Україна стає «сталевим дикобразом». Як розвивається українська оборонка, — The Economist

Найкращий спосіб гарантувати безпеку України — це забезпечити, щоб вона була озброєна до зубів, незалежно від того, припинено вогонь чи ні. З цією метою 19 березня Європейська комісія окреслила "стратегію дикобраза" для України, що складається з двох частин.

По-перше, Європа закупить більше боєприпасів і систем озброєння для України, в тому числі критично важливі ракети для протиповітряної оборони. По-друге, вона стимулюватиме українську оборонну промисловість, що називається "найефективнішим і найдешевшим способом підтримки військових зусиль України". Цей план є дітищем Каї Каллас, експрем'єр-міністра Естонії, яка зараз є провідним дипломатом Європейського Союзу. Вона хоче подвоїти військову допомогу Україні цього року до 40 млрд євро.

Аргументи на користь інвестування у зброярську промисловість України є переконливими. За радянських часів Україна була великим виробником озброєнь, але після здобуття незалежності в 1991 році ця галузь практично занепала. Втім, існувала інженерна база і процвітаючий новий технологічний сектор, на який можна було спиратися, коли три роки тому Росія розпочала повномасштабне вторгнення.

Україна мала підґрунтя: потужний виробничий сектор і безліч інженерних шкіл та університетів, з яких люди з вузькоспеціалізованими знаннями перейшли в оборонну сферу, каже Андрій Загороднюк, ексміністр оборони, який очолює київський Центр оборонних стратегій. "Починаючи з 2022 року, розвиток був надзвичайно активним. Відбувається постійний інноваційний процес", — додає він. Якщо на Заході закупівля озброєнь зазвичай триває роками, то в Україні ідея може перетворитися на зброю в руках солдата за кілька місяців.

Торік українські збройові компанії виробили озброєння на суму $10 млрд, згідно з березневим звітом Українського інституту майбутнього (УІМ). Це втричі більше, ніж у 2023 році, і вдесятеро більше, ніж у 2022-му. На понад 800 приватних і державних підприємствах оборонного сектору працює 300 000 кваліфікованих працівників.

Олександр Камишін, який курує оборонну промисловість у президента України Володимира Зеленського, каже, що цього року виробництво становитиме близько $15 млрд, але сектор має потенціал для виробництва на близько $35 млрд. Стримуючим фактором є лише брак коштів, з яким, як він сподівається, допоможуть союзники.

Незрозуміло, яка частка потреб збройних сил України задовольняється за рахунок місцевого виробництва. У звіті УІМ йдеться про 30%, але Загороднюк вважає, що ця частка ближча до 50%.

Що не викликає сумнівів, так це те, що виробництво неухильно зростає, попри постійні російські обстріли заводів. "Деякі об'єкти зазнали ударів по п'ять і більше разів, — каже Загороднюк. — Але вони виживають". Заводи роззосереджені по країні, що робить їх стійкими до атак.

Читайте також: Еволюція FPV-дронів. Які інновації з’явились упродовж повномасштабної війни

Україна планує випустити 5 мільйонів FPV-дронів, які домінують на полі бою, порівняно з 2 мільйонами минулого року. Вона має на меті створити 30 000 більших дронів дальнього радіуса дії, які можуть завдавати ударів в глибині Росії. А президент Зеленський поставив за мету створити 3 000 сучасних крилатих ракет, таких як нові "Довгий Нептун" з дальністю польоту 1000 км (одна з них нещодавно вразила нафтопереробний завод у Криму), а також "ракети-дрони", як-от "Паляниця" з турбореактивним двигуном.

Читайте також: «Пекло» та інші розробки. Як Україна розгорнула виробництво малих крилатих ракет

Україна також випробовує свої власні балістичні ракети на російських цілях; вони надзвичайно швидкі і тому їх важче перехопити. Фабіан Гофман, експерт з ракетних технологій, вважає, що ці цифри для великих ракет можуть бути амбітними.

Інновації зробили українські технології радіоелектронної боротьби передовими. Ніко Ланге, колишній чиновник Міністерства оборони Німеччини, вважає, що її можливості зараз випереджають можливості як російських, так і західних систем. Одним з нещодавніх успіхів стала РЕБ Lima, яка глушить систему наведення російських планерних бомб, що руйнують українські оборонні позиції.

Україна також нарощує виробництво традиційних озброєнь. Торік вона відправила на фронт понад 2,5 мільйона артилерійських і мінометних снарядів завдяки партнерству з норвезькою компанією Nammo і франко-німецькою фірмою KNDS. (Багато мінометних снарядів українського виробництва, однак, мали серйозні проблеми з якістю.) Щомісячне виробництво самохідної гаубиці "Богдана" прискорилося з шести до близько 20 одиниць. Це втричі швидше, ніж французька фірма Nexter виробляє свої дорожчі гармати "Цезар". За умови більшого європейського фінансування виробництво "Богдани" може подвоїтися.

Проте існують значні прогалини в тому, що Україна може виробляти, що робить спільні підприємства з європейськими та американськими компаніями життєво важливими. Шасі для бронетехніки, необхідної для доставки військ на передову, все ще доводиться імпортувати. Німецький оборонний гігант Rheinmetall нещодавно відкрив перший з двох заводів в Україні для виробництва своєї бойової машини піхоти Lynx.

Іншим важливим завданням є зменшення залежності України від західних систем протиповітряної оборони, особливо американських. За словами Загороднюка, потреба в них "настільки велика, що її неможливо задовольнити за рахунок імпорту". У січні головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський підтвердив, що Україна розробляє систему, здатну збивати балістичні ракети. Спільне підприємство з французькою компанією Thales, яка є частиною консорціуму, що створює систему протиповітряної оборони SAMP-T, забезпечить доступ до передових радарів та оптоелектроніки.

Читайте також: Українські зброярі створили новий гранатомет: що собою являє AGL-53 (ФОТО)

Прямим європейським інвестиціям в українські оборонні компанії перешкоджає заплутана правова система країни та низький кредитний рейтинг. Ланге вважає, що інвестиції мають йти в більш динамічні приватні компанії, а не в державні підприємства. Ланцюги поставок українських компаній також мають проблеми. Фабріс Потьє, колишній директор з питань політики і планування НАТО, занепокоєний їхньою залежністю від китайських комплектуючих для безпілотників. За його словами, Європа має забезпечити українців "оптикою, гіроскопами, датчиками і контролерами польоту".

Водночас Загороднюк вважає, що Європа могла б дати Україні перевагу над Росією, надіславши їй передові верстати, компоненти та програмне забезпечення. Найшвидший спосіб доставити обладнання до рук українських бійців, на думку майже всіх, — це "данська модель". Україна визначає пріоритети, Данія платить, а данські експерти оцінюють постачальників і контролюють виконання замовлення.

Читайте також: Тринога-мортира та універсальна стійка. До війська допустили піхотні пристрої від українських зброярів (ФОТО)

Торік данці купили 18 гаубиць "Богдана", які одразу ж були передані українським збройним силам. За цим послідувало фінансування далекобійних безпілотників та ракетних систем. Фінансування включало 125 млн євро з Данського національного фонду допомоги Україні, 20 млн євро від Швеції, 2,7 млн євро від Ісландії та 390 млн євро у вигляді відсотків, отриманих від заморожених російських активів. 3 квітня Данія пообіцяла виділити ще 264 млн євро. Україна сподівається, що цього року вдасться знайти щонайменше 1 млрд євро для цієї ініціативи. Камишін каже, що "п'ять з гаком" європейських країн зараз використовують данську модель.

На жаль, план Каї Каллас провалився на європейському саміті 20 березня. Дехто звинуватив її в тому, що вона не змогла провести дипломатичну роботу, щоб дістати попередню згоду лідерів. Зрештою, план був урізаний: 5 мільярдів євро мають бути витрачені на боєприпаси. Каллас сповнена рішучості відродити цей план. Якщо їй це не вдасться, Європа відкине найшвидший і найефективніший спосіб для України захистити себе.

ОВТ виробництво зброї опк україна-європа українська зброя