Як Росія нарощує виробництво зброї. The Economist розкрив масштаби (ІНФОГРАФІКА)
У статті "A glimpse inside Putin’s secret arms empire" видання The Economist розкриває масштаби розбудови військово-промислового комплексу Росії, використовуючи дані мобільних пристроїв для оцінки активності на оборонних підприємствах. Ці дані охоплюють лише невелику частину всіх пристроїв — десь від 2% до 10% від загальної кількості, — але вони слугують індикатором рівня активності. Texty.org.ua переказують основне зі статті.
«Омсктрансмаш», або Омський танковий завод, один з найбільших танкобудівних заводів в Росії. Завод приймає старі танки Т-80, вироблені десятки років тому, і модернізує їх, працюючи цілодобово.
З моменту повномасштабного вторгнення РФ в Україну на заводі різко побільшало людей. Рівень активності залишався особливо високим з середини 2023 року, коли Кремль зрозумів, що йому потрібно буде мобілізуватися для тривалої війни.
Видання додає, що різке зростання від початку великої війни спостерігається на всіх оборонно-промислових об'єктах Росії.
Завод «Уралвагонзавод», найбільше танкове підприємство Росії, у 2024 році демонстрував значно вищу активність, ніж у 2023-му. Завод в Арзамасі, який виробляє бронетранспортери, а також заводи «Курганмашзавод» і «Мотовиліхінські заводи», що випускають бойові машини піхоти, також переживають бум.
Єкатеринбурзький завод №9 виробляє стволи для гаубиць і танків. На супутникових знімках можна побачити артилерійські установки та гармати, припарковані просто неба. За кілька кілометрів розташоване НВО «Новатор», яке розробляє балістичні ракети «Іскандер». Також спостерігається значне зростання на підприємстві «Волгоград Титан-Барикади», де виготовляють пускові установки для «Іскандерів», та на НВО «Сплав» у Тулі, яке виробляє ракети «Град», «Ураган» і «Смерч».
Виробництво 3 мільйонів артилерійських снарядів на рік вимагає колосальних обсягів вибухових речовин. Завод ім. Свердлова в Дзержинську — найбільший в Росії завод з виробництва вибухових речовин, що виробляє хімікати для снарядів і планерних бомб. За останні місяці кількість активних пристроїв на підприємстві різко зросла.
За словами Джуліана Купера з Бірмінгемського університету, активність також зросла на заводі «Сельмаш» у Кірові, який виготовляє корпуси для боєприпасів.
Росія активно застосовує для атак по Україні іранські дрони-камікадзе Shahed-136. У лютому зафіксовано майже 140 атак щодня, що значно перевищує рівні 2024 року.
Це збігається з різким зростанням активності на заводі в Алабузі (Татарстан), де ці дрони виготовляють, а також на аеропорту Бегішево, розташованому неподалік.
Масштаби нещодавніх будівельних робіт на території заводу в Алабузі видно навіть на супутникових знімках — це свідчить про значне розширення виробництва.
Це не єдині ознаки гіперактивності оборонної промисловості Росії. The Economist також виявив низку інших свідчень. Наприклад, у Бійську, де розташовано завод з виробництва олеуму (компонента для вибухівки) та науково-дослідний центр військового призначення, середній щоденний трафік між житловими районами та зонами з хімічними підприємствами зріс на 19% у 2023 році.
Так званий dwell time — час, який люди проводять в одному місці — зріс на 32% у періоди, пов’язані з другою та третьою змінами.
Застосунок Strava, який фіксує фізичну активність, показав нові кластери пробіжок і поїздок на велосипеді поблизу цих заводів. Це вказує на прибуття нових працівників, що, ймовірно, також пояснює зростання орендної плати за житло на 21% на рік.
У російській промисловості все ще існують обмеження. Торік РФ покладалася на Північну Корею у постачанні значної частини артилерійських боєприпасів, але ці запаси не безмежні.
Згідно з дослідженням Центру відкритих джерел і Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI) в Лондоні, ключові компоненти артилерійського ланцюга постачання — хроміт для стволів і бавовняну целюлозу для пороху — Росії все ще доводиться імпортувати. Але РФ зараз здатна виробляти деякі важливі компоненти у себе вдома, підсумовує The Economist.
