"Єдина україномовна дитина у класі". Діти у школах опиняються у російськомовному середовищі: історія з Києва

Про це у статті для УП.Життя пише консультантка зі стратегічних комунікацій, амбасадорка ефективного читання Надія Потоцька.

Вона зазначає, що на третій рік повномасштабної війни її дитина – єдина українськомовна у класі київської приватної школи.

"Мій 9-річний син Матвій має чудову українську, досить хорошу англійську і до школи не розумів російську. Але два роки навчання – і чую від нього під час ігор окремі слова російською. Хоча школа не має російської, вчителі розмовляють українською, підручники та контент теж українською – діти тотально русифіковані. Ігри на перервах російською, звернення один до одного теж, навіть на уроках діти не дуже переходять.

Для 9-річного Матвія батьки ще авторитет, він дослухається до нас, копіює та транслює наші цінності. Але з кожним роком, що природно, колектив ровесників набуватиме більшого авторитету. Настане момент, коли для Матвія стане надважливо подобатись друзям. А повністю російськомовний дитячий колектив притягне за собою російську", – пише Потоцька.

Вона продовжує, що діти в класі її сина не обирають російську. Вони – дзеркало батьків.

"Їхні російськомовні батьки теж не переходять на українську навіть у стінах школи, дозволяють дітям переглядати російський контент (не російською мовою, саме російський, бо однокласники сина співали російські пісні), формують відповідну мовну норму для своїх дітей. Вони роблять так, щоб для їхнього чада російська (і російське) ставало рідним і базовим за замовчуванням.

Через вибір та дії інших батьків моя українськомовна дитина потрапляє під тиск – мовний, соціальний, культурний", – зазначає комунікаційниця.

Вона наводить такі цифри: 20% дошкільнят українську мову майже не розуміють. Такі дані оприлюднила ГО "Спільномова". Вони провели опитування у садочках та школах Києва. За результатами дослідження серед дітей 5-6 років, 15% дошкільнят активно вживають українську, ще 65% – змішана група: ці діти можуть вживати частину російських і українських слів або переважно послуговуються російською й водночас запозичують якісь українські слова, а 20% дошкільнят українську мову майже не розуміють.

У школі поступово знання надолужують. Дитина починає розуміти, що їй хочуть сказати українською. Але це не означає, що українська для неї стане домінантною, наголошує Потоцька. У Києві в дітей шкільного віку ГО "Спільномова" зазначає про велику проблему, яку поки що ніяк не розв’язують: діти є домінантно російськомовними. Тобто діти постійно перебувають саме в російськомовному середовищі.

"Той факт, що вони навчаються в українських школах, де викладають лише українською мовою, на мовну ситуацію майже не впливає. Адже первинно ми думаємо тою мовою, якою нас виховують батьки і яка є першою.

Шкільні предмети викладаються українською. Дитина, яка погано розуміє мову, зчитує інструкції повільніше, гірше сприймає пояснення вчителя, не може якісно працювати з підручником, писати та креативити. Усе це – системне зниження результатів", – пише Надія Потоцька.

Вона зауважує, що ініціативи держави чи школи, як-от мовні стандарти, українськомовне викладання, патріотичні уроки – працюють лише в тандемі з батьками. Якщо вдома звучить інша мова, інший світогляд, інші наративи – дитина живе у конфлікті. І зазвичай вибирає адаптацію, а не опір. Це означає поступову втрату і мови, і змісту, який вона несе.

Консультантка зі стратегічних комунікацій, амбасадорка ефективного читання Надія Потоцька описує кроки, які мала б зробити держава для збереження української:

1. Інвестиції в українське. Культура на часі як ніколи. Щоб українська ставала популярною серед дітей і підлітків – потрібен контент. А отже, інвестиції в українськомовних блогерів, програми, фільми, літературу.
2. Суворіше блокування російського контенту в інтернеті. Діти досі дивляться російських блогерів, копіюють їх. Тут потрібен і контроль батьків, і робота держави.
3. Кампанії на популяризацію української мови: локальні, національні, під різні ЦА. Це має звучати всюди.
4. Мова держслужбовців. На жаль, досі частина державних службовців (навіть депутатів та міністрів) розмовляють російською. І їм теж би не завадили додаткові пояснення, уроки та рамки.
5. Жорсткіші покарання закладам та інституціям, які не дотримуються мовних правил. Якщо у 2025 бізнес чи організації використовують російську – це позиція, яка шкодить країні.
6. Більше повноважень мовному омбудсмену. Уповноважений із захисту державної мови – важлива і потрібна для захисту мови людина. Але його інструменти обмежені, а це просто унеможливлює нормальний результат. Держава мала б переглянути повноваження омбудсмена, масштабувавши їх.

Також Надія Потоцька публікує низку порад батькам, які стикаються зі схожими проблемами:

1. Публічно говорити. У мовному питанні триває боротьба. І ми її можемо програти. Тож голоси мають звучати від кожного з вас.
2. Тиснути на школи. Адміністрація має формувати мовну політику, проводити збори, говорити з батьками. І не "просити", а чітко артикулювати вимоги до мовного середовища.
3. Підтримувати українськомовних дітей. Це не лише про книжки чи фольклорні свята. Це про середовище підтримки, про спільноти, про групи за інтересами, де українська – мова не "винятку", а сили. Робити клуби, плейдейти, розваги українською.
4. Не мовчати в чатах. Якщо батьки не говорять між собою про мову – це теж форма згоди. Згоди на русифікацію.
5. Розмови з іншими батьками. З позиції вашого болю та страхів, з пропозиціями підтримки.
6. Не критикуйте за суржик та помилки. Постійно повторюю це. Дорослій людині досить важко перейти на мову саме через страх помилок, не збільшуйте його.
7. Контролювати мову на гуртках, клубах та інших заходах. Мені знадобилось 4 місяці, щоб пояснити вчителю танців сина важливість української під час уроків. Не толеруйте російську довкола дитини.