Ситуація гіршає. Україні та її союзникам треба терміново змінити курс, — The Economist
Центральна тема нового номера британського журналу The Economist присвячена Україні. Видання констатує, що ситуація на полі бою погіршується і пропонує Україні та її союзники радикально змінити курс. Texty.org.ua публікують дещо скорочений переклад підсумкової статті.
Коли цього тижня Володимир Зеленський поїхав до США на зустріч з президентом Джо Байденом, він привіз «план перемоги», який, як очікується, міститиме новий заклик про зброю та гроші. Насправді Україна потребує чогось набагато амбітнішого: термінової зміни курсу.
Показником погіршення становища України є просування Росії на сході, зокрема, навколо Покровська. Поки що воно повільне і дорого коштує. За останніми оцінками, російські втрати становлять близько 1200 вбитих і поранених на день, на додачу до загальних 500 000. Але Україна, населення якої вп’ятеро менше за РФ, теж страждає. Її лінії фронту можуть зруйнуватися ще до того, як вичерпаються російські військові зусилля.
Україна також бореться поза полем бою. Росія зруйнувала так багато об'єктів енергетики, що українці можуть зіткнуться взимку з щоденними відключеннями світла до 16 годин. Люди втомилися від війни. Армія намагається мобілізувати й підготувати достатню кількість військ, щоб утримати лінію фронту, не кажучи вже про відвоювання територій. Зростає розрив між повною перемогою, про яку говорять багато українців, та їхньою готовністю чи здатністю боротися за неї.
За кордоном настає втома. Ультраправі в Німеччині та Франції стверджують, що підтримка України — це марна трата грошей. Дональд Трамп цілком може стати президентом США. Він здатен на все, але його слова свідчать про те, що він хоче продати Україну президенту Росії Володимиру Путіну.
Якщо Зеленський продовжить ігнорувати реальність, наполягаючи на тому, що українська армія може повернути всі землі, які Росія захопила з 2014 року, він відштовхне прихильників України і ще більше розділить українське суспільство. Незалежно від того, переможе Трамп у листопаді чи ні, єдиною надією на збереження підтримки США та Європи й об'єднання українців є новий підхід, який починається з того, що лідери чесно заявляють про те, що означає перемога.
Як давно стверджує The Economist, Путін напав на Україну не за її територію, а щоб зупинити її перетворення на процвітаючу, орієнтовану на Захід демократію. Партнерам України потрібно, щоб Зеленський переконав свій народ, що це залишається найважливішим призом у цій війні. Як би сильно пан Зеленський не хотів вигнати Росію з усієї України, включно з Кримом, у нього немає для цього ні людей, ні зброї. Ані він, ані Захід не повинні визнавати фальшиві претензії Росії на окуповані території, вони радше мають зберегти возз'єднання як прагнення.
В обмін на прийняття Зеленським цієї похмурої правди західні лідери мають зробити його головну мету у відбитті агресії Росії надійною, забезпечивши Україні військовий потенціал і гарантії безпеки, яких вона потребує. Якщо Україна зможе переконливо позбавити Росію будь-якої перспективи подальшого просування на полі бою, вона зможе продемонструвати марність подальших великих наступальних операцій. Незалежно від того, чи буде підписана офіційна мирна угода, це єдиний спосіб припинити бойові дії і забезпечити безпеку, від якої в кінцевому підсумку залежатиме процвітання і демократія в Україні.
Це вимагатиме більших поставок озброєнь, про які просить Зеленський. Україні потрібні ракети великої дальності, здатні вражати військові об'єкти в глибині Росії, і засоби протиповітряної оборони для захисту своєї інфраструктури. Важливо, що вона також має виробляти власну зброю.
На сьогодні українська оборонна промисловість має замовлень на $7 млрд, що становить лише близько третини її потенційної потужності. Збройові фірми з Америки та деяких європейських країн вже долучилися до цього процесу, іншим теж слід це зробити. Постачання вітчизняної зброї більш надійне і дешевше, ніж західної. Вона також може бути більш інноваційною. В Україні є близько 250 компаній-виробників безпілотників, деякі з них є світовими лідерами, в тому числі виробники далекобійних дронів, які, можливо, стоять за нещодавнім ударом по величезному складу зброї у Тверській області РФ.
Другий спосіб зробити українську оборону надійною — це сказати Байдену, що Україну треба запросити до НАТО вже зараз, навіть якщо вона розділена і, можливо, без формального перемир'я. Відомо, що Байден обережно ставиться до цього питання. Така його заява, підтримана лідерами Великої Британії, Франції та Німеччини, вийшла б далеко за рамки сьогоднішніх відкритих слів про «незворотний шлях» до членства в Альянсі.
Це було б суперечливо, оскільки від членів НАТО очікується підтримка один одного, якщо хтось з них зазнає нападу. Відкриваючи дебати щодо цієї гарантії за статтею 5, Байден міг би чітко заявити, що вона не поширюватиметься на українську територію, яку сьогодні окупує Росія, як у випадку зі Східною Німеччиною, коли Західна Німеччина вступила до НАТО в 1955 році; і що Україна не обов’язково розміщуватиме іноземні війська в мирний час, як у випадку з Норвегією в 1949 році.
Членство України в НАТО несе ризики. Якщо Росія знову завдасть удару по Україні, Америка може опинитися перед жахливою дилемою: підтримати Україну і ризикнути війною з ядерним ворогом; або відмовитися і послабити свої альянси по всьому світу. Однак відмова від України також послабить усі американські альянси — одна з причин, чому Китай, Іран і Північна Корея підтримують Росію. Путін чітко заявляє, що бачить свого справжнього ворога на Заході. Хибно думати, що залишення України на поталу поразці принесе мир.
