Україна повертає собі ініціативу і додає жару Кремлю. The Economist про зустріч у Джидді
Україна сподівається, що її пропозиція про припинення вогню змінить ситуацію з Росією, аналізує результати переговорів у Джидді The Economist. Нижче скорочений переклад статті.
На полі бою Україна вже не раз перетворювала катастрофу, що насувалася, на частковий успіх у боротьбі з Росією. Вона здійснила подібний подвиг у дипломатичній сфері 11 березня, коли в принципі погодилася на американську пропозицію про «негайне» 30-денне припинення вогню.
Зобов'язання припинити бойові дії — якщо Росія також погодиться — було достатньо, щоб розблокувати потік американської зброї і розвідданих. Це також може переломити ситуацію в Кремлі. «Ми передамо цю пропозицію росіянам і сподіваємося, що вони скажуть «так» миру», — сказав державний секретар США Марко Рубіо. — М'яч тепер на їхньому полі».
Обстановка для примирливої зустрічі — на нейтральній території в Джидді, з саудівськими посередниками — більше підходила для переговорів між суперниками, ніж між позірними союзниками у тривалій війні. Але віддаленість від гарячкової політики Вашингтона могла допомогти, враховуючи напруженість у таборі Трампа щодо напряму його зовнішньої політики «Америка понад усе». Якщо розрив у Білому домі був значною мірою справою рук Джей-Ді Венса, віцепрезидента з історією зневаги до України, то залатування тріщини залишилося за Рубіо та радником з національної безпеки Майком Волцем, обидва з яких є яструбиними консерваторами старого зразка. Рій безпілотників, запущений проти Москви за кілька годин до початку переговорів, який, за словами України, серед інших цілей вразив нафтопереробний завод, не зірвав дискусії.
Читайте також: Які стратегічні об'єкти РФ уразили Сили оборони в ніч на 11 березня
Переговори в Джидді тривали кілька годин. За словами учасників, українці почали з ідеї президента Зеленського про часткове припинення вогню. Американці відповіли ідеєю повного припинення вогню, обмеженого першими 30 днями, яке може бути продовжене за згодою обох сторін. Після консультацій з Зеленським українці погодилися. Після цього розмова перейшла до відновлення військової допомоги та обміну розвідданими. За кілька годин американський генерал підтвердив, що підтримка буде відновлена, згадував один з учасників зустрічі, полковник Павло Паліса, заступник голови Офісу президента України.
Про що ще було домовлено, якщо це взагалі було домовлено, було мало деталей. У спільній заяві сказано, що обидві сторони обговорили «важливість зусиль з надання гуманітарної допомоги як частини мирного процесу, особливо під час вищезгаданого припинення вогню, включаючи обмін військовополоненими, звільнення затриманих цивільних осіб і повернення примусово переміщених українських дітей».
Обидві сторони також заявили, що «якнайшвидше укладуть всеосяжну угоду про розробку критично важливих мінеральних ресурсів України з метою розширення української економіки та гарантування довгострокового процвітання і безпеки України». Нарис цієї угоди мав бути підписаний на злощасній зустрічі в Білому домі. Тепер сторони прагнуть до повної угоди, що налічує сотні сторінок. Деталі залишаються незрозумілими, але Трамп представив її і як відплату за минулу американську підтримку України, і як неявну гарантію того, що Америка буде захищати свої економічні інтереси в цій країні.
Досі Зеленський опирався будь-якому припиненню вогню без чітких американських гарантій безпеки, побоюючись, що Росія скористається припиненням бойових дій для переозброєння і нападу в майбутньому. Волтц сказав, що гарантії обговорювалися, але не надав жодних подробиць.
Як реагують на переговори
Велика Британія і Франція привітали угоду в Джидді. 11 березня президент Франції Еммануель Макрон прийняв військових керівників з понад 30 країн, щоб допомогти «визначити надійні гарантії безпеки» для України.
Найімовірнішим варіантом є запропоновані європейські сили «стримування», можливо, чисельністю 20 000-30 000 осіб, які будуть розгорнуті в Україні, якщо буде досягнуто тривалого припинення вогню.
Навіть якщо серед них не буде військ США, Британія наполягає на американській «підтримці», тобто певних гарантіях того, що Сполучені Штати допоможуть захистити європейців, якщо вони зазнають нападу з боку Росії. Франція, однак, здається, готова прийняти більший ступінь ризику, задовольняючись обіцянкою військової підтримки, такої як повітряні перекидання і дозаправка літаків у повітрі. Багато з цього буде предметом майбутніх дискусій. Рубіо сказав, що пріоритетом є забезпечення припинення бойових дій. «Ми вважаємо, що завжди легше вести переговори про припинення війни, коли люди не стріляють один в одного».
Ерік Чіарамелла з американського аналітичного центру Carnegie Endowment for International Peace стверджує, що угода в Джидді є кращою, ніж Україна могла очікувати: «Чисте припинення вогню йде на користь українцям. Це дало б їм час відпочити, і потенційно може поставити Росію на задній план». Понад те, зазначає він, Україні не довелося йти на поступки, навіть якщо в останні тижні Трамп, здається, передчасно поступився Росії важливими пунктами: наприклад, заявивши, що Україна не поверне всі свої втрачені території, і виключивши її надії на вступ до НАТО.
Зараз усі погляди будуть прикуті до президента РФ Володимира Путіна, який висунув широкі умови для завершення трирічної війни. Вони включають більше, ніж просто припинення вогню на нинішніх лініях. Він хоче анексії чотирьох українських областей, нейтралітету України, скорочення її збройних сил і усунення «першопричин» конфлікту, що означає відступ сил НАТО з більшої частини Східної Європи. Росія також відкинула розгортання європейських сил в Україні.
З його військами, які просуваються вперед і намагаються витіснити Україну зі шматка російської території в Курській області, Путін може бути не готовий до припинення вогню. Однак, якщо він відкине американську пропозицію, він ризикує підштовхнути симпатизуючого йому Трампа до більшої підтримки України. Принаймні, на це сподіваються Україна та її друзі. «Якщо вони скажуть «ні», тоді ми, на жаль, дізнаємося, що є перешкодою на шляху до миру», — сказав Рубіо.
Попри це, процес залишатиметься вразливим до чергових перепадів настрою Трампа. Мало що може зупинити його від того, щоб знову звинуватити Україну як непоступливу сторону, коли виникне наступна проблема.
Утім, наразі Україна перебуває в кращому становищі, ніж після злощасної зустрічі в Білому домі, і, схоже, повернула собі певну ініціативу.
