Чому собаки виглядають і поводяться так само, як їхні господарі, — дослідження
Команда вчених з Німеччини у своєму дослідженні підтвердила поширене твердження, що собаки схожі на своїх власників.
Дослідження опубліковане в журналі Personality and Individual Differences, пише The Economist.
Науковці проаналізували наявні дослідження, що демонструють подібності між собаками та їхніми власниками. Одним із напрямів є зовнішність. Численні дослідження останніх десятиліть показали, що люди дійсно можуть співвідносити фотографії собак з їхніми господарями частіше і надійніше, ніж це було б можливо за допомогою одних лише здогадок.
Деякі джерела подібності очевидні: наприклад, жінки з коротким волоссям частіше обирають собак із короткими вухами, а ті, хто має довге волосся — довговухих псів. Люди з вищим індексом маси тіла частіше мають собак із зайвою вагою. Інші зв’язки менш очевидні — одне дослідження показало, що людей і їхніх собак можна правильно поєднати лише за фотографіями очей.
Схожа тенденція може проявлятися і в невидимих характеристиках — рисах особистості. Наприклад, інтроверти мають собак, які більше нервують у присутності незнайомців; люди з високим рівнем невротизму частіше мають агресивних домашніх улюбленців; сумлінні власники тримають мотивованих та легких у дресируванні собак. Ті ж, хто обирає потенційно небезпечні породи, частіше мають високі показники таких рис, як жага до гострих відчуттів і психопатія.
"Що відбувається? Психологи вже десятиліттями знають, що люди надають більшої цінності стосункам із тими, хто схожий на них за зовнішністю або поведінкою — і, схоже, це саме стосується й собак. Жінки з коротким волоссям, наприклад, вважають породи з короткими вухами, такі як сибірський хаскі чи басенджі, дружнішими та розумнішими. Жінки з довгим волоссям так само високо оцінюють породи з довгими вухами, як-от біглі чи спрінгер-спанієлі", — йдеться у матеріалі.
Феномен відповідності характерів виявляється складнішим, ніж феномен відповідності зовнішності. Замість того, щоб люди просто обирали собаку, який, на їхню думку, відповідає їхній особистості, настрій і поведінка власника можуть з часом впливати на собаку та формувати його — і меншою мірою навпаки.
Наприклад, перебування поруч із менш впевненими в собі людьми може зробити собаку нервовішим, тоді як тривожний собака може посилити занепокоєння власника.
Подібний вплив виявлено й у взаєминах між людьми. "Подружні пари з часом стають більш схожими одна на одну", — каже співавторка дослідження Яна Бендер, докторантка Інституту геоантропології імені Макса Планка в Єні.
Існують й інші паралелі з людськими стосунками. У своєму дослідженні Бендер опитала власників собак-поводирів про те, що працює, а що ні. Серед тих, хто відчував несумісність зі своїм собакою, були власники, які сказали, що мали кращі стосунки з колишнім псом. Інші сказали, що їхній песик не любить ту саму музику, що й вони. А хтось сказав, що їхній собака занадто педантичний.
