ЗСУ переходять на корпусну систему: які тут переваги та виклики,— Мік Раян
3 лютого головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що триває реформа організаційної структури війська і розпочалася реалізація заходів з переходу на корпусну структуру. Генерал-майор австралійської армії у відставці, дослідник війни Мік Раян проаналізував рішення України перейти на корпусну систему. Texty.org.ua публікують ключові висновки експерта зі статті, перекладеної iPress.
Це крок, який може розв'язати деякі поточні проблеми командування і управління на полі бою. Але це також створює певні проблеми, які необхідно буде вирішити, якщо Україна хоче зробити ці бойові корпуси повністю ефективними.
Перш ніж розпочати розгляд ключових питань, пов'язаних з формуванням більшої кількості корпусів, я хочу зробити застереження: ці корпуси, схоже, будуть об'єднаннями кількох бригад. Як такі, українські армійські корпуси будуть більше схожі на великі дивізії, ніж на корпуси, які колись могли бути у НАТО.
Виклики перед Сухопутними військами. П'ять ключових проблем
Перше питання полягає в тому, що хороший корпус, навіть якщо він не є доктринальним корпусом НАТО, повинен мати підрозділи корпусного рівня для формування поля бою і майбутніх операцій, розподілу основних зусиль, закріплення успіху і забезпечення різних елементів поточної боротьби. У нинішніх умовах це включає РЕБ, інженерні війська, вогневу складову, інформаційні операції, логістику, розвідку і безпілотники. Доктринальна роль штабу корпусу полягає в тому, щоб зосередити зусилля на формуванні бойового простору, щоб забезпечити основу для успішного виконання місії підпорядкованими йому формуваннями. Чи матиме новий корпус засоби для виконання цієї ролі?
Друге питання полягає в тому, що на рівні корпусного ешелону існує потреба у висококваліфікованих кадрах для планування майбутніх операцій, інтеграції та управління поточними операціями, забезпечення життєдіяльності з'єднань і здійснення необхідної координації вгору і вниз по ланцюгу командування. Планування корпусу – це не планування "великої бригади", це непомітна і дуже затребувана навичка. Чи матиме штаб корпусу такі кадри і хто готуватиме постійний резерв штабних офіцерів, необхідних для заповнення двадцяти чи більше нових штабів корпусів?
Наступний виклик полягає в тому, що корпуси все ще є "високотактичними" організаціями. Яким буде зв'язок між ними і генеральним штабом, чи нинішня структура штабів над бригадами залишиться незмінною?
За даними MilitaryLand, багато існуючих штабів вищого ешелону будуть розформовані. Всі наявні корпуси будуть реструктуризовані в бойові корпуси, які перестануть бути виключно адміністративними одиницями в тилу. Оперативно-стратегічні групи (ОСГ), оперативно-тактичні групи (ОТГ) і тактичні групи (ТГ) будуть розформовані, а корпуси в кінцевому підсумку візьмуть на себе контроль над лінією фронту.
Якщо формування корпусів стане просто перейменуванням існуючого "надбригадного ешелону", без змін у ресурсному забезпеченні чи оперативному підході, важко уявити, як ця ініціатива змінить перспективи України на полі бою.
Чи є 25 (з гаком) армійських корпусів, що підпорядковуються безпосередньо Генеральному штабу Збройних сил України, гарною ідеєю, ще належить з'ясувати. Українці все ще можуть виявити, що між Генштабом і корпусом потрібен проміжний ешелон.
Ще одним питанням для нового корпусу буде підкріплення та особовий склад. Це було значним викликом для українських Сухопутних військ щонайменше протягом року. Нещодавня стаття Tatarigami висвітлила деякі з основних проблем, з якими стикаються українські Сухопутні війська, серед яких: нестача піхоти, структурні недоліки і неправдиві звіти деяких командирів.
Статтю можна прочитати тут: Чому Україна втрачає позиції? Глибокий аналіз воєнних проблем у 2025 році
З огляду на це, чи матиме новий штаб корпусу достатній рівень повноважень щодо доступу до підкріплень і їх розподілу, а також щодо використання спеціальних або ситуативних резервних сил?
По-п'яте, і нарешті, ключове значення має керівництво корпусом. На жаль, війна має тенденцію змінювати лідерів так само, як і солдатів на передовій. Правильні люди, які командуватимуть цими новими корпусами, матимуть вирішальне значення для їхнього успішного формування, проведення операцій і забезпечення життєдіяльності в майбутньому.
Я не сумніваюся, що українці мають талант для цих призначень, але відбір і розвиток наступних поколінь командирів корпусів є важливим інституційним завданням. І ми не повинні вважати, що хороші командири бригад автоматично стануть хорошими командирами корпусів. Це хороша основа, але не кожен офіцер здатен зробити такий великий крок уперед. Цей процес відбору командного складу буде першочерговим завданням для командувача Сухопутних військ і головнокомандувача.
Які можливості відкриває реорганізація
З історії ми знаємо, що добре керований корпус може дуже, дуже сильно зашкодити ворогу на тактичному і навіть оперативному рівнях. Останнім прикладом руйнівної сили сучасного бойового корпусу, особливо коли він має ще й повітряну міць, була війна у Перській затоці 1991 року, коли наступ проводився трьома корпусами (XVIII повітряно-десантний корпус, VII корпус і оперативно-тактична група морської піхоти США у складі двох дивізій морської піхоти і однієї армійської бригади). Схема маневру показана нижче.
У своїй книжці, написаній у співавторстві з Томом Кленсі про війну у Перській затоці, що має назву "У шторм", командир VII корпусу генерал Фред Френкс-молодший наприкінці написав, що "сухопутна війна змінюється. Вона завжди буде змінюватися".
З 1991 року і з того часу, як генерал Френкс написав ці слова, багато що змінилося.
Розмір армій значно зменшився, а нові доступні технології значно покращили сухопутні й об'єднані мережі, боротьбу з розвідкою, високоточні удари, підготовку і життєзабезпечення. Останнім часом значний вплив безпілотників і зростаючий вплив прийняття рішень за допомогою штучного інтелекту змушує адаптувати тактику, підготовку і організацію на полі бою і за його межами.
Хоча Україна, можливо, не формує і не має численних дивізій у своєму новому корпусі й не має панування в повітрі, яке ми спостерігаємо у сучасних операціях США, їй необхідно буде перейняти деякі способи мислення і оперативні підходи, характерні для корпусних операцій.
Отже, українці мають можливість потенційно допомогти визначити, як може виглядати бойовий сухопутний корпус ХХІ століття. Для більшості західних армій цей ешелон (чи то невеликі корпуси, чи то великі дивізії) буде тим, що вони створюватимуть на початку наступної війни.
Ще однією можливістю штабу українського армійського корпусу може стати краща підготовка поля бою для проведення операцій на рівні бригад. Принаймні теоретично, роль штабу корпусу і корпусного ешелону полягає в тому, щоб передбачати майбутні операції і здійснювати необхідне формування, визначення пріоритетів і підтримку підпорядкованих йому формувань. Чи буде це так у випадку з новим корпусом в українських Сухопутних військах і Національній гвардії, ще належить з'ясувати.
Нарешті, формування корпусів може забезпечити рівень стандартизації та ефективності ешелону "вище бригади", якого немає в нинішньому підході до оперативно-стратегічних груп, оперативно-тактичних груп і тактичних груп. Наявність стандартних оперативних процедур для цих нових армійських корпусів і корпусів Національної гвардії, стандартних корпусних підрозділів, стандартизованої підготовки особового складу і процесу відбору командирів може забезпечити ефективність і оперативне вдосконалення українських Сухопутних військ, чого не було в попередній структурі командування і управління.
