Як «зоопарк» різної зброї гальмує розвиток української оборонки та заважає розвивати технології
Різноманітність виробленої в Україні зброї та відсутність уніфікації гальмує розвиток оборонного сектора.

Про це пише головний редактор видання "Оборонка" Богдан Мірошниченко.
"Міноборони майже щодня звітує про кодифікацію все нової і нової техніки. З початку 2025 року накодифікували 600 різних зразків озброєння. З них 250 моделей безпілотників і ще 100 боєприпасів. Це вдвічі більше, ніж минулого року. Також деякі оборонні чиновники часто хизуються зростанням кількості компаній-виробників дронів — зараз ця цифра вже перевалила за 500.
Але чи говорить це хоч щось про реальний розвиток нашої оборонної промисловості та краще забезпечення фронту? Не дуже", — зазначає він.
Журналіст відзначає як позитив те, що Україна побудувала великий оборонний ринок та в конкуренції народила багато інноваційних рішень, які відіграли важливу роль на фронті. Але, наголошує він, настали часи, коли стратегія максимального різноманіття на ринку озброєнь почала грати проти нас.
Мірошниченко пояснює, що купа різних дронів, компонентів, різні характеристики, різне супутнє обладнання перевантажують логістику, гальмують навчання й відтерміновують момент бойового вильоту дрона. А постачання різних боєприпасів для дронів із різними правилами споряджання взагалі може призвести до поранень військових.
Відсутність уніфікації гальмує і розвиток технологій та ринку. Розробникам програмного забезпечення складніше розробляти якісні рішення без єдиного стандарту "заліза". Виробникам компонентів важко розвивати виробництво комплектуючих, не маючи стандартних характеристик компонентів. Інженерам важко інтегрувати у єдину бойову систему військову техніку, яка відрізняється за конструкцією та характеристиками від підрозділу до підрозділу.
За словами журналіста, ще один недолік "зоопарку" — це паралельна робота компаній над однотипними виробами. З одного боку це сприяє конкуренції та розвитку, з іншого – розпорошує ресурси на R&D, яке потребує все більших інвестицій.
"І це вже не кажучи про корупційні ризики, які виникають внаслідок хаосу в закупівлях "зоопарку" різної зброї", — додає він.
Мірошниченко наголошує, що проблема не така проста, як виглядає на перший погляд. І "прості рішення" можуть просто зашкодити.
Наприклад, пояснює він, якщо надто строго, у стилі радянських ГОСТів, прописати вимоги для FPV-дронів, то це може вбити розвиток технологій, адже виробники втратять простір для креативу. Якщо не бути гнучким у формуванні стандартів, то в один момент держава почне постачати на фронт сотні тисяч технологічно неактуальних дронів.
Інше питання — конкуренція. Якщо замість десяти постачальників залишиться один, то виробник може втратити стимул розвивати продукт.
"Зрештою, чи впевнені ми, що стандарти будуть прописані достатньо компетентно і незалежно? Хто це має робити і на який досвід спиратись?
Тренд на уніфікацію – це відхід від філософії максимального насичення ринку компаніями та різними рішеннями. І тут головне не вбити інноваційне середовище, яке утворилось внаслідок дерегуляцій останніх років.
Українська унфікація точно не повинна йти за російським сценарієм — коли держава вручну обирає підрядника та масштабує виробництво десятка ключових моделей, які вважає найбільш ефективними або маючи корупційний інтерес", — пише головред "Оборонки".
На думку Мірошниченка, натомість треба шукати асиметричну відповідь та будувати іншу систему, яка передбачатиме простір для креативу та водночас забезпечить концентрацію замовлення для масштабування й підвищення ефективності виробництва.
"Якщо цього не робити, то рано чи пізно військові та виробники захлинуться в цьому анархічному ринку, і дійсно складних технологічних рішень до кінця війни можемо не дочекатись", — підсумовує Богдан Мірошниченко.
Докладніше про уніфікацію зброї з українською специфікою з усіма конкретними прикладами читайте за посиланням.