщу. Остання місія була створена нещодавно для захисту польських логістичних центрів, через які надходить західна військова допомога Україні.
Ці літаки здатні контролювати повітряний простір за допомогою радарів, супроводжувати російські літаки, що наближаються надто близько, і, за потреби — як це сталося 10 вересня — збивати ворожі об’єкти. 11 вересня президент Франції Еммануель Макрон оголосив про направлення трьох винищувачів Rafale до Польщі.
Третій компонент — це наземні системи протиповітряної оборони. Країни Східної Європи мають власні радари та певні засоби захисту, які були посилені більш потужними системами Patriot, здатними перехоплювати літаки, крилаті та балістичні ракети.
Німеччина вже передала батареї Patriot до Польщі, які брали участь у відстеженні останнього російського вторгнення, а Нідерланди планують зробити те саме.
Крім того, США та деякі європейські союзники використовують есмінці на морі, оснащені далекобійними радарами та перехоплювачами, а також наземні радари, розміщені в Румунії та Польщі.
Багато з цих сенсорів і перехоплювачів, хоча й не всі, об’єднані в систему, що називається інтегрованою протиповітряною та протиракетною обороною (IAMD). За цей напрям відповідає Об’єднане командування ВПС НАТО, розташоване в Рамштайні, Німеччина, під керівництвом американського генерала у званні чотирьох зірок. Нижче в командному ланцюгу діють два «об’єднані центри повітряних операцій», які охоплюють повітряний простір НАТО: один у Німеччині — для регіонів на північ від Альп, інший — в Іспанії — для південних територій.
Теоретично все це становить потужний щит. Але на практиці він не досконалий. Одна з проблем полягає в тому, що багато великих систем ППО було передано Україні, яка зазнає інтенсивних обстрілів з боку Росії, що призвело до виснаження запасів у Європі. У серпні Німеччина, під тиском президента Трампа, погодилася надіслати Україні ще дві системи Patriot, з перспективою подальших поставок, за умови, що США компенсують ці втрати. Америка також нещодавно перенаправила швейцарське замовлення на Patriot до України. У червні Марк Рютте заявив, що альянсу потрібно збільшити свої засоби ППО на 400%, щоб відповідати офіційним військовим планам. Але захист такого великого простору, як Європа — це надзвичайно складне завдання.
Багато з дронів, які Росія запускає по Україні, є малогабаритними, що ускладнює їх виявлення радарами на фоні іншого повітряного «шуму». Раніше кілька таких об’єктів вже порушували повітряний простір НАТО: уламки падали в Румунії у вересні 2023 року, ракети перетинали кордон Польщі у березні 2024-го, дрон приземлився в Латвії у вересні 2024-го, а цього місяця дрони двічі проникали в Польщу. В одному випадку Польщі знадобилося кілька місяців, щоб знайти російську крилату ракету, яка впала поблизу Бидгоща — більш ніж за 400 км від українського кордону. Польща заявила, що 10 вересня проігнорувала більшість дронів, оскільки вони були класифіковані як приманки; атаці піддалися лише ті, що, ймовірно, мали бойові частини.
Навіть якщо дрони можна відстежити, їх масове перехоплення часто є економічно недоцільним, особливо коли йдеться про системи ППО, розраховані на значно більші цілі — літаки, крилаті та балістичні ракети. Дрони Gerbera, які перетнули кордон Польщі, є «надзвичайно дешевими» пінопластовими безпілотниками, спочатку створеними як приманки, зазначає Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) у Лондоні. Багато країн НАТО розробляють засоби короткодистанційної протидії дронам — із використанням лазерів, гармат і ракет — але лише деякі масштабували ці зусилля. «У майже всіх європейських арсеналах існують прогалини на короткій і дуже короткій дистанції», зазначає інститут. «Ці вразливості залишають Європу погано підготовленою до типу війни, яку ми бачимо в Україні».
Читайте також: Що насправді може зробити Коаліція охочих в Україні, — аналітик Бєлєсков
Окрім технічних проблем, існує очевидна політична — питання політичної волі. Повітряний щит НАТО значною мірою залежить від США, які під керівництвом президента Трампа зміщують фокус із Європи на інші регіони, і можуть бути менш схильними розгортати власні системи ППО на континенті чи поповнювати запаси перехоплювачів. Європейські ВПС мають сотні бойових літаків, багато з яких щодня патрулюють східний фронт альянсу. Але командні центри, що керують цими операціями, усе ще залежать від американської участі та експертизи. 11 вересня президент Трамп применшив значення російських вторгнень, заявивши: «Це могло бути помилкою».
