DOGE по-українськи. Навіщо бізнес виступає проти держави?
Одним з яскравих облич адміністрації Трампа є Ілон Маск і його DOGE. Що ми бачимо? Бажання знищити державні інституції, зневагу до громадянського суспільства, негативне ставлення до змін клімату і природоохорони, купівлю голосів на виборах.
І це ще не повний список. Ще є відверта брехня та маніпуляції для просування своїх тез через свої сторінки в соціальних мережах. І тут Маск використовує свій образ бізнесмена-інноватора.
Звісно, зовнішня політика нової влади США викликає справедливе обурення більшості українців. А що із внутрішньою? Виглядає, що багато кому в Україні вона до вподоби.
Бо у нас теж є IT-бізнесмени, які намагаються взяти під контроль політичну систему. Звісно, роблять вони це не просто так, а щоб захистити інтереси свого бізнесу. Тобто по суті – свої власні.
Прикладом є кампанія в підтримку законопроєкту №12089. Того самого, який фактично узаконює проведені в минулі роки дерибани лісів та узбереж, в тому числі часів Януковича та Черновецького.
Спочатку, щоб підготувати інформаційне поле, торік через Telegram-канали була проведена масштабна лобістська кампанія.
У результаті за законопроєкт №12089 проголосували аж 273 депутати.
Звісно, узаконення дерибанів викликало обурення в суспільстві, і швидко були зібрані 25 000 підписів під петицією з вимогою ветувати №12089.
Тому лобісти запустили свою інформаційну кампанію, в підтримку підписання законопроєкту.
Цілком зрозуміло й очікувано, що тут включилися такі забудовники, як Ігор Ніконов чи Ігор Мазепа.
А от що здивувало – це те, що до кампанії на боці забудовників долучилися і представники сучасних бізнесів, які є популярними в українському суспільстві. Засновники та власники Monobank, Нової Пошти, Ajax Systems, SoftServe, MacPaw.
Така кампанія цілком у стилі Маска. Бо тут є всі класичні кліше та дії.
Про корупціонерів, які організували кампанію проти чесних забудовників. Про «комуністів», які заважають розвитку. Про «гранди» (саме так, через «д») та продажних активістів. Купівля Telegram-реклами в анонімних каналах.
Хоча проти №12089 виступили провідні українські громадські організації. Природоохоронні, антикорупційні, пам’яткоохоронні. Проти і безліч лідерів громадської думки. Військові, історики, архітектори, актори, музиканти тощо. Це як виходить, всі вони продались корупціонерам?
Тому наратив лобістів №12089, що цей закон блокують ті, хто зацікавлений у схемах, не витримує критики.
З боку лобістів звучить і відверта брехня про зміст проєкту.
Наприклад, перша теза авторів, що закон “не поширюється на землі критичної інфраструктури, об’єкти оборони, культурної спадщини чи природно-заповідного фонду.”
Хоча не поширюється лише аж одна стаття з усього проєкту і фактично повертати назад держава ці землі так само не зможе.
Теза друга про “забезпечення 10-річного строку для перевірки законності набуття майна (що значно більше за звичні 3 роки)”. Насправді ж зараз такі строки взагалі необмежені
І це не лише позиція громадянського суспільства. Таке буває зовсім нечасто, але таку саму позицію щодо ветування №12089 має і виконавча влада. Міноборони вважає, що закон №12089 суттєво ускладнить і навіть унеможливить повернення майна і земель оборони. Міндовкілля наголошує, що закон не лише призведе до знищення лісів, заповідних територій і водного фонду, а й унеможливить виконання Україною природоохоронних директив ЄС.
Навіть у Мінкульту є своя позиція, бо закон не дозволить забезпечувати збереження історичних пам'яток та культурних цінностей, а Мін'юст наголошує, що законодавча ініціатива порушує цілих 4 статті Конституції. І як наслідок громади будуть позбавлені права на повернення земель, які були у них вкрадені порушниками законів. Проти виступив і Офіс Генерального прокурора, і Фонд державного майна, і Держлісагентство, і судді Верховного суду.
Виходить, по логіці лобістів №12089, всі ці державні інституції розбираються у своїх профільних питаннях гірше чим, забудовники?
Найбільш цинічним є те, що якщо відкрити сайти вищезгаданих компаній, то там ви не побачите інформації про підтримку дерибану земель.
Там є звіти зі сталого розвитку (де один з пунктів взагалі-то збереження екосистем), декларації про екологічність. Якісь там акції з прибирання сміття чи висадки дерев. Виходить, на сайтах компаній є фасадні цінності. Тобто вони заявлені, але зовсім не дотримуються власниками бізнесу.
А навіщо ж тоді це? Тут все просто, щоб вести бізнес на ринках ЄС, отримувати кредити та інвестиції треба розповідати, що ти дружній до довкілля. А всередині України можна діяти зовсім навпаки?
Наразі петиція про ветування №12089 набрала понад 25000 голосів і найближчими днями варто очікувати рішення президента.
І це рішення не лише про захист природи чи історичної спадщини.
Воно покаже, куди ми рухаємось: до правової держави, де є відповідальність за свої дії, закон, громадянське суспільство, чи до техноавтократії, де все вирішує той, в кого більше грошей.
