Отруєна Десна. Наскільки загрозливою є ситуація для екосистеми

Жителі сіл збирають мертву рибу

Вздовж колись чистого піщаного пляжу лежить мертва риба. Це село Максаки, за 60 км від Чернігова.

"Перша мертва риба у нас з’явилася в суботу (31 серпня). А вже в неділю нею був усіяний весь пляж. Сьогодні вже трохи менше – чи то собаки розтягли, чи то течією позмивало. І раків було багато. Все вмерло", – констатує місцевий житель Сергій Муравський.

Тут же – кілька представників влади: Катерина Хропач та Олег Стародуб, місцеві старости. Надівають одноразові маски, аби хоч якось приглушити сморід, натягають гумові рукавички. І починають монотонну роботу: йдуть вздовж берега, раз у раз нахиляючись до води й закидаючи мертві туші в білі пакети. Окуні, щуки, раки.

Іноді розміри рибин вражають: деякі екземпляри завдовжки з руку дорослого чоловіка.

"Якщо її лишити просто неба, то в селі неможливо буде жити від того смороду, – пояснює Сергій, чому вони вийшли збирати дохлу рибу. – Хтось же має то робить. Зараз позбираємо її в мішки, потім треба десь закопати".

“Погана вода” прийшла в Десну з її лівої притоки, Сейму, наприкінці серпня. Тоді в соцмережах почали ширитися дописи про скиди хімікатів у воду.

Втім, як згодом заявили у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів, забруднення органічне.

На Сеймі ж проблеми почалися ще в середині серпня – саме тоді з’явилися перші повідомлення про мор риби.

27 серпня Держагенція з рибного господарства опублікувала заяву, в якій звинуватила росіян в отруєнні річки. Тепер і на Сеймі, і на Десні діє повна заборона на використання води для будь-яких потреб. Заборонено купатися в цих річках, ловити рибу і тим більше її їсти.

"Ми намагаємося людям це пояснити. Зокрема через систему оповіщення, яка стоїть у селах: через гучномовці час від часу крутимо оголошення про небезпеку", – розповідає Юрій Стальніченко, в.о. голови Менської громади.

Він саме домовляється телефоном за трактор для Максаків, щоб закопати все, що сьогодні знайдуть місцеві.

"Місцевих важко організувати. По-перше, у нас в громаді багато мобілізованих. По-друге, по селах не так багато лишилося молоді. По-третє, будній день, люди на роботах. І по-четверте, частина чоловіків банально ховаються від ТЦК. А рибу якось та й треба збирати", – сумно каже Юрій.

У частині сіл, як-от в Макошиному, місцевим вдалося організуватися і вони впродовж кількох днів розчищали береги від мертвої фауни Десни. Місцева ОТГ намагається допомагати тракторами, паливом, захисними костюмами. Єдине, чого не можуть дати – людей.

"Від села до села ситуація відрізняється. Десь старости змогли зібрати людей, а десь місцеві заявляють, що це не їхні проблеми. Бо, наприклад, Десна від них далеко. Правда в тому, що це наша спільна проблема. Як мінімум, відпочивати на ці пляжі їздили з усієї області", – пояснює чоловік.

"У нас перша мертва риба була вже у п’ятницю. А наступного дня, коли від Десни потягло смородом до села, друг поїхав на пляж – і каже, що вже весь берег нею всипаний. То ми вирішили зібратися і трохи розчистити пляж. Страшно уявити, що там вище за течією, на Сеймі. Кажуть, узагалі катастрофа, – згадує Інна Дубницька з села Куковичі.

Люди скаржаться, що течією приносить усе нові й нові рибини – щойно розчистили шмат пляжу, як він уже знову вкритий трупами.

У пошуках джерела забруднення

Наразі ані місцева екологічна інспекція, ані агенція з рибного господарства, ані Міністерство екології не можуть точно вказати на джерело забруднення. Точно відомо, що воно вище за течією річки Сейм, у прикордонній зоні або ж на території Курської області.

Екологічна інспекція Сумської області 26 серпня повідомила, що загони прикордонників фіксували погіршення стану води поблизу державного кордону. Тож припускали, що витік органічного забруднення – на території Росії. Зокрема, це міг бути цукровий або спиртовий завод, пошкоджений внаслідок бойових дій.

Однак більш точне джерело визначити неможливо, оскільки доступу туди в українських експертів немає.

Проби ж води, як розповіли в Держекоінспекції, брали максимально близько до зони бойових дій: там, де це дозволяли зробити обмеження на перебування цивільних.

У коментарі “Новинарні” головна спеціалістка зі зв’язків зі ЗМІ Держекоінспекції Сумської області Наталя Новак розповіла, що подібні випадки траплялися й раніше. Так, за її словами, отруєння Сейму вже було зафіксовано восени 2019-го і весною вже цього, 2024 року:

“Наприкінці травня – початку червня вода стала каламутною, кількість кисню в ній стала меншою. Повідомлення про це надходили до нас з села Манухівка, що у 5-кілометровій прикордонній зоні. Оскільки забруднення вверх по течії піти не може, то лишається один варіант: погіршення якості води сталося на території РФ”.

На думку пані Наталі, джерелом забруднення могли бути кілька підприємств. Або й узагалі саме місто Курськ. Російські ЗМІ писали про його проблеми з водовідведенням і каналізацією: мовляв, очисні споруди міста в аварійному стані і там регулярно стаються неконтрольовані скиди нечистот у Сейм. Втім, за її словами, місто надто далеко за течією.

Ще одне велике підприємство стоїть у місті Рильськ – це шкіряна фабрика. Також “під підозрою” – цукровий або спиртовий заводи в Тьоткіно поблизу кордону.

У Державній екологічній інспекції повідомили, що нинішнє джерело забруднення ще не визначене. Однак навряд чи воно на території України.

Там теж нагадали про ситуацію 2019 року й уточнили, що тоді екологи фіксували джерело забруднення Сейму між населеними пунктами Тьоткіно в Курській області РФ та селом Ігорівка Буринського району України.

При цьому в Держекоінспекції додали: мають попередні дані, що й забруднення 2024 року спричинили скиди саме з очисних споруд цукрового заводу в Тьоткіно.

Водночас у Міндовкілля переконували, що загрози для питного водопостачання боятися не варто, оскільки на Сумщині й Чернігівщині немає питних водозаборів (Чернігів, скажімо, використовує воду з артезіанських свердловин, а не з річки).

А як щодо Києва? Адже саме в Київській області розташований найближчий водозабір. Більше того – основним водопостачальником для столиці є саме Деснянська водопровідна станція, яка забезпечує водою близько 60% киян (дніпровська вода становить близько 30%, артезіанська – 10%).

Як стверджує Київська міська держадміністрація, ситуація з якістю води у столиці контрольована: “профільні служби постійно моніторять стан питної води на території Києва та води в акваторії річок Десна і Дніпро”.

В разі ж, якщо якість води погіршиться, “Київводоканал” обіцяє вжити всіх необхідних заходів для її посиленого очищення.

Масова загибель риби йде на спад

Хай там як, добрі новини є: масову загибель риби вдалося зупинити. А забруднення, за даними Міндовкілля, рухається повільніше, ніж течія Десни.

Ще 5 вересня Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів повідомило, що воно дісталося до Чернігова, однак через згини Десни й течію характер цього забруднення змінився: тепер воно концентрується у найглибшій частині річки окремими плямами й осідає на дно.

У Державній екологічній інспекції повідомили, що 3 вересня на Десні в Чернігові було встановлено спеціальні установки для насичення річкової води киснем. Відтоді риби нібито помирає менше, а забруднення в зоні дії цих установок іде по дну річки й не рухається в бік Києва.

Станом на 7-8 вересня вміст розчиненого кисню в деснянських водах поступово збільшується.

За даними Міндовкілля, станом на 8 вересня у річках Сейм та Десна було зібрано близько 26 тонн загиблої риби (приблизно порівну – на території Чернігівської та Сумської областей).

риба забруднення десна екологія