«Логіка війни – це та сама логіка бізнесу. Комбриг – це СЕО великої компанії». Берлінська про зміни, яких потребує військо
У великому інтерв'ю УП засновниця Центру підтримки аеророзвідки та проєкту Victory Drones Марія Берлінська розповіла, яких змін, на її думку, потребує військо і як краще воювати на нинішньому етапі війни на виснаження. Texty.org.ua публікують ключові фрагменти розмови у вигляді впорядкованої прямої мови волонтерки.
Про розв'язання проблеми нестачі людей у війську
Можна як мінімум зараз зробити три конкретні кроки. Перше – це спростити переведення всередині армії. Це дійсно дасть можливість випустити пар і показати якесь людське ставлення всередині армії до людей.
Це треба робити розумно. Щоб не було, що вся бригада в один момент перевелася в іншу бригаду і, як представники Генштабу нам пояснювали, у нас буде дірка у фронті.
Але, з іншого боку, якщо від цього командира всі йдуть, напевно, це питання до командира. І, можливо, це сигнал поміняти командира.
Потрібна мобільність всередині армійської вертикалі
Друге – це мобільність всередині самої вертикалі. Якщо людина в керівництві підрозділу провалила свої задачі, то ми точно повинні переглянути її участь. І не повинно бути, що з високої посади йдуть тільки на підвищення.
У нас якщо хочуть позбутися людини з посади, їй дають підвищення, щоб вона не судилася. Або ВЛК – і на пенсію. Таким чином у нас купа чоловіків призовного віку у званні полковників, підполковників, генералів зараз на хорошій пенсії за наші податки.
Я вважаю, що справедливо було б так: якщо ти не справився із задачами, значить, ідеш вниз, і ти можеш бути комвзвода або просто звичайним піхотинцем.
Я вважаю, що треба забезпечити мобільність і всередині підрозділів. Що мається на увазі? Приходить умовний Андрій Оністрат. Він працював у банківській сфері, управляв великими командами людей. Але він приходить ким? Сержантом чи лейтенантом.
Класні управлінці, економісти, дуже хороші бізнесмени пішли добровільно – армія б їх ніколи в житті так не отримала
Десятки тисяч таких людей армія отримала просто так. Вони стояли під військкоматами, класні управлінці, класні економісти, дуже хороші бізнесмени і так далі. Вони пішли добровільно – армія б їх ніколи в житті так не отримала.
Цей ресурс людей потрібно використовувати раціонально, бо управління бригадою насправді – це управління великою командою. Комбриг – це СЕО великої компанії. Якщо в нього 3–5 тисяч людей, то в його розпорядженні під 10 мільярдів гривень, якщо ще й техніку порахувати.
Логіка війни – це та сама логіка бізнесу. І третє, що б я зробила, задовольнила б запит суспільства і армії на справедливість. Треба давати людям відпочити. Тобто одні й ті ж самі люди тягнуть тягар війни весь цей час. Тому я би робила як мінімум кілька тижнів, а то й місяць відпустки хоча б раз на 3–4 місяці.
Якщо продумати систему правильно, щоб не обвалити (фронт), завести у цифрове поле, продумати черговість, це абсолютно реалістично. І тоді не буде суїцидів, розлучень, такого відсотка СЗЧ. Тому що люди будуть мати можливість приїхати, навіть просто обійняти своїх дітей, побути зі своєю сім'єю, сходити в кіно, піти до лікаря перевіритися.
Про технологічну мілітаризацію суспільства
Нам потрібно готувати населення, прокачувати людей і перебудовувати саму філософію всієї війни. Нам потрібно перестати думати, що нас це не торкнеться або нам дасться малою жертвою.
Потрібно готувати все населення до того, щоб воювати розумно і технологічно
Перемир'я з Росією приведуть до ще більшої війни. Тому я вважаю взагалі, що потрібно готувати все населення до спротиву, до того, щоб воювати розумно і технологічно.
І, повір, це можна робити абсолютно всюди. Ми з командою волонтерів готові за це взятися і зробити так, щоб як мінімум у кожній області 10–20 тисяч людей вміли воювати наземними роботами, повітряними роботами, розуміли програмне забезпечення, зв'язок.
Є єдиний процес, який нам допоможе – це технологічна мілітаризація в суспільстві. Це означає, що кожен у племені повинен вміти виготовляти або застосовувати технології для захисту себе і свого племені. Щоб не людина йшла вперед, у розвідку, а летів дрон або наземний дрон робив вогневе прикриття, мінування, розмінування, логістику тощо.
Про найкращий сценарій у війні
Найкращий сценарій (як би це зараз десакралізовано не звучало, але треба говорити правду) – це не кордони 1991-го року станом на сьогодні. Про це треба забувати. Це може стати нашою реальністю, але при хорошому прогнозі – це роки.
Ми не відмовляємося від своєї землі, не відмовляємося від Криму й Донбасу. Але ми повинні прибрати навіть із суспільної дискусії історію про те, що це має відбутися через рік. Це відбудеться через роки при хорошому прогнозі і при правильній, дуже комплексній підготовці.
Зараз найкращий сценарій – це вибудувати 30–40 кілометрів ешелонованої, фортифікованої, замінованої смуги абсолютно по всій лінії.
Зараз найкращий сценарій – це стати в активну оборону, вибудувати 30–40 кілометрів ешелонованої, фортифікованої, замінованої смуги абсолютно по всій лінії.
Навіть не думати: "А як же ми втратимо стільки квадратних кілометрів полів, аграрного сектору?". Всю цю дурню викинути з голови.
Можна вчитися у ворога, в них ешелонована оборона в 7, 8 іноді 10 рядів. Вкладатися в це. І патрулюватися ця територія має насамперед технологіями: ударні дрони, наземні дрони мають відпрацьовувати там, де відбувається якийсь найменший рух.
Це величезний ресурс, але це єдиний вихід зупинити орду і не дозволяти їй прориватися далі вглиб.
Про залученість усіх українців до війни
Війна зароджується не в Донецькій області і не в Курську. Війна зароджується глибоко на території Росії: на танкових заводах, ремонтних підприємствах, їхніх науково-інженерних центрах. Туди треба бити і весь цей ресурс випалювати.
Нам потрібна своя ракетна програма серйозна, і ми тільки-тільки починаємо до цього підходити.
І третє – це однозначно переводити всю країну, все населення на історію про довгу війну, про марафон за правилами спринта і про те, що всі мають бути готові.
Діти з 5–6 класу мають вже вчити програмування, робототехніку, розуміти основи зв'язку і так далі.
Не тому, що я хочу, щоб наші діти воювали. Якраз тому, що війна почалася в 2014-му і зараз ті, кому було 12–14 років, вони вже воюють. І вони були не готові.