"Гроші мають ходити за рекрутом". Як за допомогою приватної ініціативи можна покращити БЗВП (ПОГЛЯД)
Військовослужбовець і громадський діяч Ігор Луценко порушує питання якості базової загальної військової підготовки. Він пропонує кілька рішень, які могли б покращити вишкіл у війську. Далі пряма мова військового.
Нарікання на якість базової загальновійськової підготовки (БЗВП) ми чуємо постійно і повсюдно. Нарікають на зміст, на форму, на час, на їжу, на якість стрілецької/інженерної/фізичної підготовки.
Наскільки складно покращити БЗВП?
Глянемо з фінансової сторони, чи є тут потенціал. Відкриті джерела містять певні дані з приводу того, у яку суму обходиться підготовка солдата. Сухопутні війська у грудні минулого року нам повідомили, що з розрахунку на одного рекрута:
- на обмундирування виділяється майже 100 тисяч гривень;
- на боєприпаси - 75 727 гривень;
- 5 681 гривня — на продовольство.
Тут явно не все, бо не враховано:
- зарплати інструкторів та іншого персоналу;
- «розхідники» на кшталт матеріалів на такмед тощо;
- спорудження, ремонт та утримання полігонів та місць проживання;
- видатки на логістику;
- ще багато чого.
Цей кошторис у межах 180 тисяч тратиться зовсім не так, як задумано
Крім того, і тут це уже моя (звісно ж!) суб’єктивна думка, що цей кошторис, уже озвучений в рамках 180 тисяч, зовсім не так тратиться, як задумано.
Як правило, значна частина заявленого не видається. Дійсно, є випадки, коли можна отримати нормальний спальник, зимову форму, наколінники-налокітники тощо. Але буває, коли це все не видається, і таких випадків багато. Нагадаю, зараз належного нагляду за дотриманням законодавства в армії немає, тож все на совісті командирів.
Ба більше, якщо ці 100 тисяч віртуально дати в руки рекруту разом з можливістю самому вибирати, від якого постачальника одягу та обладнання можна брати ці товари, то виявиться, що як мінімум придбане буде якіснішим. Про це є відповідна петиція.
Але ще більшу перспективу надає сума в 75 тисяч на набої. Навіть якщо брати ціни на аналогічні набої у роздрібному ринку, то це, грубо кажучи, 1800-2000 пострілів. Мені невідомі навчальні центри, де у потоку рекрутів є такий настріл. Радше мова може йти про цифри на порядок менші. На порядок — це у 10 разів, якщо хто не в курсі.
Тільки глянувши на оці статті витрат, можна побачити, що внаслідок невеликих управлінських рухів якість БЗВП може зрости значно навіть за такі самі кошти.
Потрібно дати можливість керованим досвідченими ветеранами приватним навчальним центрам навчати рекрутів
Але тут напівміри не потрібні. Потрібно дати можливість керованим досвідченими ветеранами приватним навчальним центрам навчати рекрутів. За принципом, який зараз реалізовано в медицині «гроші ходять за пацієнтом» — гроші мають ходити за рекрутом.
Читайте також: «Десна» і досі не спроможна навчати інструкторів. Це профанація і годівничка для всієї вертикалі підготовки, — Донік
Бо зараз ми маємо стандартну ситуацію неефективного державного менеджменту. Коли рекрутам штампують військову професію «піхотинець» без справжніх навичок стрільби, такмеду тощо. І потім у тих же напівлегальних приватних навчальних центрах, або на власній базі фронтовим частинам доводиться донавчати бійців сучасній війні. Відволікаючись від основної бойової роботи, тратячи час і ресурси. Котрі перед цим держава виділила, але не змогла як слід застосувати.
А буває ще гірше — коли командир діє формально і посилає цих по факту недонавчених та ненатренованих людей у бій, дивлячись виключно на запис про БЗВП у військовому квитку. І хто такого командира у нас покарає на цьому світі?
До сфери БЗВП слід допустити приватну ініціативу
На скромну думку автора цих рядків, армія теж може чудово тренувати. Але слід влаштувати конкуренцію з об’єктивним контролем як між самими центрами, де проводять БЗВП, і допустити сюди приватну ініціативу.
Приватники, я впевнений, якщо покажуть хороші результати, зможуть залучити спонсорські кошти і тим самим ще покращити підготовку. І, крім того, є перспектива продавати наш бойовий досвід іноземцям із союзних країн. На жаль, зараз БЗВП у його нинішній версії це одна з найпотужніших причин для того, що іноземцям до нас не хочеться йти.
Але ніхто нам не заважає зробити цю підготовку якісною, просувати її як послугу на міжнародному ринку, тим самим здобуваючи і додаткові кошти, і престиж та вплив нас як країни. Якщо підійти до цього з розумом, Україна може стати номер 1 на світовому ринку підготовки солдатів, бо такого досвіду, як у нас, крім наших ворогів, ні у кого немає.
