Хто такий Сергій Биков і чому призначення його керівником одного з державних страткомів викликало хвилю критики

Про це пише Детектор медіа.

Одразу після цієї новини багато медійників писали, що ця людина має сумнівне минуле, зокрема працювала на Медведчука. Сам Биков назвав це скоординованою атакою та заперечував роботу на зрадника, мовляв, його несправедливо оббріхують. Але вже на наступний день міністр культури та стратегічних комунікацій повідомив: Бикова звільнено, що підтвердив і сам Биков у коментарі ДМ.

Хто такий Биков

Сергій Биков у власному резюме, яке є в розпорядженні «ДМ», пише, що свій трудовий шлях він почав ще у 2007 році та працював фотокореспондентом. Але не уточнює де. А у великому дописі, опублікованому 7 грудня, в якому він заперечував співпрацю з Медведчуком, він пише, що почав працювати у 14 років, це був видавничий проєкт його батька — Сергія Бикова-старшого — українсько-німецький  журнал «Partnerschaft-Партнерство». У 2010-му він саме від цього журналу значиться у списку акредитованих журналістів на пресконференцію тодішнього президента Віктора Януковича. Про це, до речі, згадував і журналіст Олексій Братущак у 2018 році у своєму блозі для «Української правди», який він присвятив Бикову. Братущак навіть знайшов три короткі публікації, які створив Биков протягом травня–липня 2008 року.

У 2009–2011 роках, повідомляв Биков у резюме, він у журналі батька вже обіймав посаду редактора відділу «Політика». Йому тоді мало бути заледве 16 років.

Батько Сергія Бикова свого часу очолював Львівське обласне фінансове управління, потім — валютно-кредитну раду при Кабінеті Міністрів України, був радником президента УСПП Анатолія Кінаха. До своєї смерті у 2021 році він також був видавцем журналу «Partnerschaft-Партнерство».

З 2011 по 2015 роки Сергій Биков працював радником голови правління в ГО «Інститут української політики» Костя Бондаренка, багаторічного промедведчуківського політкоментатора. Ще одним із керівників цієї ГО є Микола Спірідонов, який також був завсідником каналів Віктора Медведчука.

У 2015-2016 роках, як ідеться в резюме Бикова, він працював політичним консультантом «опозиційного уряду». У своєму дописі він пише, що в той період «співпрацював із командою Бориса Колеснікова як політичний консультант».

Саме в той період колишній віцепрем’єр в уряді Миколи Азарова Борис Колесніков, який очолював «Опозиційний блок», називав себе прем’єр-міністром так званого опозиційного уряду і готував свій проєкт змін до Конституції.

ІНПОЛІТ і шлюб

«У різні роки я надавав консалтингові послуги різним політикам, вів виборчі кампанії, очолював ГО "Інститут публічної політики" та консалтингу "ІНПОЛІТ". До неї входили різні люди, зокрема й ті, які сьогодні активно проявляють себе у ЗСУ й експертному середовищі України, працюють на Перемогу нашої держави», — пише у своєму дописі Биков.

Але деяких деталей у цьому описі не наведено, зазначає ДМ. Наприклад, що заснував Биков організацію не сам, а зі своєю дружинною Анне Биковою (Голембіовською).

Вона є політтехнологинею, яка працювала на проросійських політиків, зокрема Анатолія Шарія, а після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Естонії, де працювала журналісткою на Delfi — медіа з чіткою антиросійською позицією. Анне позиціювала себе як українку, постраждалу від повномасштабного вторгнення Росії, й розповідала про російську агресію, але не додавала, що роками працювала на тих, хто просував в Україні російські інтереси.

Що таке ІНПОЛІТ

Повна назва цієї організації — ГО «Інститут публічної політики та консалтингу ІНПОЛІТ».

"За інформацією Texty.org.ua, члени цієї організації неодноразово презентували сумнівні соціологічні дані, а також регулярно фігурують у піарних статтях про політиків. Самого Бикова видання внесло до бази псевдосоціологів.

У його профайлі вказані люди, які були з ним пов'язані. Серед них чимало фігурантів матеріалів «Детектора медіа», наприклад, Микола Спірідонов, Руслан Бортник, Олексій Якубін, той самий Кость Бондаренко, Андрій Золотарьов, Денис Гороховський та інші. Усі вони постійно були присутні на каналах Медведчука і просували вигідні для нього гасла й усі були експертами цієї організації. Також представники ІНПОЛІТу презентували сумнівні соцдослідження, щоб таким чином маніпулювати електоральною думкою та дещо підвищувати шанси своїх кандидатів на виборах", — пише ДМ.

Видання зазначає, що погляди Сергія Бикова можна назвати суперечливими. З одного боку, у своєму дописі-реакції на призначення-звільнення він залінкував свої старі дописи, які мали б його показати з позитивного боку. Наприклад, у вересні 2014 року він давав коментар російському сайту, в якому казав, що «мирний план Путіна» — це пропозиція капітуляції України. У листопаді 2014 року він писав, що так звані вибори на окупованих Росією територіях сходу України — це наперед заготовлений фарс.

Але разом із тим Биков говорив багато такого, що можна вважати завуальованим просуванням російських наративів, додає ДМ. Наприклад, ось тут він звинувачує українців в анексії Криму: «На самом деле виноват ни Янукович, ни Путин, ни кто-либо другой. Виноваты мы с вами. Мы, украинцы, виноваты в том, что аннексия стала возможной». Мовляв, саме українці винні, що не українізували вчасно Крим і не зробили нічого, щоб «крымчане были бы больше сторонниками Украины, нежели России». Тобто фактично він повторив російський наратив про те, що нібито самі жителі Криму хотіли до Росії, і мовчить про те, що це було силове захоплення.

У тому ж відео він говорить, що Україна має припинити блокаду півострова та продовжити постачати туди українську електроенергію. Але цікаво не лише, що саме він сказав, а й де — в програмі пропагандиста Жана Новосельцева, на його 17-му каналі, який планомірно і тривалий час просував російську пропаганду. Сам Новосельцев зараз перебуває під слідством — СБУ його звинувачує в намаганнях зірвати мобілізацію в Україні, закликах до збройного спротиву ТЦК і «зливанні» інформації про українських військових.

У 2016-му на радіо «Голос столиці» Биков казав, що саме Україна має першою почати виконувати Мінські домовленості. Мається на увазі, що Україна має дозволити й визнати місцеві вибори на окупованих територіях Донецької і Луганської областей без виведення звідти російських військових і роззброєння бойовиків. Тут же він знову каже, що Україні треба перейти «к прямым переговорам между Киевом, Донецком и Луганском». Ну і взагалі про війну на сході він говорить як про «внутренний конфликт». Ось тут він упродовж усього відео просуває ті самі ідеї.

Тож не дивно, що у 2016-му Биков підтримував «мирний план Медведчука». Мовляв, він «не только включает в себя Минский процесс, но преследует более широкий спектр целей, в частности, вернуть Украину в границы 1991 года». Це той самий план, який передбачав прямі переговори між українською владою і бойовиками, що означало би фактично їхню легалізацію та надання «широкої автономії» окупованим районам Донецької та Луганської областей.

У 2020 році Биков таким чином відреагував на допис режисера Олега Сенцова, який написав після смерті мера Харкова Геннадія Кернеса: «Дуже б хотілося, щоб похорони Кернеса були остаточними похоронами совка в нашій країні, але для цього треба ще багато похорон». Биков зробив репост цього допису з підписом: «Туппорылый недотеррорист подал голос и оттуда снова завоняло. Не можешь сказать ничего хорошего — заткни пасть».

Зараз цього допису на фейсбуці вже немає, й очевидно, що Биков підчистив свої соцмережі. Надалі він став акуратнішим у висловлюваннях і ніби трохи змінив свої погляди — якщо повірити у його щирість.

У 2020 році українська науковиця й антикорупційна діячка Світлана Благодєтєлєва-Вовк, яка займається викриттям плагіату, зазнала погроз і переслідувань та говорила, що атаку на неї організував Сергій Биков разом із Денисом Гороховським, представником ІНПОЛІТу, що також внесений до бази псевдосоціологів.

Після 2020 року Биков почав працювати в Офісі президента керівником групи експертів «Великого будівництва», як він сам пише в резюме. Достеменно невідомо, в чому полягали його функції. Однак у мережі можна знайти схвальні публікації про цю програму президента — й усі з посиланням на експертні оцінки Бикова, наприклад, тут, тут і тут. Пропрацював він там, імовірно, до 2022 року, хоча в коментарі «ДМ» він казав, що був консультантом із комунікаційних питань ОП «на волонтерських засадах» лише у 2020 році.

ІНПОЛІТ паралельно існував, і Биков ще мав до нього стосунок на той момент. Принаймні лише у вересні 2022 року він написав у фейсбуці: «Мій шлях в ІНПОЛІТ завершено і віднині я відкритий до пропозицій у медіа та комунікаціях». У реєстрах ця організація існує досі, і зараз здебільшого в медіа згадується як організаторка заходів для «Зе!молодіжки» — політичного руху молоді при партії «Слуга народу».

У 2023 році він почав займатися комунікаціями Міністерства молоді та спорту України — це було ще коли міністром був Вадим Гутцайт. Але залишився він на цій посаді й після призначення Матвія Бідного.

За інформацією кількох джерел «Детектора медіа», на посаду в.о. керівника Центру стратегічних комунікацій Сергій Биков потрапив завдяки протекції заступниці голови Офісу Президента Олени Ковальської.

псевдосоціологи скандал медіа медведчук