У ЗСУ бракує довіри між деякими ланками та чіткого розмежування відповідальності, — генерал США Маккірнан
У Збройних силах України мало довіри між штабами тактичного й оперативного рівнів та міжвидовими формуваннями. Про це в інтерв'ю ZN.ua заявив чотиризірковий американський генерал у відставці, колишній командувач військ США в Афганістані Девід Маккірнан. Texty.org.ua наводять відповідний фрагмент розмови.
— Які висновки ви можете зробити після візиту в Україну? Що вас вразило позитивно, а що негативно?
— Під час двох візитів до України я відчув непохитну волю українських солдатів і командирів боротися з усією майстерністю, ініціативністю та відвагою стільки, скільки буде потрібно. У багатьох аспектах це перетворилося на війну дронів.
Застосування БпЛА українською стороною є надзвичайно ефективним для наведення, розвідки та логістичного забезпечення. Проте постійно виникають технологічні виклики, пов’язані з адаптацією контрзаходів і контрконтрзаходів. Це перетворюється на цикл «дія — реакція — протидія».
В армії США ми намагаємося дотримуватися певних принципів лідерства, відомих як «Командування місії» (Mission Command), у кожній операції. Принцип, який я вважаю найважливішим для успішного виконання місії, — це взаємна довіра.
На мою думку, довіра є на тактичному рівні, але її значно менше між штабами тактичного та оперативного рівнів. Це також стосується міжвидових формувань, що призводить до недостатньої синхронізації дій між армійськими підрозділами, морською піхотою, десантно-штурмовими військами, підрозділами БпЛА та Повітряними силами.
— Ви багато років керували великими військовими з’єднаннями, зокрема в бойових умовах. Як ви оціните керованість і загальну структуру Збройних сил України? В чому потрібні вдосконалення та які?
— Єдине, що я хотів би запропонувати, — чіткіше розмежування ліній командування, відповідальності та підзвітності між «структурами генерування сил» та «операційними силами».
«Структури генерування сил» — це Генеральний штаб і командування видів, єдиним завданням яких є рекрутинг, навчання та забезпечення боєздатних підрозділів для штабів, що безпосередньо керують бойовими діями. «Операційні сили», своєю чергою, інтегрують ці навчені та боєздатні підрозділи у свої зони відповідальності.
Під «операційними силами» я маю на увазі штаби корпусів, що формуються, й підрозділи нижчого тактичного рівня. Чітке розмежування відповідальності за забезпечення військами та їх застосування також зменшить проблему надмірної кількості командувань і штабів, які віддають оперативні накази та вказівки, що часто призводить до плутанини й неузгодженості під час операцій.
— Як ви оцінюєте створення в українській армії корпусів? Які зміни це принесе й наскільки швидко?
— Я вважаю, що за умови належного ресурсного забезпечення нових штабів корпусів та оптимального визначення їхньої сфери контролю це забезпечить Збройним силам України ефективне управління та командування на оперативному рівні.
Хоча реорганізація командних структур під час активних бойових дій є складним завданням, зараз, можливо, найкращий час для цього. Війна стає каталізатором для оптимізації чіткої вертикалі командування й управління. Поступове цілеспрямоване створення штабів корпусів та забезпечення їхньої ефективної структури сприятиме підвищенню узгодженості операцій.
