"Це дуже несподівано". Чим вразив вчених ліс на місці колишнього Каховського водосховища (ФОТО)
Доктори біологічних наук, природоохоронці Анна Куземко й Олександр Ходосовцев, які нещодавно повернулися з експедиції з території колишнього Каховського водосховища, розповіли в інтерв'ю LB.ua про зміни, які побачили. Texty.org.ua наводять ключові фрагменти розповіді.
"Верба на дні колишнього Каховського водосховища має висоту приблизно у три членкори НАН України", — жартує Анна Куземко, провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного.
"В одному місці поблизу Хортиці було таке враження, ніби це якийсь бамбуковий ліс. Верби високі, стрункі, в листі. Дуже потужні, — каже вона. — Заходиш в ці хащі, як у щось незвідане, і все — ти вже сам на сам з природою".
Цей надшвидкий ріст і досі дивує, хоч науковці й намагаються знайти пояснення, зокрема в багатстві ґрунту та високій конкуренції за світло.
Читайте також: Яким був Великий Луг до затоплення. Добірка старих фото
"І все одно не готові ми до того, щоб дворічні дерева мали такий вигляд, — визнає Анна. — Це дуже несподівано".
Верба не лише росте, а й вже почала цвісти, хоча зазвичай це відбувається десь на п'ятий-сьомий рік вегетації. Причому що вище за течією Дніпра, то більше сережок знаходили науковці. Якщо з насінням усе буде добре, то, імовірно, верба поширюватиметься й на ті ділянки, на яких у перший рік довго стояла вода і насіння там не встигло прорости.
Єдине, в чому молодий верболіз наразі не дуже поспішає, то це позбуватися слабших. За логікою, нестійкі деревця мали б уже добряче випасти, бо не можуть співіснувати на одному квадратному метрі 20–40 особин. І цей процес відбувається, але не так масово, як можна було б очікувати, каже Олександр Ходосовцев. На його думку, поживних речовин і досі вистачає всім. Можливо, тому конкуренція між деревами за простір зараз не відіграє такої ролі й густина верб усе ще дуже висока, а продиратися крізь їхні зарості так само важко.
Читайте також: Карта Великого Лугу. Шість Січей, ставка монгольського хана та інші цікаві місця
Науковці кажуть, що вже зараз проявляється ярусність, характерна для повноцінного лісу, — з дерев вищих і нижчих, чагарників, трав, мохів, які розростаються. Молоду вербу навіть почали колонізувати лишайники, а це дуже швидкі темпи.
"Таких величезних площ, порослих вербою, в Україні не бачив ніхто. Тому і цікаво, як воно сформується з погляду масивності цих ділянок", — каже науковець.
Тим часом верби набирають і в товщину. Найбільший діаметр стовбура, який сягає майже 8 см, Олександр Ходосовцев зафіксував урайоні нацпарку «Кам’янська Січ» у Милівській Балці. Для порівняння, дерева поруч — сантиметр у діаметрі. Де багато органіки, там вони товстіші.
На заваді вербам не стала і відсутність водопілля, яке було після зими минулого року. Для заплав, які залежать від режиму зволоження, це ризик. Проте тієї вологи, що накопичилася за квітень-травень, поки що вистачає.
"Минулого року ми бачили жовті глечики на дні висохлого озера на Хортиці, які, попри відсутність води, квітли. Тепер такі угруповання знайшли і на берегах, де Дніпро відійшов. Тобто вже два роки ці водні рослини стоять фактично на суходолі, але збираються цвісти завдяки отим запасам вологи в ґрунті і в кореневищах. Можна сказати, що там справді її достатньо. І це видно по рослинах, по їхньому складу: рогіз, очерет, сусак зонтичний, частуха ростуть і теж добре почуваються", — пояснює Анна Куземко.
Вчені пояснюють, що паралельно різні біотопи, які встигли там сформуватися, насичуються видами (крім черепашкових відкладів, які в цьому найповільніші). Тож чи не першим враженням від побаченого було те, як багато рослин додалося. Йдеться і про інвазійні види, і про багато типових лучно-болотних рослин. З'явилися осоки, ситники, смикавцеві. Нарешті проявили себе і види, характерні для лучних ділянок, яких у попередніх експедиціях майже не спостерігали, приміром: жовтець повзучий, тонконіг. Червонокнижну осоку житню, яку минулої експедиції знайшли тільки в одній локації, тепер бачили і в інших місцях.
"Видів дуже багато. Ми просто не встигали записувати, стільки нового з’явилося, — розповідає Анна Куземко. — За моїми відчуттями, приблизно стільки, скільки ми зафіксували за результатами трьох попередніх експедицій. Це відбувається, оскільки створюються умови: так чи інакше звільняється місце, трохи ґрунт формується, трохи змивається зі схилів. Листя опадає і з верб, і з тополь, уже видно, що воно починає розкладатися, тобто ґрунт буде ще багатшим, ще поживнішим".
Але видове шаленство не може тривати вічно. За словами науковиці, цей рік і, ймовірно, наступний можуть стати піковими з погляду біорізноманіття. Усе, що туди потраплятиме, проростатиме. Воно і зараз фактично певною мішанкою видів з різних екологічних груп, які конкурують між собою.
"Це той етап, коли всі пробують, чи підійде їм це місце й ці умови. А далі питання, хто зможе закріпитися і на яких ділянках", — каже Анна Куземко.
